Рішення № 81909420, 11.05.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/956/18

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Нероди І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Вернидуб Д.В, адвокат, ордер серія ЖТ №47755 від 13.12.18;

від відповідача: Волинський А.В., адвокат, довіреність № Ц/3-45-118-19 від 04.04.19р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Кульбаки Костянтина Володимировича (м .Житомир )

до Публічного акціонерного товариства " Українська залізниця" ( м.Київ)

про визнання укладеним на новий строк договору оренди

Процесуальні дії по справі.

У провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа позовом ФОП Кульбаки Костянтина Володимировича до відповідача ПАТ "Українська залізниця" про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №1026 від 06.05.2010 року.

Ухвалою від 05.11.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та вчинив інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 27.12.18 продовжено строк підготовчого провадження по 05.02.2019 (включно) та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні до 16.01.2019 року.

Ухвалою суду від 19.02.19р. справу призначено для розгляду по суті на 14.03.19р. в режимі відеоконференції, проведення якої доручено КГС у складі ВС (м. Київ).

В засіданні суду постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 12:00 год. 29.03.19 та про продовження засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.03.19 р. призначено розгляд справи по суті на 09.04.19р. з підстав неможливості продовження засідання суду після перерви 29.03.19р. (відрядження головуючого до НШСУ).

26.03.19 р. до суду надійшли додаткові пояснення відповідача від 22.03.19р. (вх. № г/с 8223 від 26.03.2019р) з додатками (копіями листів позивача, адресованих Прем`єр-Міністру України Гройсману В.Б. від 15.07.18 №264 та в.о. голови правління ПАТ "Українська залізниця" №18.05.18 №178.).

27.03.19 р. та 01.04.19 р. до суду повернулися ухвали суду від 15.03.19р. та 21.03.19р. без вручення , надіслані на адресу позивача у справі.

05.04.19 р. до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи по суті у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі з відповідними доказами.

В засіданні суду постановлено протокольну ухвалу: продовжити розгляд справи по суті в частині поданих відповідачем додаткових пояснень від 22.03.19р. (вх. № г/с №8223 від 26.03.2019р) та доданих до них доказів.

В засіданні суду постановлено протокольну ухвалу: вирішити питання про долучення до матеріалів справи додаткових пояснення відповідача від 22.03.19р. (вх. № г/с 8223 від 26.03.2019р.) разом з додатками після заслуховування думки представника позивача.

Ухвалою суду від 09.04.19р. відкладено розгляд справи по суті на 15.04.19р. о 12:30год.

Ухвалено позивачу ( представнику позивача) до дати засідання суду ознайомитися з додатковими поясненнями відповідача від 22.03.19р. ( вх. № г/с 8223 від 26.03.19р.) та доданими до них доказами, та надати в судове засідання письмову заяву із викладеними аргументами (міркуваннями, запереченнями тощо) щодо їх суті.

В судовому засіданні 15.04.19р. судом оголошено перерву до 03.05.19р. на 14-00 год. , до 08.05.19р . на 14-00 год. та 11.05.19р. на 14-00.

В судовому засіданні 11.05.19р. оголошено скорочене судове рішення ( вступну та резолютивну частини ) про відмову у позові.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Фізична особа-підприємець Кульбака К.В. у поданому позові доводить, що на підставі укладеного 06.05.2010року з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 1026 прийняв в той самий день за актом приймання-передачі об`єкт оренди (нерухоме майно) строком на 2 роки 364дні, тобто до 04.05.2013року включно. В подальшому додатковими угодами до договору оренди № 1026 сторонами було неодноразово продовжено строк дії даного договору, а саме: додатковою угодою від 22.04.2013 року строк дії договору продовжено до 03.05.2016р.

У зв`язку з утворенням ПАТ "Українська залізниця" та переходом до останньої прав орендодавця за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.05.2010р. за № 1026 , що відповідає, серед іншого, ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", було укладено додаткову угоду від 04.03.2016р., за умовами якої та інших додаткових угод строк дії основного договору оренди було продовжено до 30.06.2018р. (включно).

За змістом ст. 764 ЦК України та ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.05.2010р. за № 1026 в редакції останньої додаткової угоди від 11.05.18р. , вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього , оскільки останній є продовженим в силу закону. На підставі наведених норм матеріального права слід вважати, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.05.2010р. за № 1026 після закінчення строку , встановленого в останній додатковій угоді від 11.05.18р. - 30.06.18р., продовжив свою дію на строк до 30.09.18р., а враховуючи відсутність відповідних заяв в період з 30.09.18р. по 30.10.18р. - на підставі тих самих правових норм - продовжив свою дію на строк до 31.12.18р. включно.

Стаття 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" гарантує орендареві захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом , встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Оскільки у листі відповідача від 13.09.2018р. зазначається про те, що дія договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.05.2010р. за № 1026 закінчилась саме 30.06.18р. , то в даному випадку відповідач не визнає право позивача на оренду за продовженим договором оренди, а тому право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" у відзиві на позов заперечила обґрунтованість останнього , зокрема , в частині доводів про відсутність заяв однієї сторони про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, а саме в період з 30.06.18р. по 31.07.18року та в період з 30.09.18р. по 30.10.18р. Так, між сторонами 11 травня 2018р. був укладений додатковий договір до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.05.2010р. за № 1026, яким викладено п.10.1 в такій редакції :" Цей Договір діє з 01 квітня 2018року по 30 червня 2018року включно без подальшого продовження". Таким чином, сторони домовилися про закінчення орендних відносин з 01.07.18р. Відповідно ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 10.6 Договору оренди за № 1026, останній припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Окрім того, позивачу 18.07.18р. був направлений рекомендований лист № ДН-4-01-4/1169, з нагадуванням про закінчення з 01.07.18р. Договору оренди за № 1026, а також запропоновано терміново повернути майно балансоутримувачу та наданий проект акту приймання-передавання майна, однак дане відправлення повернуто за закінченням встановленого строку зберігання. Повернуте відправлення було пошкоджене, про що був складений відповідних акт). Таким чином, підстави для визнання Договору оренди за № 1026 укладеним на новий строк відсутні.

У письмових поясненнях до відзиву на позов, відповідач наголошує, що позивач погодився на умову про те, що строк дії Договору оренди за № 1026 продовжено до 30.06.18р. включно без подальшого продовження і на підставі принципу свободи договору сторони за власним волевиявленням прийняли таке рішення ( а.с. 169-170, т.1).

У відповіді на відзив позивач наголошує, що між сторонами тривали договірні відносини і відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України питання внесення змін та доповнень до договорів неможливе в односторонньому порядку, а потребує узгодженої волі сторін ( а.с. 185, т.1).

Натомість у запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягає на тому, що заборони щодо повідомлення про закінчення договірних орендних відносин раніше останнього дня дати закінчення договору чинним законодавством не передбачено ( а.с. 205, т.1). Більше того, позивач сам визнав факт закінчення Договору оренди за № 1026 - 30.06.18р., про що свідчать його листи від 15.07.18р. № 264 та 18.09.18. № 178 ( а.с. 291, т.1).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.05.2010року Фізична особа-підприємець Кульбака К.В. ( надалі за текстом - Орендар) уклав у простій письмовій формі з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 1026, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно-частину нежитлових приміщень складу № 2 площею 748,0 кв.м, та частину рампи площею 140,0 кв.2, що перебувало на балансі станції Житомир Південно-Західної залізниці., відносилось до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України та знаходиться за адресою м. Житомир майдан Привокзальний,2 ( надалі за текстом - Договір оренди №1026 та майно).

За умовою п.1.2 Договору оренди №1026 майно передано в оренду для розміщення складу і Орендар зобов`язався його використовувати саме з цією метою у п. 5.1 цього договору. Окрім інших зобов`язань, які повинен був виконувати Орендар за Договором оренди №1026, це обов`язок письмово повідомити орендодавця у тижневий строк про зміну, зокрема, телефону та юридичної адреси ( п.5.15 цього договору).

За умовою п. 6.1 Договору оренди №1026 використання орендованого майна для розміщення складу є також правом Орендаря.

В свою чергу, орендодавець зобов`язався не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору (п.7.2 Договору оренди №1026).

За умовою п. 10.1 Договору оренди №1026 строк його дії сторони визначили тривалістю у 2 роки 364 дні, перебіг якого в календарних днях розпочався з 06.05.10р. до 04.05.13р.

Умова п.10.2 Договору оренди №1026 передбачає, що умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря.

Відповідно до п.10.4 Договору оренди №1026 продовження цього договору здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

За умовою п.10.6 Договору оренди №1026 чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено ( а.с. 10-15).

06.05.2010р. між Орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області підписано акт приймання-передавання майна ( а.с. 17, т.1).

22.04.13р.між Орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області підписано додатковий договір до Договору оренди №1026 , у п.1 якого сторони домовились продовжити строк дії дії останнього терміном на 2 роки 364 дні до 03.04.16р. ( а.с. 18, т.1).

У п. 4 додаткового договору до Договору оренди №1026 сторони підтвердили , що інші його умови є незмінними та зберігають у подальшому юридичну силу. ( а.с. 19, т.1).

04.03.2016року між Орендарем та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" ( надалі за текстом - Орендодавець) було укладено додатковий договір до Договору оренди №1026.

У п.10.1 Договору оренди №1026 сторони спору внесли зміни та виклали його редакції :" "Цей Договір діє з "01" грудня 2015 року по "31" березня 2016року включно".

У п. 5 додаткового договору до Договору оренди №1026 сторони спору обумовили, що усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін ( а.с. 22, т.1).

Одночасно до додаткового договору до Договору оренди №1026 сторони спору оформили акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 04.03.16року ( а.с. 24, т.1).

В подальшому між Орендодавцем та Орендарем укладено низку додаткових договорів до Договору оренди №1026 , і зокрема:

- додатковий договір №1 від 11.04.16р. , яким п.10.1 Договору оренди №1026 викладено в редакції : "цей Договір діє до 30 червня 2016р. включно" , а також підтверджено, що усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін ;

- додатковий договір № 5 від 25.07.16р. , яким п.10.1 Договору оренди №1026 викладено в редакції : "цей Договір діє з 01 липня 2016року по 31 липня 2016р. включно" , а також підтверджено, що усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін ;

- додатковий договір № 6 від 21.09.16р. , яким п.10.1 Договору оренди №1026 викладено в редакції : "цей Договір діє з 01 серпня 2016року по 31 жовтня 2016р. включно" , а також підтверджено, що усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін ;

- додатковий договір № 7 від 06.12.16р. , яким п.10.1 Договору оренди №1026 викладено в редакції : "цей Договір діє з 01 листопада 2016року по 31 березня 2017р. включно" , а також підтверджено, що усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін ;

- додатковий договір № б/н від 24.04.17р. , яким п.10.1 Договору оренди №1026 викладено в редакції : "цей Договір діє з 01 квітня 2017року по 30 червня 2017р. включно" , а також підтверджено, що усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін ;

- додатковий договір № б/н від 23.10.17р. , яким п.10.1 Договору оренди №1026 викладено в редакції : "цей Договір діє з 01 вересня 2017року по 31 жовтня 2017р. включно" , а також підтверджено, що усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін ;

- додатковий договір № б/н від 01.12.17р. , яким п.10.1 Договору оренди №1026 викладено в редакції : "цей Договір діє з 01 листопада 2017року по 31 грудня 2017р. включно" , а також підтверджено, що усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін ;

- додатковий договір № б/н від 14.02.18р. , яким п.10.1 Договору оренди №1026 викладено в редакції : "цей Договір діє з 01 січня 2018року по 31 березня 2018р. включно" , а також підтверджено, що усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін ;

- додатковий договір № б/н від 11.05.18р. , яким п.10.1 Договору оренди №1026 викладено в редакції : "цей Договір діє з 01 квітня 2018року по 30 червня 2018р. включно без подальшого продовження" , а також підтверджено, що усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін (а.с. 26, 28,30 ,32,35, 36,39 , 41 , 90, 157 т.1).

Як встановив суд, Коростенська дирекція залізничних перевезень підготувала 18.07.18р. лист № ДН-4-01-4/1169 на адресу Орендаря ( АДРЕСА_1) , у якому повідомляє позивача, що строк дії Договору оренди №1026 закінчився з 01.07.18р. та що станом на теперішній час майно не повернуто, акти приймання-передачі (повернення) майна не підписані. Запропоновано терміново повернути майно шляхом підписання актів приймання-передачі (повернення) майна, про наявність проектів яких зазначено у додатку ( а.с. 95, т.1) . Судом встановлено, що лист від 18.07.18р. лист № ДН-4-01-4/1169 позивач на свою адресу не отримав , про що комісією Коростенської дирекції залізничних перевезень складено акт від 03.09.18р. ( а.с. 96-97, 99т.1).

Як встановив суд, 19.07.2018р. у м. Житомирі відбулась спільна нарада з орендарями та представниками Орендодавця з питання закінчення строку дії договорів 30.06.2018р. та вручення листів з вимогами вивільнення орендованого майна , участь у якій , за доводами відповідача прийняв Орендар . Судом досліджено зазначений засіб доказування та встановлено , що останній підписано одноособово начальником сектору майнових та земельних ресурсів Прохоренко Ю.О., відсутній реєстр присутніх орендарів на цій нараді та відсутня фіксація факту їх відмови в отриманні повідомлень про звільнення майна ( а.с 135, т.1).

Інші засоби доказування не входять до предмету доказування у цьому спорі , який охоплює проміжок часу з 01.07.18р. по 30.07.18р. включно, а тому на підставі ст. 86 ГПК України не оцінюються у сукупності з вищевикладеними доказами.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками судового процесу докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст.86 ГПК України, господарський суд дійшов висновку у позові відмовити з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога Орендаря визнати продовженим Договір оренди №1026 строком до 31.12.2018року включно.

Фактичними підставами заявленого позову є, як стверджує Орендар, факт невизнання Орендодавцем його права оренди приміщення після закінчення строку його дії - 30.06.18р.

Правовими підставами заявленого позову Орендар визначив насамперед статтю 764 ЦК України.

Так, стаття 764 ЦК України встановлює наступні правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зазначена норма міститься у параграфі 1 "Загальні положення про найм (оренду)" глави 58 Кодексу. Її положення поширюються на всі види орендованого майна. У законі можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (частина друга статті 759 Кодексу ).

Сферу орендних відносин, предметом яких є державне та комунальне майно, врегульовує Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року N 2269-XII, у частині 2 статті 17 якого передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором ( надалі - Закон N 2269-XII).

Оскільки за визначенням ч.1 ст. 2 Закону N 2269-XII орендою визнається засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності ( ч.1 ст. 2 Закон N 2269-XII) , при вирішенні цього спору суд застосовує також ч. 6 ст. 283 ГК України, яка містить правило про те, що до відносин оренди державного майна положення Цивільного кодексу України застосовуються з урахуванням особливостей , передбачених цим Кодексом , який у ч. 4 статті 284 містить одночасно дві взаємопов`язані умови:

- строк договору оренди визначається за погодженням сторін;

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Перша умова поширюється на досягнуті сторонами спору домовленості про те, що строк дії Договору оренди становить три місяці, останній календарний перебіг якого розпочався з 01 квітня 2018року та закінчився 30 червня 2018р. Ця обставина сторонами спору визнається.

Попри те, що доводи позову не містять аргументів (міркувань) Орендаря стосовно тривалості строку дії Договору оренди , суд встановив, що на відміну від попереднього орендодавця, новий Орендодавець суттєво змінив цю істотну договірну умову шляхом погодження Орендарю дії Договору строком в один календарний місяць та три календарні місяці проти 2 років 364 днів. Та обставина , що Орендар погоджувався на запропоновані умови шляхом підписання низки додаткових угод не стала б для суду переконливим аргументом на користь Орендодавця, оскільки очевидним є те, що починаючи з 31.12.2009 року термін договору оренди державного майна не міг бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонував менший термін. Частину ч. 1 ст. 17 Закону N 2269-XII змінено Законом № 1759-VI від 15.12.2009р. саме з метою створення сприятливих умов для започаткування та ведення бізнесу в Україні

Судом встановлено, що умову п. 10.4 Договору оренди №1026 про те, що продовження цього договору здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, сторони спору не змінили та не виключили з його змісту.

Друге правило ч.4 ст. 284 ГК України , аналогічне якому за змістом є правило ч. 2 ст. 17 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" , зобов`язує в рівній мірі кожну сторону Договору оренди №1026 , а не лише Орендодавця , заявити про припинення договору або про зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

В свою чергу, якщо сторони договору оренди керуватимуться принципом "мовчазної згоди" протягом одного після закінчення строку дії договору, він вважатиметься продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зміст наведених норм матеріального закону вимагає волю про припинення договору або зміну його умов оформити заявою , і така заява має бути оформлена у письмовій формі та доведена до іншої сторони договору оренди належним чином в межах перебігу одного місяця, і цей строк для кожного випадку в календарних днях буде свій.

Однак лист Коростенської дирекції залізничних перевезень від 18.07.18р. № ДН-4-01-4/1169, що надсилався на адресу Орендаря ( АДРЕСА_1), та не був ним отриманий, а також проведена 19.07.2018р. у м. Житомирі спільна нарада з орендарями та представниками Орендодавця з питання закінчення строку дії договорів 30.06.2018р., присутність Орендаря на якій достовірно не встановлено, не доводять та не підтверджують саме волю Орендодавця остаточно припинити Договір оренди №1026.

В контексті вищевикладеного, суд погоджується з доводами Орендаря , що усталена поведінка Орендодавця укладати додаткові договори до Договору оренди №1026 в частині продовження строку їх дії із застосуваннями статті 631 ЦК України та ст. 180 ГК України створювала в Орендаря "правомірні очікування" на продовження орендних відносин після 30.06.2018р. в аналогічний спосіб.

Суд також застосовує до спірних відносин ч.4. ст. 291 ГК України про те, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України, а саме статтею 764 ЦК України.

Оскільки цей спір виник на стадії припинення Договору оренди №1026 у зв`язку із закінченням строку його дії 30.06.2018року та у період протягом місяця з 01.07.18р. по 30.07.18р., суд погоджується з доводами Орендаря про те, що Договір оренди 1026 після 30.06.2018 року продовжив дію до 30.09.2018р. та в подальшому до 31.12.2018р.

Оскільки Договір оренди № 1026 продовжив свою дію до 31.12.2018р. включно в силу ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Орендар та Орендодавець станом на 31.12.18р. перебували у зобов`язально-правових відносинах.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи обраний Орендарем спосіб захисту, суд виходить з того, чи є він таким способом в силу вимог чинного законодавства.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов`язок оформлення документів, які виступають доказами у справі.

Вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин ( постанова Велика Палата Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справа № 905/1926/16).

Орендар визнав, що підставою звернення з цим позовом до суду став лист Орендодавця від 13.09.2018р. , у якому зазначалося про те, що строк дії Договору оренди № 1026 закінчився саме 30.06.18р. , що свідчить про не визнання останнім права позивача на оренду за продовженим договором оренди, а тому право позивача підлягає захисту в судовому порядку в обраний ним спосіб .

Натомість суд звертає увагу , що належним способом захисту невизнаного права оренди за Договором оренди № 1026 є позов про визнання права , право на звернення з яким гарантується ст. 16 ЦКУ та ст. 20 ГКУ , та за яким здійснюється ефективний судовий захист.

У зв`язку з відмовою у позові судовий збір покладається на позивача на підставі ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 22.05.19

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу (рек. з повідомл.),

3-4- відповідачу на дві адреси 1. 01601, м. Київ, вул. Лисенко, 6 (рек. з повідом),

2. 11500, м. Коростень, Житом. обл., вул. Табукашвілі, 15 (рек. з повідом)