Ухвала суду № 81898852, 11.05.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/2245/18

н/п 2-з/766/123/19

УХВАЛА

11 травня 2019 року Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Прохоренко В.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору факторингу недійсним, в якому позивач просить визнати недійсним договір факторингу № 5 від 29 вересня 2009 року, укладений між ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ТОВ «ФК «Ведор» про передачу права вимоги заборгованості за кредитним договором № 014/3728/74/05370 від 09.10.2007 року укладеним між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 на загальну суму 259 967, 84 грн.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_2 ; заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей з квартири АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_2 має намір відчужити спірну квартиру третім особам, тобто невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ч. 1 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позов.

Відповідно до п. п.1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;забороною вчиняти певні дії.

Ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до вимог п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом четвертим постанови передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єктів користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути істотні перешкоди як виконання судового рішення, так і ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

З огляду на викладене вище, а також, що наявні передбачені законом підстави для застосування заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову – задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В решті відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно направляється заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття нової ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Херсонський міський суд Херсонської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Суддя: В.В.Прохоренко