Рішення № 81898271, 24.04.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2019 Справа №607/16233/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого Дзюбича В.Л.,за участю секретарів судового засідання Зубко О.Я., Грабської Ю.І., представника позивача Подановського Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (надалі- ТзОВ «ФК«Траст Фінанс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у якому із врахуванням поданих уточнень просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №KF51899 від 01.09.2008 року у розмірі 12525,83 долари США, з яких: 7151,16 доларів США –заборгованість за тілом кредиту; 1448,13 доларів США-заборгованість по відсотках за користування кредитом; 3926,54 долари США- пеня та 3000 грн. комісії за обслуговування кредиту.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного 01.09.2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕсБанк», кредитного договору №KF51899 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 25376,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних з кінцевим строком погашення не пізніше 01.09.2015 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «Електрон Банк» та відповідачем ОСОБА_2 31.03.2009 року було укладено договір поруки №96527 відповідно до якого остання зобов`язалась відповідати перед позивачем за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі. Банк у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №KF51899 від 01.09.2008 року та надав позичальнику кошти в сумі 25376,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки.ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань за кредитним договором не виконує та порушує умови договору щодо належного та своєчасного повернення коштів та відсотків за їх користування в порядку визначеному договором, внаслідок чого станом на 09.10.2015 року утворилася заборгованість за кредитом на загальну суму 12525,83 долари США та 3000 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно в судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час слухання справи повідомлялися належним чином. У попередніх судових засідання представник відповідачів-адвокат Завацький В.М. заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 вересня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕсБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №KF51899, відповідно до п.1.1. якого, Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в сумі 25376,00 доларів США строком на 7 років з кінцевим строком погашення не пізніше 01.09.2015 року для придбання автомобіля DODGE AVENGER,2008 року випуску-п.1.5 договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту та сплатити проценти користування кредитом у строки та в порядку, передбачених Кредитним договором в термін до 01.09.2015 року.

Відповідно до п.1.3 договору процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 12% річних.

Згідно п. 5.3.1 кредитного договору банк має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором списати з рахунків позичальника суми боргу на підставі наказу на примусову сплату боргового зобов`язання, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором від поручителя(гаранта).

У відповідності до п.п.6.2, 6.3 кредитного договору за несвоєчасне(неналежне) повернення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №KF51899 між ВАТ «Фольксбанк», як правонаступником ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_2 31.03.2009 року укладено договір поруки №96527.

У відповідності до п.1.2 договору поруки поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором № KF 51899 від 01.09.2008 року.

Факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується заявою на видачу готівки №1743_11 від 01.09.2008 року.

29.12.2017 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТзОВ «ФК«Траст Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги за кредитними договорами, у відповідності до якого ТзОВ «ФК«Траст Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором № KF 51899, укладеним 01.09.2008 року між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_1 .

Згідно із вимогами ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст..1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строку та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк -ч.1 ст.530 ЦК України.

За нормами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і сплата неустойки.

Частиною першою ст.624 ЦК України передбачено, що в разі якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами, укладеного між сторонами кредитного договору передбачено умови сплати пені.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів.

Частиною 1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) переданням ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом-ст. 514 ЦК України.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №KF51899 від 01.09.2008 року не виконує внаслідок чого утворилася заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 09.10.2015 року складає: заборгованість за тілом кредитом -7151,16 доларів США; заборгованість по сплаті відсотків-1448,13 доларів США; нарахована пеня- 3926,54 доларів США; заборгованість по сплаті комісії за обслуговування кредиту-3000 грн. Загалом сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем становить 12525,83 доларів США та 3000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2014 року ПАТ «ВіЕс Банк» направляло відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повідомлення-вимоги за вих. №09-3/17196 та №09-3/17200, в яких повідомило про необхідність погасити наявний борг за договором кредиту№ KF 51899 від 01.09.2008 року, однак вказані вимоги залишені відповідачами без відповіді.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.10.2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 16.03.2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору № KF 51899 від 01.09.2008 року,договору застави від 01.09.2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ВАТ «Електрон Банк», визнання недійсним договору поруки від 31.03.2009 року, укладеного між ВАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_2 (справа №607/590/16-ц).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.12.2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки №96527 від 31.03.2009 року, укладеного між ВАТ «Фольксбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (справа №607/6280/17). Дане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 05.03.2018 року.

Вказаним рішенням встановлено, що ПАТ «ВіЕс Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту № KF51899 від 01.09.2008 року до спливу шести місяців після настання строку виконання основного зобов`язання.

У відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, дослідженими судом доказами підтверджується, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором №KF51899 від 01.09.2008 року належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 09.10.2015 року утворилася заборгованість по сплаті тіла кредиту, відсотків та комісії за користування кредитом на загальну суму 8599,29 доларів США та 3000 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

У відповідності до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц зазначила, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Таким чином, при визначенні зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення зазначає саме розмір іноземної валюти, що підлягає стягненню.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що оскільки ОСОБА_1 отримав кредит у іноземній валюті, тому до стягнення з відповідачів підлягає борг за кредитом, виражений у валюті зобов`язання –доларах США.

Разом з тим, дія Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов`язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 року у справі №6-2667цс16.

У постанові від 20.03.2019 року у справі №761/26293/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку про те, що оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, а тому нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.

Згідно наданого позивачем розрахунку нарахована пеня за прострочення виконання зобов`язання становить 3926,54 доларів США.

Пунктом 6.2 кредитного договору №KF51899 від 01.09.2008 року передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд приходить до переконання, що до стягнення з відповідачів підлягає нарахована пеня у розмірі 83632,52 грн., обчислена у національній валюті-гривні, виходячи із офіційного курсу НБУ, встановленого станом на 09.10.2015 року, тобто на день проведення розрахунку.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання про доведеність позовних вимог та вважає, що вони підлягають до задоволення шляхом солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ТзОВ «ФК«Траст Фінанс» заборгованості за кредитним договором №KF51899 від 01.09.2008 року в сумі 8599,29 доларів США з яких: 7151,16 доларів США -заборгованість за кредитом; 1448,13 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків; 83632,52 грн. нарахованої пені та 3000 грн. комісії за обслуговування кредиту.

В силу ст.141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути в користь позивача 1202,80 грн. сплаченого судового збору по 601,40 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 524, 526, 530, 533, 549-551, 610-612, 624, 626-628, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10 прим. 4, код ЄДРПОУ 40514657, рахунок № НОМЕР_3 в ВАТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за кредитним договором №KF51899 від 01.09.2008 року в розмірі 8599 (вісім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) доларів США 29 центів, 86109(вісімдесят шість тисяч сто дев`ять) гривень заборгованості по сплаті пені та 3000(три тисячі) гривень комісії за обслуговування кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає 46018 АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10 прим. 4, код ЄДРПОУ 40514657, рахунок № НОМЕР_3 в ВАТ «Універсал Банк», МФО 322001) 601(шістсот одну) гривню 40 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10 прим. 4, код ЄДРПОУ 40514657, рахунок № НОМЕР_3 в ВАТ «Універсал Банк», МФО 322001) 601(шістсот одну) гривню 40 копійок сплаченого судового збору.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» адреса: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10 прим. 4, код ЄДРПОУ 40514657, рахунок № НОМЕР_3 в ВАТ «Універсал Банк», МФО 322001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 .

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич