Ухвала суду № 81893942, 20.05.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

20.05.2019

Справа №489/2503/19

Провадження №2-з/489/11/19

УХВАЛА

про забезпечення позову

20 травня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванпост», ОСОБА_2 про стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідачів на її користь збитки, спричинені неналежним виконанням зобов`язань за договором № 28/1 від 12.12.2012 року з додатками до нього та неналежним виконанням посадових обов`язків директора підприємства в розмірі 1089000,00 грн. та судові витрати. Мотивуючи свої вимоги тим, що між нею та ТОВ «Аванпост» укладено договір про надання охоронних послуг № 28/1. 10-11 грудня 2018 року на об`єкт, який знаходився під охоронною ТОВ «Аванпост», проникла невідома особа та таємно викрала майно, яке належало їй на праві власності. Інвентаризація викраденого майна була проведена в присутності працівників Заводського ВП та працівників ТОВ «Аванпост». Вона неодноразово зверталася до директора ТОВ «Аванпост» - ОСОБА_2 з проханням прибути на об`єкт охорони та підписати акт інвентаризації викраденого майна, проте він від підписання акту інвентаризації ухилився. Відповідачі добровільно відшкодовувати збитки відмовилися.

16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Аванпост», що знаходяться на рахунках та вкладах чи на зберіганні у банках та інших фінансових установах в межах грошової суми у розмірі 1089000,00 грн.; житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , до вирішення спору. Посилаючись на те, що в порушенні умов договору (п.п. 2.1, 2.3)відповідачі, прийнявши сигнал тривоги охоронної сигналізації не повідомили позивача про настання події, не прийняли на зберігання об`єкт охорони до прибуття позивача. Відповідачі добровільно відшкодовувати збитки відмовляються. Таким чином, існує небезпечність, що відповідачі ухиляться від виконання судового рішення.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до наступного.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 14.01.2019 року, за товариством з обмеженою відповідальністю «Аванпост» не зареєстровано нерухоме майно.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 14.01.2019 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.09.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 3 ст. 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Предметом позову є стягнення збитків, спричиненими відповідачами неналежним виконанням зобов`язань за договором № 28/1 від 12.12.2012 року з додатками до нього та неналежним виконанням посадових обов`язків директора підприємства в розмірі 1089000,00 грн.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в межах суми завданих збитків – 1089000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванпост», ОСОБА_2 про стягнення збитків– задовольнити частково.

Накласти арешт в межах грошової суми в розмірі 1089000,00 грн. на:

-кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Аванпост», що знаходяться на рахунках та вкладах чи на зберіганні у банках та інших фінансових установах;

-житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.09.2013 року.

Копію ухвали направити для відома сторонам по справі.

Копію ухвали для виконання направити Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, юридична адреса якого: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; Інгульському відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «20» травня 2019 року.