Ухвала суду № 81896775, 22.05.2019, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 1515/5003/12

Провадження № 2/504/1140/19

У Х В А Л А

"22" травня 2019 р. смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Мельниковій В.М.,

за участі представника ОСОБА_1 - адвоката Савицької О.М.,

за участі представника Держгеокадастру- Новіткевича С.М.,

за участі ОСОБА_2 ,

за участі представника ОСОБА_2 - адвоката Артьомової Т.К., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 4, смт. Доброслав, матеріали цивільної справи за уточненим первісним позовом ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ), до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання незаконним та скасування рішення Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 12.03.1998 року, в частині надання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , визнання незаконним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, який виданий 09.09.2009 року на ім`я ОСОБА_4 , скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на цю саму земельну ділянку, скасування кадастрового номеру земельної ділянки, яка надана у власність ОСОБА_4 , визнання недійсним договору купівлі- продажу земельної ділянки , площею 0,10 га між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , витребування земельної ділянки , площею 0,10 га з власності ОСОБА_2 у власність ОСОБА_3 , скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_2 , скасування рішення про реєстрацію права власності на житловий будинок на ім`я ОСОБА_2 , знесення житлового будинку за рахунок ОСОБА_2 , та за поданим зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської за участі третьої особи Головне управління держгеокадастру в Одеській області (правонаступник -Управління держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області) про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, який виданий 02.07.1997 року на ім`я ОСОБА_3 , визнання права власності на земельну ділянку, стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області (Вінська Н.В.) від 26.11.2012 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області (суддя Барвенко В.К.) від 06 травня 2019 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

До початку судового розгляду по суті ОСОБА_2 подала клопотання про залучення до участі у справ ОСОБА_5 в якості співвідповідача, мотивуючи свою позицію тим, що ОСОБА_1 порушуються права та законні інтереси ОСОБА_5 , і тому він має бути залучений до участі у справі за первісним позовом ОСОБА_1 в якості співвідповідача.

Адвокат ОСОБА_6 . заперечувала, і зазначила, що в теперішній час спірний житловий будинок зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 , і тому підстав для залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_5 не має.

Представник Управління Держгеокадастру в Одеській області залишив це питання на розсуд суду.

Представники Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області сповіщені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суду не повідомили, перешкод у проведенні підготовчого засідання не має.

Вирішуючи по суті дане клопотання, суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності.

Положенням до ст. 13 ЦПК України розкритий зміст цього принципу, зокрема суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Право визначення відповідача (співвідповідача) належить виключно позивачу, в цьому і полягає принцип диспозитивності.

Жодна інша особа, окрім позивача (співпозивача), в тому числі суд, не наділена повноваженнями визначення кола відповідачів.

Таким чином, клопотання ОСОБА_2 про залучення ОСОБА_5 в якості співвідповідача за первісним позовом ОСОБА_1 перебуває за межами її процесуальних прав.

Таким чином суд не вбачає законних підстав для задоволення цього клопотання.

До початку судового розгляду по суті ОСОБА_2 подала клопотання про залучення до участі у справ орган опіки та піклування Лиманської районної державної адміністрації Одеської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мотивуючи свою позицію тим, що можливим рішенням суду за позовом ОСОБА_1 порушуються права та законні інтереси неповнолітнього.

ОСОБА_2 та її представник підтримали клопотання, і просили його задовольнити.

Представник ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення клопотання, і вказала, що можливим рішенням суду по даній справі не можуть бути порушені права та законні інтереси неповнолітнього.

Представник Управління Держгеокадастру в Одеській області залишив це питання на розсуд суду.

Суд вислухавши сторони, дослідивши подане клопотання, матеріали справи, дійшов до наступного висновку:

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд України в складі Судової палати у цивільних справах за результатами розгляду справи № 6-384цс15 прийняв постанову від 30 вересня 2015 року, в якій сформував правовий висновок про те, що власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбачені законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

У спраі № 6-2940ц15 від 20.01.2016 року Верховний Суд України доповнив правові висновки, викладені в постановах, прийнятих Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України 16 вересня 2015 року в справі № 6-392цс15, 16 грудня 2015 року в справі № 6-214цс15 та 20 січня 2016 року в справі № 6-1560цс15, наступною правовою позицією: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_7 зареєструвались за спірною адресою: АДРЕСА_1 лише у серпні 2018 року, до цього часу ОСОБА_2 була зареєстрована за іншою адресою.

Справа перебуває на розгляді у суді з листопада 2012 року.

Таким чином, суд не вбачає необхідності залучення органу опіки до участі у даній справі в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7

Крім того, наслідки незалучення у справу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору передбачені ст. 54 ЦПК України.

На цій підставі дане клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 13, 54, 258-260 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення ОСОБА_5 до участі у справі в якості співвідповідача за первісним позовом, та у задоволенні клопотання про залучення органу опіки та піклування в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 в якості третьої особи.

Ухвала оскарженню окремо від остаточного рішення суду не підлягає.

Суддя В.К. Барвенко