Рішення № 81887727, 20.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року справа № 580/1054/19

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 23.01.2019 №С-447/0/94-19 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.012019 №С-447/0/94-19 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до поданого клопотання;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка викладена у листі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, є протиправною, невмотивованою, та такою, що не відповідає вичерпному переліку підстав для відмови в наданні такого дозволу, оскільки подані позивачем документи відповідають вимогам чинного законодавства, а єдиною підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою. Відповідно зазначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Позивач стверджує, що всі подані ним документи відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, подана довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) на звороті якої зображено графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та нотаріально посвідчене погодження землекористувача ФГ «Гора 2006» на вилучення частини земельної ділянки, що перебувають у його користуванні. Тобто, користуючись своїм законним правом та виконуючи вимоги чинного законодавства, заявник подав клопотання до відповідача, зазначив передбачені законодавством відомості та додав до нього всі належні документи.

Також позивач звернула увагу, що її досвід роботи в сільському господарстві та членство у ФГ «Гора 2006» підтверджені витягом зі статуту господарства, тому викладені в листі твердження про надання документів не у повному обсязі, не відповідає дійсності.

В письмовому відзиві на позовну заяву відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що 23.01.2019 до Головного управління надійшло клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 2,36 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Коритнянської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

У поданих матеріалах відсутні документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У поданих документах відсутній належним чином зареєстрований в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичних осіб статут фермерського господарства з внесенням відповідних членів господарства.

Відповідач стверджує, що відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру бажана до відведення земельна ділянка площею 2,36 га в адміністративних межах Коритнянської сільської ради входить до складу земельної ділянки площею 10 га в адмінмежах Коритнянської сільської ради, яка вже сформована та має кадастровий номер НОМЕР_1 .

Крім того, цільове призначення даної ділянки вже визначено, а саме «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», тому надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку площею 2,36 га, яка входить до складу сформованої земельної ділянки площею 10 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та іншим цільовим призначенням не є можливим.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що правомірно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, тому позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

23.01.2019 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшло клопотання представника позивача (вхідний номер №С-447/0/94-19) про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

У вказаному клопотанні представник позивача просив відповідно до ст. 118, 121 Земельного кодексу України надати члену фермерського господарства «Гора 2006» ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність заявника земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Коритнянської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області орієнтовним розміром 2,36 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 .

До вказаного клопотання представником позивача додано: витяг з ДРРПНМ від 06.01.2017, індексний номер 77819398; витяг зі Статуту ФГ «Гора 2006»; нотаріально посвідчене погодження землекористувача ФГ «Гора 2006» на вилучення частини земельної ділянки, що перебуває у його користуванні на користь заявника; довідка ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 19.12.2018 №ПІ-226/0-208/0/63-18; графічний матеріал на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, підписаний представником заявника; копію паспорта та довідку про присвоєння РНОКПП заявника, довіреність заявника на представника ОСОБА_4.

Листом від 21.02.2019 №602/0/95-19 Головне управління повідомило ОСОБА_4 про неможливість вирішення порушеного питання, з таких піддстав:

- у поданих матеріалах відсутні документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

- у поданих документах відсутній належним чином зареєстрований в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичних осіб статут фермерського господарства з внесенням відповідних членів господарства.

- цільове призначення даної ділянки вже визначено, а саме «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», тому надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку площею 2,36 га, яка входить до складу сформованої земельної ділянки площею 10 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та іншим цільовим призначенням не є можливим.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України №2768-III від 25 жовтня 2001 року, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.

Згідно зі ст. 121 ЗК України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з пп. 31 п. 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно із п.7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Підпунктом 12 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 №14, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Так, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

В контексті зазначеного, суд зазначає, що наведена підстава для відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, позивач надав усі необхідні документи для вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року №600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідними клопотанням, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданого позивачем клопотання.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає на наступне.

Суд може ухвалити рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути звернення позивача та прийняти рішення у формі наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи мотивовану відмову в його наданні, з урахуванням висновків суду, викладених в описовій частині судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає, що Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення у адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачем не наведено аргументованих доводів та не надано доказів того, що рішення суду буде Головним управлінням тривалий час не виконана, у зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права, тому суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача зі сплати судового збору слід стягнути пропорційно до задоволеної частини позовних вимог на користь позивача.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 23.01.2019 №С-447/0/94-19 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.012019 №С-447/0/94-19 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та прийняти рішення у формі наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи мотивовану відмову в його наданні, з урахуванням висновків суду, викладених в описовій частині судового рішення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ідентифікаційний код 39765890) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яку може бути подано до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.

Суддя В.В. Гаращенко