Рішення № 81902035, 17.05.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

17.05.2019 Єдиний унікальний номер 205/7367/18

Єдиний унікальний номер 205/7367/18

Провадження № 2/205/530/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпровські міські теплові мережі» Дніпровської міської ради про припинення протиправних дій та стягнення моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міськради, КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міськради, КП «ЖЕП № 34» Дніпровської міськради, КП «Теплоенерго» Дніпровської міськради та КП «ДМТМ» Дніпровської міськради про припинення протиправних дій було роз`єднано в самостійні провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2019 року у відповідача було витребувано докази.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2019 року підготовче провадження було закрито і справу призначено до судового розгляду.

На виконання ухвали суду від 16 січня 2019 року відповідачем 25 квітня 2019 року було направлено поштою витребувані судом документи, які надійшли до суду 06 травня 2019 року.

Позивач у своєму позові та ході судового засідання посилався на те, що 17 липня 2017 року він на електронних торгах, які було проведено відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», придбав Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Михайленком В.П. видано свідоцтво, яке зареєстроване у реєстрі за № 441. Право власності у встановленому законом порядку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 21424582. Після реєстрації права власності, позивач звернувся до відповідача для укладення договору про надання комунальних послуг, проте йому було відмовлено з посиланням на те, що такі договори не укладаються та запропоновано написати заяву про відкриття особового рахунку. Після написання вказаної заяви позивачеві надали довідку, у якій зафіксовані грошові вимоги до нього, при тому, що такі зобов`язання виникли за надані послуги до набуття ним права власності на Ѕ частину квартири. Позивач зазначав, що право власності на квартиру він набув внаслідок придбання квартири на електронних торгах, проведених в рамках виконавчого провадження, що не передбачає переходу обов`язків продавця. Вважає, що вимога оплати послуг, які він не замовляв і не отримував, є агресивною підприємницькою практикою і забороняється і вимоги щодо сплати послуг, які ним не споживалися, є незаконними. 18 грудня 2017 року позивач звертався до відповідача з вимогою про припинення незаконних дій. Листом від 20 грудня 2017 року він отримав відповідь про неможливість виконання його вимоги. Позивач вважає, що протиправними діями КП «ДМТМ» Дніпровської міської ради заподіяно йому моральної шкоди, яка полягає у тому, що на його адресу надсилалися претензії, він відчував зайві хвилювання, які шкодять його здоров`ю, враховуючи те, що він є людиною похилого віку, та був змушений шукати кошти на оплату заборгованості. Тому позивач просив суд припинити протиправні дії відповідача щодо обліку заборгованості інших осіб за ним за надані комунальні послуги та стягнути на свою користь моральну шкоду у розмірі 1 000 гривень.

Відповідач КП «ДМТМ» Дніпровської міськради про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, свого представника у судове засідання не направив, надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що на підставі рішення № 28/12 від 27 липня 2016 року Дніпропетровської міськради на баланс КП «Теплоенерго» було передано об`єкти і мережі теплопостачання, які знаходились на балансі КП «ДМТІ». На підставі рішення № 24/23 від 19 липня 2017 року Дніпровської міської ради було передано на баланс КП «Теплоенерго» основні фонди та інші активи, заборгованість за пільги та субсидії.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва, виданого 17 липня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотокругу Михайленком В.П., зареєстрованого в реєстрі за № 441, ОСОБА_1 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13). Право власності у встановленому законом порядку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 21424582 (а.с. 14).

Інша Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого Третьої дніпровською держнотконторою 17 листопада 2014 року і зареєстрованого в реєстрі за № 4-1531, належить ОСОБА_2 (а.с. 31). Право власності у встановленому законом порядку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 7718618 (а.с. 32).

18 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про списання заборгованості за теплопостачання, яка обліковується за попереднім власником.

Листом № 1110 від 20 грудня 2017 року КП «ДМТМ» Дніпровської міськради повідомлено позивача про безпідставність його вимог щодо списання заборгованості та відмовлено у задоволенні його заяви від 18 грудня 2017 року (а.с. 11).

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 28/12 від 27 липня 2016 року об`єкти і мережі КП «ДМТМ» Дніпропетровської міськради було передано на баланс КП «Теплоенерго» (а.с. 71).

Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради № 24/23 від 19 липня 2017 року з балансу відповідача були передані на баланс КП «Теплоенерго» основні фонди, інші активи, заборгованість за пільги та субсидії (а.с. 70).

Відповідно до рішення Дніпровської міськради № 18/32 від 23 травня 2018 року юридичну особу – КП «ДМТМ» Дніпровської міськради вирішено припинити шляхом ліквідації (а.с. 69).

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08 жовтня 1999 року, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

На теперішній час особовий рахунок, який обліковується в КП «Теплоенерго» Дніпровської міськради за ОСОБА_1 є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій КП «Теплоенерго» і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто КП «Теплоенерго», а відповідач не має таких повноважень, оскільки, як зазначалося вище, вказане підприємство не є виконавцем послуг з надання теплової енергії.

Таким чином, оскільки відповідач КП «ДМТМ» не є особою, яка виробляє, транспортує, розподіляє чи надає послуги із забезпечення споживачів тепловою енергією; його активи, основні засоби, разом з інформацією про особові рахунки та наявні заборгованості, які обліковуються за ними, відповідно до рішення Дніпровської міськради були передані на баланс КП «Теплоенерго», відповідач права позивача як споживача теплової енергії не порушує, нарахування заборгованості за спожиті послуги не здійснює, на теперішній час у відповідача відсутні повноваження щодо вимоги виконання грошового зобов`язання ОСОБА_1 , оскільки останні надаються КП «Теплоенерго» Дніпровської міськради споживачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як власникам квартири АДРЕСА_1 , а не відповідачем КП «ДМТМ» Дніпровської міськради.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у діях відповідача порушення прав позивача як споживача комунальних послуг.

У ході судового розгляду позивачем питання про заміну відповідача належним відповідачем не заявлялося.

Також слід зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення суми сплаченої ним заборгованості до особи, з вини якої ця заборгованість утворилася.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Абзацами 1, 2 пункту 3 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Враховуючи перелічені норми права та положення постанови Пленуму ВСУ, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог у цій частині позивачеві слід відмовити, оскільки згідно з вимогами ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» моральна шкода відшкодовується у разі задоволення позовних вимог, а у задоволенні вимог про припинення протиправних дій та зобов`язання вчинити певні дії позивачеві відмовлено. Крім того, судом не встановлено, що відповідачем вчинені протиправні дії щодо ОСОБА_1 Також останнім не надано доказів, що йому завдано моральну шкоду, не зазначено, у чому вона виразилася, не наведено глибини моральних страждань та переживань, відсутні докази звернення до медичних чи лікувальних установ з приводу пережитого душевного хвилювання, погіршення стану здоров`я.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

З урахуванням того, що при зверненні до суду позивача було звільнено від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд вважає за необхідне судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись, п.п. 3, 4 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року, ст.ст. 8, 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 3, 15, 16, 76-81, ч. 6 ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства «Дніпровські міські теплові мережі» Дніпровської міської ради (адреса місцязнаходження: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 28, код ЄДРПОУ 32082770) про припинення протиправних дій та стягнення моральної шкоди відмовити.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя: