Рішення № 81903683, 14.05.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6896/17

Номер провадження 2/404/976/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМЕКСІМ» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі, суд, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМЕКСІМ» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі, просила стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 1875 грн. та компенсацію за невикористану щорічну відпустку у сумі 10419 грн. 21 коп., а всього 12 294 грн. 21 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВІМЕКСІМ» з 01 липня 2014 року по 15 вересня 2017 року. Звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін. ЇЇ було звільнено 15 вересня 2017 року, а повний розрахунок по заробітній платі з нею був проведений лише 21 вересня 2017 року. Також, при звільненні їй не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за останні два роки, що становить 10 419 грн. 21 коп. Відмову виплатити їй усі кошти, які слід було виплатити на день звільнення з роботи, відповідач обґрунтував відсутністю грошових коштів.

Згідно із довідкою пенсійного фонду форма ОК-7, середня заробітна плата позивача становить 7500 грн. на місяць, тобто її середньоденний заробіток за час роботи на товаристві становить 312 грн. 50 коп.

Відповідно до здійснених нею розрахунків заборгованості, сума компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку за період часу з 16 вересня 2017 року по 21 вересня 2017 року становить 1875 грн.

Вважає, що відповідачем порушено її право на отримання компенсації за затримку з виплати заробітної плати та за невикористану відпустку, а тому підлягає захисту.

10 квітня 2019 року від представника позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивач остаточно просила стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 1 521 грн. 42 коп., компенсації за невикористану щорічну відпустку у сумі 10614 грн. 44 коп., а всього стягнути грошові кошти на загальну суму 12135 грн. 86 коп. /а.с.106/.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду даної справи визначено суддю Мохонько В.В. /а.с.11/.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Мохонько В.В. від 02 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання /а.с.12/.

Відповідно до розпорядження «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи» №49 від 19 лютого 2018 року, у зв`язку з тривалим перебуванням судді Мохонько В.В. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл цивільної справи /а.с.42/.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2018 року для розгляду даної справи визначено суддю Іванову Н.Ю. /а.с.43/.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Іванової Н.Ю. від 20 лютого 2018 року справу прийнято до провадження, визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання /а.с.44-45/.

20 березня 2018 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМЕКСІМ» до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого вказано, що відповідач позовні вимоги не визнає. Вказано, що позивач неодноразово використовувала щорічні відпустки (в тому числі за межами території України), під час яких не виконувала трудових обов`язків, тому не може вимагати відшкодування вказаних витрат /а.с.50/.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМЕКСІМ» та 15 вересня 2017 року була звільнена за згодою сторін, за ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.5).

Відповідно до листа Управління Держпраці у Вінницькій області від 11 жовтня 2017 року направленого ОСОБА_1 , повідомлено останню про те, що провести інспекційне відвідування за її зверненням щодо порушень трудового законодавства у ТОВ «ВІМЕКСІМ» не вдалося, у зв`язку з їх тимчасовим призупиненням, обумовленим відсутністю затверджених типових форм документів.

Повідомлено, що 11 жовтня поточного року на підставі пункту 33 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, було прийнято рішення щодо відвідування ТОВ «ВІМЕКСІМ», з метою: роз`яснення змін, які відбулися у законодавстві відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, про необхідність дотримання законодавства про оплату праці, про види відповідальності у разі порушення чинного законодавства про оплату праці. Головному бухгалтеру ОСОБА_2 та іншим працівникам підприємства було роз`яснено про їх права та про недопущення порушення законодавства про оплату праці, а саме: необхідності дотримання виплати всіх належних коштів звільненому з роботи працівникові в день звільнення (ч. 1 ст. 116 КЗпП), додержання вимог щодо виплати звільненому з роботи працівникові грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки (ст. 83 КЗпПУ), видачі належно заповненої трудової книжки працівникові у день звільнення, і проведення з ним розрахунків у строки, зазначені у статті 116 КЗпП (ч. 1 ст. 47 КЗпПУ), про фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення законодавства про працю.

Крім того, було наголошено, що згідно пункту 5 вищевказаної постанови КМУ будуть проведені інспекційні перевірки, згідно яких у разі виявлення порушень у трудовому законодавстві на даному підприємстві будуть прийняті міри відповідно до чинного законодавства.

Роз`яснено позивачу, що для примусового стягнення належних коштів працівники мають право звернутись до суду /а.с.6/.

Україна як соціальна, правова держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди (стаття 1, частини 1,2,4,7 ст.43 Конституції України).

Відповідно до Конституції України зазначені права захищаються судом (частина перша статті 55).

Правосуддя в Україні здійснюється з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права.

Положенням ч.1 ст.2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині 1 статті 94 КЗпП України міститься дефініція поняття «заробітна плата». Так, згідно законодавчого визначення заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення заробітної плати міститься у ст.1 Закону України «Про оплату праці».

Положеннями ст.115 КЗпП України закріплено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, що передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Таким чином, законодавець покладає обов`язок щодо нарахування заробітної плати та надання відомостей про розмір нарахованої заробітної плати саме на роботодавця.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків вбачається, що ОСОБА_1 за 3 квартал 2017 року отримала доходи з таких джерел: від ТОв «Вімексім» нараховано - 32114 грн. 21 коп., виплачено - 22 678 грн. 57 коп., нараховано 5780 грн. 56 коп., перераховано - 6455 грн. 56 коп. /а.с.77/.

З наданої позивачем виписки з АБ «Південний» вбачається, що позивачем 04 вересня 2017 року отримано заробітну плату в сумі 3018 грн. 75 коп., а 21 вересня 2017 року отримана заробітна плата в сумі 3162 гр. 50 коп. /а.с.9 - зворот/.

Відповідно до листа Головного Управління ДФС у Кіровоградській області від 28 лютого 2019 року, стосовно надання інформації про доходи нараховані (виплачені) підприємством ТОВ «ВІМЕКСІМ» громадянці ОСОБА_1 , а саме: з яких саме нарахувань складається дохід, з якої суми доходу було сплачено податок, причини відмінностей у нарахованих та виплачених сумах доходу та нарахованих та перерахованих сумах податку повідомлено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків у 3 кварталі 2017 року підприємством громадянці ОСОБА_1 нараховано дохід у вигляді заробітної плати у сумі 32 114 грн. 21 коп., нараховано податку на доходи осіб у сумі 5780 грн. відповідно до вимог п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України за ставкою 18 відсотків. Разом з тим, встановити з яких саме нарахувань складається дохід, причин відмінностей у нарахованих та виплачених сумах доходу та нарахованих та перерахованих сумах податку можливо лише під час проведення документальної перевірки /а.с.102/.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що ставка заробітної плати за вересень 2017 року складає 7500 грн. поділити на 21 робочий день та помножити на 11 відпрацьованих нею днів, дорівнює 3928 грн. 57 коп., з цієї суми вираховується 18% податку з фізичних осіб та 1,5% військового збору, залишається 3162 грн. 50 коп. - сума заробітної плати, яку вона отримала за вересень 2017 року на власний картковий рахунок. Невикористана відпустка складає 13 185 грн. 64 коп., від цієї суми віднімаємо 2571 грн. 20 коп. (податки 18% та 1,5%) дорівнює 10 614 грн. 44 коп. - сума невиплаченої невикористаної відпустки. Щодо невчасно виплаченої заробітної плати, то розмір заробітку за один день складає 253 грн. 57 коп. помножити на 6 днів затримки розрахунку, що становить 1521 грн. 42 коп. Загальна сума яка підлягає стягненню з відповідача складає 12 135 грн. 86 коп.

Зазначені розрахунки відповідачем не спростовані, доказів щодо підтвердження виплати за відповідні відпустки та відомості про наявність невикористаної відпуски суду не надано, незважаючи на неодноразові намагання суду отримати вказані докази у відповідача /а.с.61, 70, 81-82/.

За даних обставин суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача 12 135 грн. 86 коп.

Відповідно до ч. 1 ст.45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Частиною 1 ст. 74 КЗпП України, ч. ч. 1, 3 ст.2 Закону України «Про відпустки» передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КЗпП України, ч. 1 ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Формула для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачена у п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, і є наступною: розмір середньоденної заробітної плати помножений на кількість робочих днів затримки розрахунку. Середньоденна заробітна плата визначається так: сума зарплати за 2 місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата, поділена на кількість відпрацьованих робочих днів за 2 місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в абз. 5 п. 6Постанови № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем відповідно ст. 81 ЦПК України, доведені позовні вимоги, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141-142, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМЕКСІМ» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМЕКСІМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 1521 грн. 42 коп., компенсації за невикористану щорічну відпустку в сумі 10 614 грн. 44 коп., а всього 12135 грн. 86 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМЕКСІМ» в дохід держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІМЕКСІМ» (місцезнаходження: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4, оф. 211, код ЄДРПОУ 37338260).

Повний текст рішення суду складено 22.05.2019 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда