Ухвала суду № 81909486, 23.05.2019, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.05.2019 Справа № 908/1212/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Обласного комунального підприємства «Фармація» (49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 171; адреса для поштових відправлень: 49100, м. Дніпро, пр. Героїв, буд. 22А)

до відповідача: Голови Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Білого Олександра Миколайовича (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164)

про визнання незаконною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

20.05.2019 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 04/560 від 15.05.2019 р.) Обласного комунального підприємства «Фармація» до відповідача: Голови Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Білого Олександра Миколайовича про визнання незаконною та скасування вимоги голови Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 58-02/10-2188 від 29.10.2018 р.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1212/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні № 2-рп/2007 від 12.06.2007 року вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Стаття 20 ГПК України містить вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам України, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» територіальне відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення. Голова територіального відділення та його заступник призначаються та звільняються Головою Антимонопольного комітету України.

У відповідності до положень статті 17 даного Закону голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має права і виконує обов`язки в межах компетенції, визначеної цим Законом, іншими актами законодавства, Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, що затверджується Антимонопольним комітетом України, здійснює керівництво діяльністю територіального відділення, забезпечує виконання завдань і функцій, покладених на територіальне відділення та його адміністративні колегії. Розпорядження голови територіального відділення Антимонопольного комітету України приймаються від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до п. 9 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 23-р, голова відділення має права і виконує обов`язки в межах компетенції, визначеної Законом України "Про Антимонопольний комітет України", цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами, здійснює керівництво діяльністю відділення, забезпечує виконання завдань і функцій, покладених на відділення та його адміністративні колегії. Розпорядження голови відділення приймаються від імені відділення.

Голова Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Білий Олександр Миколайович, який згідно з позовною заявою Обласного комунального підприємства «Фармація», визначений відповідачем, не є юридичною особою, а очолює територіальне відділення Антимонопольного комітету України, є його головою, і як наслідок, не може бути стороною у господарському процесі, відтак спір між цими сторонами не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Виходячи з приписів ст. 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» юридичними особами є Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення, які становлять систему органів Антимонопольного комітету України.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Оскільки Голова Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Білий Олександр Миколайович є фізичною особою (посадовою особою Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України), суд відмовляє у відкритті провадження у справі № 908/1212/19 за позовом Обласного комунального підприємства «Фармація», позовні матеріали додаються до даної ухвали.

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що стороною у господарському процесі виступає саме Антимонопольний комітет України, або його територіальне відділення, від імені якого прийняте оскаржуване рішення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно позову Обласного комунального підприємства «Фармація» останнім оскаржується саме акт індивідуальної дії, а з огляду на суб`єкта – відповідача (посадову особу), оскаржується акт індивідуальної дії, виданий посадовою особою відповідача, а не юридичною особою.

Керуючись ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Обласному комунальному підприємству «Фармація» у прийнятті позовної заяви (вих. № 04/560 від 15.05.2019 р.) до відповідача: Голови Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Білого Олександра Миколайовича про визнання незаконною та скасування вимоги голови Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 58-02/10-2188 від 29.10.2018 р.

2. Позовні матеріали повернути заявнику - Обласному комунальному підприємству «Фармація», направивши за адресою для поштових відправлень, зазначену у позові: 49100, м. Дніпро, пр. Героїв, буд. 22А.

Додаток: позовна заява вих. № 04/560 від 15.05.2019 р. з додатками згідно переліку, всього на 24 арк., у т.ч. оригінали: накладної № 4910600219562 від 15.05.2019 р., опису вкладення до цінного листа від 15.05.2019 р., платіжного доручення № 14590 від 10.05.2019 р. на суму 1921,00 грн.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею – 23.05.2019 року та відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя М.В. Мірошниченко