Постанова № 81891471, 21.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/776/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 310030000 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Черкаської міської ради,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2019 року у складі судді Казидуб О.Г., повний текст рішення складений 5 квітня 2019 року, -

в с т а н о в и в :

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визнання батьківства.

В обґрунтування позовної заяви вказував, що він з вересня 2015 року проживав однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_2

Під час спільного проживання у них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважає, що ОСОБА_4 є його сином, оскільки у свідоцтві про народження сина у графі по - батькові вказано - ОСОБА_4 .

В той період часу коли ОСОБА_2 , здійснювала актовий запис, позивач знаходився під вартою в СІЗО м. Черкаси, а тому на яке прізвище відповідач записала дитину йому було не відомо, а дізнався він про це лише у жовтні 2017 року.

Строк позовної давності був пропущений ним з поважних причин, оскільки в Придніпровському районному суді м. Черкаси розглядалася справа в порядку окремого провадження про встановлення факту батьківства, однак відповідач не з`являлася до суду у зв`язку з чим заяву було залишено без розгляду.

Просив поновити строк позовної давності, так як він був пропущений з поважних причин. Визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 Прізвище сину у свідоцтві про народження змінити з ОСОБА_4 на прізвище ОСОБА_4 , а в графі батько записати - ОСОБА_1 .

Призначити судово - генетичну експертизу на проведення тесту ДНК та поставити питання - чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язати ОСОБА_2 надати дитину для проведення тесту ДНК.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2019 року позов задоволено частково. Поновлено строк позовної давності ОСОБА_1 .

Визнано ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_4 .

В актовому записі № 1391 від 10 грудня 2016 року про народження ОСОБА_4 змінено відомості про батька, зазначивши батьком дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України. В решті позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, а тому їх слід поновити. Позивач є біологічним батьком ОСОБА_4 , оскільки з вересня 2015 року позивач з відповідачкою мали незареєстровані у встановленому законом порядку сімейні стосунки. Під час спільного проживання у них народився спільний син, якого було зареєстровано актовим записом №1391 від 10 грудня 2016 року, як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У квітні 2019 року ОСОБА_2 подала на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що позовна заява подана з порушенням строку позовної давності і підстави для його поновлення відсутні.

Вказує, що дійсно, певний час з позивачем вони мали стосунки, однак через його кримінальне минуле та майбутнє, вона припинила з ним всі стосунки. Позивач у неї перебував лише дві ночі, весь інший час проживав за іншою адресою, або утримувався у СІЗО. За час, коли позивач перебував в місцях тимчасового тримання під вартою, а це орієнтовно січень 2016 року, вона познайомилася з іншим чоловіком, якого також звали ОСОБА_8 , з яким мала стосунки.

З позивачем вона спільне господарство не вела, спільного бюджету не мала та подружжям, в розумінні статті 74 СК України, вони не були. Під час вагітності та в період родів вона самостійно несла всі витрати по утриманню себе та дитини.

Посилання суду стосовно того, що відсутні докази, що позивач здійснює фізичний та психологічний вплив, не відповідають дійсності, оскільки адвокату надавалися документи які підтверджували дані факти (звернення до поліції) для подання їх до суду.

Також, покази свідка вказують лише на те, що ОСОБА_1 бачили біля її будинку, а про те, що сторони проживали разом цей свідок не свідчив.

Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 10 грудня 2016 року складено відповідний актовий запис № 1391 (а.с.109).

У графі мати вказано - ОСОБА_2 .

У графі батько - ОСОБА_8 .

Статтею 51 Конституції України, частиною 2,3 статті 5 СК України, передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до статті 129 СК України, до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що строк звернення до суду з позовом ним був пропущений, з тих підстав, що в цей час він перебував під вартою, що підтверджується ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 2 лютого 2017 року. А відомо йому про даний запис у свідоцтві про народження дитини стало лише у жовтні 2017 року.

26 жовтня 2017 року він звертався до суду із заявою про встановлення батьківства (а.с.8-9), однак ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 9 січня 2018 року вона на підставі частини 6 статті 159 ЦПК України, була залишена без розгляду (а.с.10). З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 10 січня 2018 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, поновлюючи строк позовної давності ОСОБА_1 , прийшов до вірного висновку в цій частині позовних вимог.

Разом з тим , колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання батьківства, виходячи із наступного.

Згідно із частиною першою статті 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Належних та допустимих доказів того, що сторони проживали разом однією сім`єю без укладення шлюбу, як вказує позивач у своїй заяві, а саме з вересня 2015 року в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази того, що вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідно до статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Враховуючи вищевказані норми, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не було надано доказів, що підтверджують визнання його батьківства. Також, не надано належних та допустимих доказів того, що сторони спільно проживали, вели спільне господарство, вели спільне виховання дитини та її утримання.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 березня 2018 року було призначено у справі судово - генетичну експертизу на проведення тесту ДНК на вирішення якої постановлено ряд питань.

Однак, 27 липня 2018 року завідувач відділення судово - медичної генетичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово - медичної експертизи - Юрченко О.В. направив листа про неможливість проведення судово - медичної експертизи генетичної ідентифікації у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 на неодноразові призначення дати відбору зразків крові не з`явилася (а.с.67).

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорювання батьківства» (Калачова проти Російської Федерації, № 3451/01, від 7 травня 2009 року).

Однак, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не звернув увагу на зазначене вище.

Також, як вбачається із свідоцтва про народження, у графі батько вказано - ОСОБА_8 , проте, суд першої інстанції, на зазначені обставини уваги не звернув та не надав їм правової оцінки.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, приймаючи рішення, на підставі вказаних обставин справи, не надав належної правової оцінки доказам у справі та дійшов до хибного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду, у цій частині, не можна визнати законним і обґрунтованим, оскільки воно ухвалено при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів, відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, апеляційну скаргу задовольняє частково, оскаржуване рішення, в частині визнання ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_4 та внесення змін до актового запису про народження - скасовує та ухвалює нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, понесені ОСОБА_2 судові витрати на оплату судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 1057,21 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2019 року у даній справі в частині визнання ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_4 та в частині зміни відомостей про батька в актовому записі № 1391 від 10 грудня 2016 року про народження ОСОБА_4 скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1057,21 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 22 травня 2019 року.

Судді: Н.І.Гончар

Ю.В.Сіренко

Т.Л. Фетісова