Рішення № 81909620, 22.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2019Справа № 910/3469/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Світ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Технологій"

про стягнення 66 090,61 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Світ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Технологій" про стягнення 66 090, 61 грн., у тому числі 43 100, 00 грн. - основного боргу, 17 706, 70 грн. - пені, 1 542, 61 грн. - 3 % річних, 3 741, 30 грн. - інфляційні втрати.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги перевезення вантажів.

Одночасно, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3469/19. Клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав письмовий відзив на позов.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі була відправлена за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак повернута на адресу суду з відміткою пошти за зазначеною адресою не проживає.

Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 76 та 79 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 165 названого Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар-Світ" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер Технологій" 24.05.2017 укладено договір № Ст-0091 перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого відповідач доручив, а позивач зобов`язався здійснити власним автомобільним транспортом перевезення вантажів в міжнародному сполученні, по країнам СНД або Україні.

Відповідно до пункту 3.1 договору № Ст-0091 від 24.05.2017 вартість послуг визначається по сумі виставлених рахунків.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами.

Статтею 307 Господарського кодексу України встановлюється, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Строк дії договору № Ст-0091 від 24.05.2017 відповідно до пункту 9.1 сторони погодили з моменту підписання до 24.05.2018. Якщо за два місяці до закінчення строку його дії жодна із сторін не виявить бажання його розірвати, договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах (пункт 9.5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з наступними заявками:

- № 132 від 17.05.2018 про перевезення 18 травня 2018 року будівельних матеріалів на палетах за маршрутом місто Макарів - місто Львів, вартість послуг склала 12 000, 00 грн.;

- № 136 від 21.05.2018 про перевезення 21 травня 2018 року будівельних матеріалів на палетах за маршрутом місто Макарів - місто Львів, вартість послуг склала 12 000, 00 грн.;

- № 148 від 31.05.2018 про перевезення 31 травня 2018 року будівельних матеріалів на палетах за маршрутом місто Макарів - місто Львів, вартість послуг склала 11 500, 00 грн.;

- № 150 від 04.06.2018 про перевезення 04 червня 2018 року будівельних матеріалів на палетах за маршрутом місто Макарів - місто Львів, вартість послуг склала 12 000, 00 грн.;

- № 172 від 15.06.2018 про перевезення 15 червня 2018 року будівельних матеріалів на палетах за маршрутом місто Макарів - місто Львів, вартість послуг склала 12 000, 00 грн.;

- № 188 від 25.06.2018 про перевезення 25 червня 2018 року будівельних матеріалів на палетах за маршрутом місто Макарів - місто Львів, вартість послуг склала 12 000, 00 грн.;

Позивач, у період з травня 2018 року по червень 2018 року надав, а відповідач прийняв транспортні послуги, що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг № 146 від 21.05.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 153 від 22.05.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 167 від 05.06.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 190 від 18.06.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 206 від 26.06.2018 на суму 12 000, 00 грн., товарно-транспортними накладними № 167 від 21.05.2018, № 174 від 31.05.2018, № 181 від 04.06.2018, № 182 від 04.06.2018, № 190 від 15.06.2018, № 198 від 25.06.2018, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, в якості доказів, що підтверджують надання транспортних послуг за договором № Ст-0091 від 24.05.2017 позивач до позовної заяви долучив копію акту прийому-передачі наданих послуг № 164 від 01.06.2018 на суму 11 500, 00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг № 164 від 01.06.2018 складеного виконавцем-позивачем, загальна вартість наданих транспортних послуг зазначена в сумі 11 500, 00 грн.

Дослідивши акт прийому-передачі наданих послуг № 164 від 01.06.2018 на суму 11 500, 00 грн., суд встановив, що він підписаний лише позивачем. Зі сторони відповідача зазначений акт не підписаний.

З матеріалів справи вбачається, що рекомендованим листом позивач, 22.12.2018 надіслав відповідачу два примірники акту прийому-передачі наданих послуг № 164 від 01.06.2018, що підтверджується копіями опису вкладення та фіскального чеку від 22.12.2018.

Означені документи відповідач отримав 22.01.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3302803482176.

Враховуючи, що відповідач акт прийому-передачі наданих послуг № 164 від 01.06.2018 не повернув позивачу, мотивованої письмової відмови від підписання акту не надав, суд приходить до висновку, що позивачем у період з травня 2018 року по червень 2018 року надано відповідачу транспортні послуги на загальну суму 71 500, 00 грн.

Положеннями пункту 3.2 договору № Ст-0091 від 24.05.2017 передбачено, що оплата проводиться на підставі пред`явлених позивачем оригіналів рахунку, акта виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної протягом трьох банківських днів після отримання оригіналів документів з моменту одержання, якщо інше не зазначено в заявці.

У заявках, доданих позивачем до позовної заяви, сторони передбачили інший порядок оплати, 50 % предоплати відповідач здійснює під час завантаження, 50 % після отримання оригіналів документів.

Втім, відповідач у повному обсязі не розрахувався за надані транспортні послуги, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 43 100, 00 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов`язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов`язання можуть виникати з договорів.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, 22.12.2018 звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за надані послуги перевезення, яка залишилася останнім без відповіді та задоволення.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки факт надання позивачем транспортних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати вартості наданих послуг у повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 43 100, 00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 1 542, 61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 741, 30 грн. та 17 706, 70 грн. - пені за період з 01.01.2018 по 15.03.2019.

Однак, враховуючи, що згідно наявних у матеріалах справи доказів, позивачем надавалися транспортні послуги у період з травня 2018 року по червень 2018 року, тобто враховуючи спірний період та строки оплати, визначені умовами договору, правомірним буде нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 26.01.2019 по 15.03.2019.

З урахуванням наведеного, вимоги в означеній частині підлягають частковому задоволенню, до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 173, 58 грн. та інфляційні втрати у розмірі 215, 50 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов`язань за господарським договором в частині сплати заборгованості за надані транспортні послуги у визначені договором строки.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов`язання сталось не з його вини.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.7 договору № Ст-0091 від 24.05.2017 за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи строки оплати, визначені умовами договору та період виникнення заборгованості, правомірним буде нарахування пені за період з 26.01.2019 по 15.03.2019.

З урахуванням наведеного, до стягнення підлягає пеня у розмірі 2 082, 97 грн.

Таким чином, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Світ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Технологій" про стягнення 66 090,61 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Технологій" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 60, ідентифікаційний код 37726472) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Світ" (33028, місто Рівне, вулиця Міцкевича, будинок 130, офіс 62, ідентифікаційний код 36922224) 43 100 (сорок три тисячі сто) грн. 00 коп. - основного боргу, 2 082 (дві тисячі вісімдесят дві) грн. 97 коп. - пені, 173 (сто сімдесят три) грн. 58 коп. - 3 % річних, 215 (двісті п`ятнадцять) грн. 50 коп. - інфляційні втрати та 1 324 (одна тисяча триста двадцять чотири) грн. 60 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк