Ухвала суду № 81895583, 08.02.2019, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2-ар/759/2/19

ун. № 759/5730/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Медвідчука В.В.,

розглянувши заяву Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Святошинського районного суду міста м. Києва від 28 серпня 2017р задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії; визнано протиправними дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до її заяви від 02 лютого 2017 року, зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за її заявою від 02 лютого 2017року. відповідно і на підставі Закону України «Про державну службу», з розрахунку 82% від заробітної плати, що зазначена в довідці від 14 лютого 2017 року №328/01-3-256.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року вказана постанова залишена без змін та набрала законної сили.

До Святошинського районного суду м.Києва 12.12.2018 року надійшла заява Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про надання роз`яснення постанови суду у даній справі.

Як вбачається з поданої заяви, Заявник просить суд роз`яснити резолютивну частину постанови вказуючи на те, що з даної постанови суду не вбачається з якої дати управлінням має бути здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату та час судового засідання в судове засідання не прибули, що відповідно до ч.3 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду заяв.

Підстави та порядок роз`яснення судового рішення визначені у статті 254 КАС України.

Так, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим зазначена правова норма не містить.

Виходячи із системного тлумачення наведеної норми, роз`яснено може бути судове рішення, якщо без такого роз`яснення існує можливість неоднакового тлумачення висновків суду та високою є ймовірність неправильного виконання рішення суду внаслідок неясності резолютивної частини.

При цьому, як зазначено в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» суд роз`яснює судове рішення, коли воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що повинні здійснювати його виконання.

Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Виходячи з коментованої статті, роз`ясненню підлягають постанови чи ухвали суду у разі, якщо без такого роз`яснення їх тяжко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови чи ухвали суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та зміст судового рішення по справі, суд вважає, що при винесенні судового рішення всі ці вимоги дотримані судом і рішення суду, зокрема, його мотивувальна та резолютивна частини, є ясними і зрозумілими, такими, що не потребують роз`яснення.

Окрім того, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що за нормами Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюються іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок виконання судових рішень визначено Законом України «Про виконавче провадження». Цей закон визначає загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їхні права та обов`язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто виконання судових рішень у адміністративних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, прийшов до висновку, що заява задоволенню не підлягає, оскільки, стороною заявника не доведено, що невиконання рішення суду є наслідком незрозумілості рішення, а його твердження про таку незрозумілість спростовується дотримання судом при його ухваленні вимог щодо логічності, чіткості, переконливості і зрозумілості, крім того, як вбачається з самого рішення суду, судом зазначено, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 слід здійснити з листопада 2006 р. по жовтень 2007 р. вказання дати з якої слід здійснити перерахунок виходить за межі змісту задоволених вимог, що не є роз`ясненням, а по суті є ухваленням додаткого рішення суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 14, 254 КАС України, Законом України «Про виконавче провадження» суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя І.В.П`ятничук