Рішення № 81895622, 20.05.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1542/19

пр. № 2/759/3365/19

20 травня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Коваль О.А.

при секретарі Слепець Є.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Казначеєвої Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про стягнення невиплаченої страхової виплати, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась у січні 2019 р. суду з позовом до відповідача ПрАТ «СК «ТАС», в якому просить стягнути з нього 70000 грн невиплаченої страхової виплати; 11811,80 грн пені; 7000 грн інфляційних витрат; 3% річних в сумі 1921,65 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.06.2015 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Ейгон Лайф Україна», правонаступником якого є ПрАТ «СК «ТАС» та ОСОБА_3 було укладено Договір страхування № 02901-1000197 за програмою страхування «Класична (Основна частина)», Договір страхування № 02902-1003750 від 15.06.2015 р. за програмою страхування «Класична (Додаткова частина)», за яким було застраховано життя ОСОБА_3 (строк дії договору 28 років), і відповідно до якого одноразова страхова виплата у разі смерті застрахованої особи складає 70000 грн. Вигодонабувачами відповідно до Договору страхування є ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 Страхувальник взяті на себе зобов`язання виконував належним чином сплачуючи страхові внески починаючи з 2015 р. (за три роки сплачено 22740 грн). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер внаслідок ішемічного інсульту, проте відповідач усупереч Договору взятих на себе зобов`язань не виконав, при настанні страхового випадку не виплатив вигодонабувачеві страхове відшкодування. При цьому повідомив, що Страхувальником було подано неправдиві відомості щодо предмету Договору страхування, а саме не зазначено наявності групи інвалідності, ознак стійкої непрацездатності, а також вказана відсутність жодних захворювань, травм, скарг чи інших порушень здоров`я, хоча був інвалідом дитинства з ураженням внутрішніх органів, хворів хронічним гломерулонефритом, з 2015 р. почав відмічати різке погіршення стану, знаходився на стаціонарному лікуванні у нефрологічному відділенні КЗ РОКЛ з 10.02.2015 по 27.02.2015 р.

Разом із тим посилання Страховика на те, що Страхувальник при укладанні договору страхування не надав інформації про наявність групи інвалідності спростовується Довідкою від 27.11.2018 р. № 10147 виданою Рівненським об`єднаним управлінням ПФУ Рівненської області, у якій зазначено, що ОСОБА_4 (батько ОСОБА_3 ) перебував на обліку в Рівненському міському відділі соціального забезпечення та отримував соціальну пенсію на дитину-інваліда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 02.04.1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після 18 років ОСОБА_3 був знятий з групи інвалідності, оскільки в подальшому жодних соціальних виплат по інвалідності не отримував та на обліку не перебував.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що згідно пункту 11.3.2 Правил добровільного страхування життя від 27.07.2007 р., затверджених Держвінпослуг України (далі - Правил) при укладанні Договору страхування страховик мав право вимагати результати медичного огляду Застрахованої особи та інші документи, необхідні для оцінки страхового ризику, а у відповідності з п. 11.3.3. цих Правил - перевіряти повідомлену Страхувальником інформацію, робити запити про відомості, пов`язані зі страховим випадком до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та ін. установ і організацій, що володіють відповідною інформацією, а також самостійно з`ясовувати причини і обставини страхового випадку. Так, при укладанні Договору ОСОБА_3 не був інвалідом, оскільки при досягненні повноліття інвалідність була знята, а погіршення стану здоров`я відбулося після укладення договору страхування, а тому інформація про подання страхувальником неправдивих відомостей не відповідає дійсності, крім того, інформація, яка стала підставою для відмови у страховій виплаті стала відома ПрАТ «СК «ТАС» 26.04.2017 р., проте Страховик не ініціював дострокове припинення дії Договору страхування і прийняв черговий платіж по договору. Одночасно, в рішенні про відмову у страховій виплаті відсутній причинно-наслідковий зв`язок між хворобою нирок «хронічний гломерулонефрит» що була виявлена в ОСОБА_3 та причиною його смерті - «ішемічний інсульт», що підтверджує безпідставність відповідача у страховій виплаті позивачу.

Ухвалою суду від 01.02.2019 року відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник відповідача надав відзив від 12.03.2019 р., в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, виклав свої заперечення проти позову посилаючись на те, що у Заяві про укладення Договору страхування Страхувальником Бабишкевичем Ю.М. у розділі «Медична декларація про стан здоров`я» зазначено про відсутність будь-яких захворювань та скарг на стан здоров`я. Таким чином, останній своїм підписом гарантував, що вся надана ним інформація є вичерпною та вірною, підтвердив обізнаність у тому, що надання недостовірних відомостей про стан здоров`я звільняє Страховика від відповідальності за відповідним страховим випадком. При цьому, у відзиві зазначено, що ОСОБА_3 до його смерті особисто звертався із заявою про виплату йому страхового відшкодування у зв`язку із встановленням йому з 03.07.2017 р. інвалідності ІІ гр. (заява вх. № 256587 від 18.10.2017, причина інвалідності - «інвалід з дитинства з ураженням внутрішніх органів»). У зв`язку з розслідуванням зазначеного страхового випадку для з`ясування заявленого випадку ПрАТ «СК «ТАС» 26.10.2017 р. відправлено запит до Рівненського обласного центру МСЕК, із якого стало відомо, що ОСОБА_3 хворіє хронічним гломерунефритом з 12-річного віку, з 2015 р. почав відмічати різке погіршення стану, з приводу чого був госпіталізований до нефрологічного відділення Рівненської ОКЛ. При цьому інформації про інвалідність з дитинства, про хворобу нирок, та про стаціонарне лікування у нефрологічному відділенні під час укладення договору Страхувальником надано не було, у зв`язку з чим нп підставі ст. 26 ЗУ «Про страхування», п. 5.4.3 Правил йому було відмовлено у здійсненні страхових виплат у зв`язку з поданням неправдивих відомостей про предмет договору страхування.

18.01.2018 р. до Страховика надійшла заява та пакет документів від вигодонабувача ОСОБА_2 про здійснення страхової виплати у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 у віці 39 років в результаті ішемічного інсульту. У ході з`ясування обставин страхового випадку було встановлено, що ОСОБА_3 у лютому 2015 р. став на облік нефролога на стадії хронічної ниркової недостатності ІІ ступеню, знаходився з 10.02.2015 по 27.02.2015 р. на стаціонарному лікуванні в КЗ РОКЛ, у зв`язку з чим було встановлено подання ним неправдивих відомостей про стан здоров`я при укладенні ним 15.06.2015 р. договору страхування з ПрАТ «СК «Ейгон Лайф Україна». Листом від 22.02.2018 р. вих. № 337913 позивача було повідомлено про відмову у здійсненні страхової виплати на підставі п. 5.4.3 Правил у зв`язку з неподанням відповідачу відомостей щодо стану свого здоров`я. При цьому зазначено, що за наявності у Відповідача інформації про зазначені (існуючі) захворювання під час оцінки ризику ОСОБА_3 при укладанні Договору страхування Відповідачем не було б укладено Договір страхування на таких стандартних умовах, на яких його було укладено.

Щодо твердження позивача про те, що Страховик до укладення Договору страхування не зібрав необхідної інформації про стан здоров`я потенційного страхувальника ОСОБА_3 представником відповідача вказано на те, що згідно законодавства встановлено обов`язок страхувальника повідомити про себе достовірну та повну інформацію, а не навпаки, а страховикові надано право перевіряти, оцінювати та аналізувати надану інформацію про стан здоров`я.

Щодо посилання позивача на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між виявленим захворюванням та причиною смерті зазначено, що підставою для відмови Страховика у страховій виплаті є саме сам лише факт подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування, що дає праву першому відмовити у виплаті, при цьому будь-яких інших обставин умовами договору не вимагається.

У відповіді на відзив від 10.04.2019 р. представником позивача викладено аргументи, якими обґрунтовувались позовні вимоги, а саме зазначено про відсутність у ОСОБА_3 інвалідності на день укладення Договору страхування, а також зв`язку між виявленою в ОСОБА_3 хворобою «хронічним гломерулонефритом» та «ішемічним інсультом», що став причиною смерті; після отримання інформації про захворювання у застрахованого; страховик не скористався правом отримання інформації з приводу стану здоров`я Застрахованої особи; не ініціював дострокове припинення дії Договору страхування після отримання відомостей про захворювання останнього тощо.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві й відповіді на відзив. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 проти позову заперечувала із мотивів, викладених у відзиві. У задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками провадження докази у їх сукупності та співставленні, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відносини, що склалися між сторонами, а також між страховиком і страхувальником, врегульовані положеннями ЦК України, Закону України «Про страхування» та Правилами добровільного страхування життя.

Згідно ст.ст. 979, 980 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування).

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування (ч. 3 ст. 18 Закону України «Про страхування»).

Судом встановлено, що 15 червня 2015 року між ПрАТ «СК «Ейгон Лайф Україна» та ОСОБА_3 було укладено Договір страхування № 02901-1000197 за програмою страхування «Класична (Основна частина)» та Договір страхування № 02902-1003750 за програмою страхування «Класична (Додаткова частина)», яким було застраховано життя ОСОБА_3 , що підтверджується копіями відповідних полісів страхування, що підтверджено відповідними полісами страхування життя. Відповідно до умов договору одноразова страхова виплата у разі настання смерті застрахованої особи до закінчення терміну дії Договору становить 70000 грн (вигодонабувач Бабишкевич О.О.). Строк дії договору - 28 років.

У відповідності з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про страхування» для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

Відповідно до медичної декларації про стан здоров`я Застрахованої особи та Страхувальника до Заяви № 063678 на укладання Договору добровільного страхування життя за програмою «Класична» від 15.06.2015 р. ОСОБА_3 було повідомлено ПрАТ «СК «Ейгон Лайф Україна» зокрема про те, що останній немає хвороб нирок, сечового міхура або сечостаттевої системи, у разі потреби в медичних послугах звертається до лікаря або поліклініки за місцем проживання. На підставі повідомленої інформації сформовано висновок андеррайтера за програмою страхування життя «01-Класична», тобто оцінено ризики настання страхових випадків з урахуванням стану здоров`я страхувальника.

Як вбачається із листів від 16.12.2016 р. та 04.08.2017 р., і не заперечується учасниками справи, правонаступником ПрАТ «СК «Ейгон Лайф Україна» у зобов`язанні за договором добровільного страхування життя № 02901-1000197 у зв`язку зі зміною власника є відповідач ПрАТ «СК «ТАС».

Також встановлено, що гр. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Рівненьскій області. Відповідно до довідки про причини смерті від 27.12.2017 р. № 297 виданої Рівненською ОКЛ причиною смерті ОСОБА_3 є «ішемічний інсульт».

За результатами розгляду заяви вигодонабувача ОСОБА_2 про здійснення страхової виплати від 18.12.2017 р. за ризиком «смерть» останній листом від 22.02.2018 р. № 337913 було відмовлено з посиланням на те, що Страхувальником при укладанні договору добровільного страхування життя не було зазначено наявність групи інвалідності, ознак стійкої непрацездатності, а також вказана відсутність жодних захворювань, травм, скарг чи інших порушень здоров`я.

За ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно ч.4, 5 ст. 25 Закону України «Про страхування» у разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з`ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи та організації зобов`язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Як вбачається із Відповіді Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.11.2017 р. № 916/01-12/17 на запит ПрАТ «СК «ТАС», Гр. ОСОБА_3 хворів хронічним гломерулонефритом з 12-річного віку, лікувався нерегулярно. З 2015 року почав відмічати різке погіршення стану, з приводу чого був госпіталізований до нефрологічного відділення Рівненської ОКЛ, після чого, не зважаючи на проведене лікування, стан хворого продовжував невпинно погіршуватись. Попри всі проведені терапевтичні заходи позитивної динаміки у протіканні захворювання не відмічається.

Відповідно до Акту № 266 огляду медико-соціальною експертною комісією від 04.07.2017 р. ОСОБА_3 встановлена ІІ група інвалідності терміном на 1 рік. Причина інвалідності - інвалід з дитинства з ураженням внутрішніх органів. Однак оскільки станом на день укладання договору добровільного страхування життя, а саме 15.06.2015 р., ОСОБА_3 не мав статусу інваліда, твердження відповідача про ненадання ним відповідних відомостей не підлягають врахуванню, оскільки юридичний факт набуття інвалідності оформлено вже після укладання такого договору.

Разом із тим, згідно Листа КЗ «Рівненська ОКЛ» Рівненської обласної ради від 07.02.2018 р. № 55/01-17/18 повідомлено, що ОСОБА_3 хворів гломерулонефритом з 11-ти років. На облік у нефролога КЗ Рівненської ОКЛ став у лютому 2015 р. на стадії хронічної ниркової недостатності ІІ ст. (креатинінемія - 233 мкмоль/л), знаходився на стаціонарному лікуванні у нефрологічному відділенні КЗ Рівненської ОКЛ з 10.02.2015 по 27.02.2015, виписаний з покращенням, рекомендаціями та «Д» нагляд нефролога КЗ. Відповідних даних Страховику при укладанні договору страхування життя ОСОБА_3 повідомлено не було.

Таким чином встановлено, що гр. ОСОБА_3 маючи хронічну ниркову недостатність станом на лютий 2015р., тобто хворобу нирок, при укладенні договору не зазначив достовірних відомостей про власний стан здоров`я, перебуваючи на обліку в нефролога обласної лікарні зазначених даних також не вказав, однак зазначив, що звертається за медичною допомогою лише у разі потреби в медичних послугах.

Тому судом приймаються до уваги посилання представника відповідача про те, що обізнаність Страховика про наявну в ОСОБА_3 хронічну хворобу суттєво могло вплинути б на прийняття рішення про страхування його життя за основі аналізу страхових ризиків, формування адекватної тарифної ставки та умов страхування.

В зв`язку із викладеним вище, відповідачем прийнято рішення про відмову у страховій виплаті через подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет страхування, а саме про стан здоров`я потенційного страхувальника, про що було повідомлено позивача листом від 22.02.2018 р. № 337913.

Відповідно до ст.ст. 982, 985, 988-989, 991 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Страховик зобов`язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страхувальника.

Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

За змістом ст.ст.20-22 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Страхувальник зобов`язаний при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов`язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов`язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.

Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про страхування», п. 5.4.3 Правил підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Згідно п. 5.4.6. Правил підставою для відмови страховика у здійсненні страхової виплати є свідоме надання страхувальником страховику неправдивих відомостей, за винятком випадку, коли страхувальником (застрахованою особою, вигодонабувачем, спадкоємцем застрахованої особи) було доведено, що це порушення ніяк не вплинуло на настання страхового випадку та розмір страхової виплати.

Таким чином, вищевказані норми права зобов`язують сторони надавати один одному відповідну інформацію, страховика про умови та правила страхування, страхувальника про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, а також встановлюють відповідні наслідки та відповідальність за невиконання цих умов.

Як було встановлено ОСОБА_3 при укладанні договору страхування життя від 15.06.2015 р. свідомо не повідомив страховику про те, що хворів гломерулонефритом з 11-ти років, став у лютому 2015 року на облік у нефролога КЗ Рівненської ОКЛ на стадії хронічної ниркової недостатності ІІ ст., знаходився на стаціонарному лікуванні у нефрологічному відділенні КЗ Рівненської ОКЛ. Водночас, представником позивача було зазначено про те, що ненадання відповідних відомостей страховику ніяк не вплинуло на настання страхового випадку, оскільки ОСОБА_3 помер від «ішемічного інсульту».

Однак посилання сторони позивача на відсутність кореляційного зв`язку між хронічною хворобою нирок ОСОБА_3 , яку було йому діагностовано до фактичного укладення договору страхування життя, та причиною його смерті також не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.

Згідно Листа КЗ «Рівненська ОКЛ» від 07.02.2018 р. № 55/01-17/18, зазначено, що доставлений у приймальне відділення КЗ РОКЛ у важкому стані ОСОБА_3 був госпіталізований 25.12.2017 р. о 20 год. 36 хв. в ургентному порядку. Із поставленого ОСОБА_3 повного посмертного вбачається, що останній помер, у тому числі, в результаті хронічної хвороби нирок, хронічної ниркової недостатності.

Таким чином, неповідомлення страхувальником про такі захворювання та інші порушення здоров`я призвело до неправильної оцінки ризику, що вплинуло на невірне визначення страхового тарифу, страхової суми, що в свою чергу впливає на розмір страхової виплати. Оскільки судом не встановлено порушеного права позивача на отримання страхової виплати, позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат за період несплати відповідачем страхової виплати та 3 % річних, судом не досліджувались.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що ПрАТ «Страхова компанія «ТАС», приймаючи рішення про відмову у страховій виплаті, діяло відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 991 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування», п. 5.4.3 Правил страхування життя, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.979, 982, 985, 989, 991 ЦК України, ст. 21, 26 Закону України "Про страхування", ст.ст.12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про стягнення невиплаченої страхової виплати, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу. Повний текст рішення виготовлено 22.05.2019 року.

Суддя Коваль О. А.