Рішення № 81904217, 20.05.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 20.05.2019

ЄУ № 420/2110/18

Провадження №2/420/205/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №625нп від 27.03.2014 у сумі 7373,22 грн.

Підставою свого позову позивач зазначає неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору №625нп від 27.03.2014.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 29.01.2019 провадження у справі було відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, однак останні до судового засідання не з`явилися, про наявність поважних причин для цього суд не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи до суду не направили, відзиви на позовну заяву не надали, зустрічні позови до суду не пред`явили.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного судового провадження за наявними у справі матеріалами.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку із розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.03.2014 між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 (далі - відповідач-1) було укладено кредитний договір №625нп, згідно якого КС «Імперіал ЛТД» надав відповідачу-1 кредит у сумі 1500,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості на споживчі цілі, плата за користування кредитом становить 70% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом, строк дії договору становить 12 фактичних місяців від дати отримання боржником кредиту, якою є 27.03.2014, тобто до 27.03.2015, та діє до повного виконання зобов`язань відповідачем (п. п. 1.1, 1.2, 2.1, 3.1).

Згідно з графіком платежів за кредитним договором №625нп від 27.03.2014 боржник ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати кредит та відсотки за кредитом щомісяця до 25 числа кожного місяця.

Згідно до п.п. 2.2, 2.3 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит в строк не пізніше 3 банківських днів від дати підписання цього договору, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного в п. 2.1. цього договору.

Пунктом 3.1 договору, передбачено, що плата за користування кредитом (проценти) становить 70 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту.

Погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається в такому порядку: першочергово - проценти, а в наступне чергу - сума кредиту, що передбачено п.3.5 кредитного договору.

Відповідно до п. п. 3.7, 3.8 кредитного договору у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення, цей кредит може за рішенням Кредитного комітету, визнаватися кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитором з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 140 % річних від суми залишку кредиту.

Згідно п. 5.1.3 кредитного договору відповідач зобов`язався вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіка платежів.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2 кредитного договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України. Порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов`язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.

Статтею 21 цього Закону передбачена господарська діяльність кредитної спілки, яка полягає, зокрема, у наданні кредитів своїм членам і залученні на договірних умовах внесків (вкладів) своїх членів на депозитні рахунки. Провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 627 ЦК України обрав для себе фінансову установу, яка надавала відповідні фінансові послуги, і уклав договір на запропонованих вказаних кредитною спілкою умовах. Сторони погодили між собою умови договору, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, про що свідчать їх підписи в кредитному договорі.

ОСОБА_2 був ознайомлений з умовами кредитного договору №625нп від 27.03.2014 та графіком платежів, про що свідчить його підпис.

Таким чином, волевиявлення сторін було вільним і направленим на отримання реальних наслідків договору, тобто з боку відповідача-1 - на отримання кредиту, а з боку позивача - на повернення виданих коштів і отримання прибутку у вигляді плати за користування кредитом.

Судом встановлено, що свої зобов`язання за спірним кредитним договором КС «Імперіал ЛТД» виконала, надавши відповідачу-1 кредит, що підтверджується видатковим касовим ордером від 27.03.2014.

В якості забезпечення виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором №625нп від 27.03.2014 між КС «Імперіал ЛТД», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - відповідачем-2, поручителем) був укладений договір поруки №625нп/1 від 27.03.2014.

Відповідно до п. 1.1. вищенаведеного договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за кредитним договором №625нп від 27.03.2014, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником виконання зобов`язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов`язання боржника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки, поручитель відповідає по зобов`язаннях за вищезазначеним кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.

Пунктом 3.2 договору поруки передбачено, що солідарні боржники залишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання за кредитним договором не будуть виконані повністю.

Положеннями п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору поруки передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання за кредитним договором, порука припиняється, якщо кредитор протягом строків позовної давності, визначених у п.5.2 цього договору, не пред`явить вимоги до поручителя, не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов`язання.

Судом встановлено, що 20 листопада 2018 року між КС «Імперіал ЛТД» (надалі Цедент) та ОСОБА_1 (надалі Цесіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги, згідно якого Цедент в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за кредитним договором №625нп від 27.03.2014, укладеним між Цедентом і ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим, згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 22.11.2018 утворилася заборгованість за договором, яка складає 7383,22 грн., у тому числі: заборгованість зі сплати основного боргу - 1365,63 грн. (сума позовних вимог зі сплати основного боргу - 1355,63 грн.), заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - 6017,59 грн.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Зазначена норма закону застосовується також до відносин за кредитним договором в силу вимог ст. 1054 ЦК України.

За змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4, 3.5 спірного кредитного договору, сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до цього договору. Якщо дата здійснення чергових платежів згідно графіка платежів припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то здійснення платежів відбувається на наступний за вихідними (святковими, неробочими) днями робочий день кредитодавця і це не вважається порушенням графіка платежів. Погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається в такому порядку: першочергово - проценти, а в наступне чергу - сума кредиту.

Пунктом 5.4.3 кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за весь фактичний строк користування кредитом у випадку затримання сплати позичальником частини кредиту та/або процентів за користування кредитом на строк, що перевищує один календарний місяць, або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків від суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі №10/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що при укладанні договору сторони визначилися, що КС «Імперіал ЛТД» надає ОСОБА_2 кредит строком на 12 фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту, якою є 27.03.2014 згідно видаткового касового ордеру, тому суд приходить до переконання, що позивач має право вимагати повернення заборгованості за відсотками за договором, яка утворилася станом на 27 березня 2015 року - кінець строку дії договору.

Виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 31.03.2015 нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 987,15 грн. При цьому, з розрахунку також вбачається, що відповідачем-1 за період з 26.04.2014 по 30.04.2015 за користування кредитом було сплачено відсотків на загальну суму 1066,63 грн., що на 79,48 грн. перевищує суму нарахованих відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування.

З огляду на викладене, враховуючи вищенаведені позиції Верховного Суду про припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування, виходячи з умов договору, а саме п. 3.5, згідно якого погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається в такому порядку: першочергово - проценти, а в наступне чергу - сума кредиту, та строку дії договору, який становить 12 місяців від дати отримання позичальником кредиту, тобто до 27.03.2015, розрахунку заборгованості, наданого позивачем, суд приходить до висновку, що різниця між нарахованими та сплаченими відсотками за користування кредитом у сумі 79,48 грн., повинна бути зарахована в рахунок сплати заборгованості зі сплати основного боргу (тіла кредиту).

Таким чином, враховуючи суму позовних вимог зі сплати основного боргу, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №625нп від 27.03.2014 у сумі 1276,15 грн., яка складається з: 1276,15 грн. - заборгованість зі сплати основного боргу.

Що стосується вимог позивача до поручителя ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч.1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Із п.4.2 договору поруки вбачається, що порука припиняється, якщо кредитор протягом строків позовної давності, визначених у п.5.2 цього договору не пред`явить вимоги до поручителя.

Пунктом 5.2 договору поруки закріплено, що сторони домовились, що кредитор має право звернутися з вимогами до поручителя у трирічний термін з моменту настання права вимоги за зобов`язаннями.

Таким чином, вказані умови договору поруки свідчать про те, що строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України установлено саме цим договором.

Тому, в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов`язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору.

Судом встановлено, що за кредитним договором № 625нп від 27.03.2014 боржник ОСОБА_2 , а відтак і поручитель ОСОБА_3 , взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 27.03.2015, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Отже, поряд з установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів) по кредитному договору, що входить до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

При цьому, позичальник ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати кредит та відсотки за кредитом щомісяця до 25 числа кожного місяця.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст.559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, можна зробити висновок, що в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Згідно з умовами спірного кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені договором.

Із системного аналізу умов договору поруки вбачається, що порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов`язань за спірним кредитним договором у такому розмірі, у такий строк і в такому порядку, як установлено кредитним договором.

Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає у такому ж розмірі, у такий строк і в такому порядку, як установлено кредитним договором, то з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обчислення установленого договором поруки трирічного строку для пред`явлення вимог до поручителів.

Таким чином, якщо банк пред`явив вимоги до поручителів більше ніж через три роки після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, то в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України та п.4.2 договору поруки порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом з тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу трирічного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

За таких обставин, аналіз ч. 4 ст. 559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов`язання.

Відповідно, у цьому разі закінчення трирічного строку, установленого договорами поруки, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред`явить вимоги до поручителя.

Спірним кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів, а за договором поруки відповідальність поручителя встановлена у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як у кредитному договорі.

Звернувшись 05.12.2018 із позовом до суду (згідно штампу вхідної кореспонденції), позивач пред`явив вимоги до поручителя поза межами трьох років за кожним місячним платежем за кредитним договором №625нп від 27.03.2014, у зв`язку із чим порука за вказаним кредитним договором припинилась, і відповідна сума заборгованості за вказаним договором стягненню з поручителя ОСОБА_3 не підлягає.

При цьому, суд приймає до уваги відповідний правовий висновок, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 408/8040/12.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позивач розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, надавши оцінку кожному аргументу, наведеному позивачем в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про існування правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА №506298 є інвалідом другої групи та відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, а також дату звернення до суду з даним позовом, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 122,00 грн.пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати по сплаті судового збору у розмірі 582,80 грн. необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 259, 263-268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області 28.11.1996, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за кредитним договором №625нп від 27.03.2014 у сумі 1276,15 грн. (одна тисяча двісті сімдесят шість грн. 15 коп.), яка складається з: 1276,15 грн. - заборгованість зі сплати основного боргу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області 28.11.1996, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 122,00 грн (сто двадцять дві грн. 00 коп.) на р/р №31211256026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 582,80 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Представник позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.В. Пронька