Вирок № 81904976, 22.05.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/346/19

Номер провадження 1-кп/623/136/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Бєссонової Т.Д.,

за участю: секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Молодовського І.О.,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 ,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Міщенко І.І.,

представника потерпілого ОСОБА_3 ,

представника служби у справах дітей Ізюмської міської ради Бойко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм Харківської області кримінальне провадження № 12018220320001120 від 05.11.2018 по обвинуваченню

неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм, Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, учня 2 курсу ДНЗ «Ізюмський регіональний центр професійної освіти», раніше не судимого, не військовозобов`язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , контактний телефон: 095 НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. -

ВСТАНОВИВ:

неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на початку вересня 2018 року, більш точної дати ані в ході досудового слідства, ані в судовому засіданні встановити не надалось можливим, приблизно о 20 годині, за попередньою змовою та спільно із невстановленими досудовим слідством особами,' маючи умисел, спрямований на викрадення чужого майна, що виник заздалегідь, діючи із корисливих мотивів та реалізуючи зазначений умисел, з метою особистого збагачення, знаходячись біля парку «Молоді», по вул. Заводській, 3 в м. Ізюмі Харківської області, таємно викрав фрагмент металевої огорожі, вагою 90 кг, вартість якої, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 3118/18 від 16.11.2018, складає 630 грн., яка перебувала на балансі КП «Благоустрій міста Ізюма», чим завдав підприємству матеріальної шкоди на вказану суму, після чого залишив місце злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними діями неповнолітній ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, розкаявся, підтвердив обставини вчиненого ним злочину та пояснив, що на початку вересня 2018 року у вечірній час доби він спільно з двома малознайомими йому хлопцями, імена та прізвища яких він в теперішній час пригадати не може, гуляли біля «Парку Молоді», розташованого на вул. Заводській в м. Ізюмі Харківської області, побачили металевий паркан та вирішили викрасти фрагмент металевої огорожі, після чого зателефонували скупникам металу, які приїхали та придбали в них викрадену частину металевої огорожі за 300 гривень. Цивільний позов представника потерпілого визнав у повному обсязі.

Захисник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Міщенко 1.1, просила суд про поблажливість та призначення мінімального покарання для свого підзахисного, посилаючись на визнання ним своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття та його вік.

Прокурор Молодовський І.О. в судовому засіданні просив суд обрати стосовно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі із застосуванням положень ст.ст. 75,76 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням строком у 1 (один) рік, стягнути із законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані із залученням у кримінальному провадженні експертів у розмірі 300 гривень та скасувати арешт, накладений на майно слідчим суддею під час досудового розслідування.

Представник потерпілого Савін О. С . просив суд задовольнити цивільний позов та стягнути з законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» завдану злочином матеріальну шкоду в розмірі 630 грн.00 коп.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_6 цивільний позов визнав повністю.

Згідно ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сунівів у добровільності та істинності їх позицій немає.

Крім того, учасникам судового провадження було роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також при призначенні покарання суд враховує вимоги ст.50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Злочин, у вчиненні якого неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до злочину середньої тяжкості.

Відповідно до ст. 103 КК України при визначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він є громадянином України, раніше не судимий, скоїв злочин у неповнолітньому віці, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є учнем ДНЗ «Ізюмського регіонального центру професійної освіти», за місцем проживання та навчання характеризується посередньо, на обліку в ювенальній превенції СП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, Ізюмському ОМВК не перебуває, проживає з бабусею ОСОБА_7 та дідусем ОСОБА_8 , які займаються вихованням неповнолітнього ОСОБА_1 , батько ОСОБА_6 - вдівець, що підтверджується, паспортом громадянина України, вимогою щодо судимостей, довідкою з лікарні, довідкою Ізюмського ОМВК, характеристиками з місця проживання та навчання, актом обстеження житлово-побутових умов сім`ї довідкою інспектора ювенальної превенції сектору превенції Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області

При призначенні покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що він щиро розкаюється у вчиненні злочину, активно сприяв розкриттю злочину, вчинив злочин у неповнолітньому віці, що є обставинами, які пом`якшують покарання.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Водночас судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року). Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю кримінального правопорущення, тощо, з метою перевиховання та виправлення обвинувачених, попередження вчинення ними нових кримінальних правопорущень.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16.04.2004 року № 5 слідує, що перелік видів покарань, визначений у ст. 98 КК України, є вичерпним. Інші основні та додаткові покарання до неповнолітніх не застосовуються, навіть якшо на час розгляду справи судом вони досягли повноліття.

Згідно ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику неповнолітнього обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення неповнолітнього ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

На підставі викладеного, з врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом`якщують покарання та відсутності обставин, які б обтяжували покарання, обставин скоєння злочину, а також, враховуючи вік неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 , ставлення останнього до скоєного, суд вважає, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів буде призначення покарання в межах санкції інкрімінованого йому кримінального правопорущення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75, 104 КК України.

Крім цього, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_1 в порядку ст. 76 КК України обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Цивільний позов задовольнити у повному обсязі.

Витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні, стягнути із законного представника неповнолітнього обвинуваченого.

Питання про речові докази судом вирішується у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.103, 373. 368. 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Неповнолітнього ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75.104 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з випробувальним строком на 1 (один) рік.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно неповнолітнього ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази: фрагмент металевої труби - вважати повернутим потерпілому під розписку.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Винниченка П.П. від 19.11.2018 року на металевий фрагмент (прут) з секції огорожі, яка перебуває на балансі КП «Благоустрій міста Ізюма», вилучений протоколом огляду речей від 17.11.2018, скасувати.

Цивільний позов представника потерпілого Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» задовольнити. Стягнути із законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, тимчасово не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , контактний телефон: НОМЕР_3 на користь Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» завдану злочином матеріальну шкоду в розмірі 630 (шістсот тридцять) грн.00 коп. (Комунальне підприємство «Благоустрій міста Ізюма», код 34978610, р/р НОМЕР_4 , МФО 380805, ХОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Харків).

Витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні, а саме - проведенням судово-товарознавчої експертизи № 3118/18 від 16.11.2018 у розмірі 300 (триста) грн. 00 коп. (виконавець ОСОБА_9 , номер облікової карти платника податків – НОМЕР_6 , розрахунковий рахунок - НОМЕР_7 ), стягнути із законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, тимчасово не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , контактний телефон: НОМЕР_3 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення неповнолітньому обвинуваченому, його законному представнику, захиснику неповнолітнього обвинуваченого, представнику служби у справах дітей Ізюмської міської ради Харківської області, представнику потерпілого, прокурору Ізюмської місцевої прокуратури, представнику потерпілого.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду

Харківської області Т. Д. Бєссонова