Ухвала суду № 81886772, 18.04.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 554/4398/18

Провадження № 1-кс/553/1/2019

У Х В А Л А

Іменем України

18.04.2019м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючої судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Камуз Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Полтавської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в порядку ст.. 303 КПК України,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою, в порядку ст.303КПК України на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про кримінальне правопорушення, посилаючись на те, що 16.04.2018 року прокурором Генеральної прокуратури України отримано і опрацьовано шляхом перенаправлення до прокуратури Полтавської області його заяву про кримінальне правопорушення, у якій він просив порушити кримінальне провадження відносно судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. за ч.1 ст. 375 КК України. Вказує, що витяг з ЄРДР до цього часу він не отримав і відомості за його заявою про кримінальне правопорушення у строк протягом 24 годин не внесено до ЄРДР. З цих підстав ОСОБА_1 просив поновити строк звернення з даною скаргою щодо оскарження бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей за його заявою про кримінальне правопорушення від 05.04.2018 року до ЄРДР, оскільки листа прокурора Полтавської області Мандича С.М. від 18.05.2018 року ним було отримано лише 29.05.2018 року.

Згідно ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 07 вересня 2018 року дану справу передано до Ленінського районного суду м. Полтави.

У судове засідання учасники процесу не зявились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Згідно Акту ДУ "Полтавська установа виконання покарань №23" від 28.02.2019 року, скаржник ОСОБА_1 відмовився від етапування до зали судових засідань Ленінського районного суду м. Полтави відповідно до вимоги для участі в судовому засіданнні по розгляду його скарги, призначеному на 15 год. 28.02.2019 року, мотивуючи відмову наявністю його заяви про проведення судового засіданння в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.03.2019 року було вирішено проводити судове засіданння призначене на 13 год. 00 хв. 18.04.2019 року в режимі відеоконференції з ДУ "Полтавська установа виконання покарань № 23" для забезпечення участі скаржника, відпопідно до поданої ним заяви.

Згідно Акту ДУ «Полтавська установи виконання покарань №23" від 18 квітня 2019 року, встановлено, що скаржник ОСОБА_1 безпідставно в категоричній формі відмовився прибути до зали проведення судових засідань у режимі відеоконференції відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 18.03.2019 року, не надавши при цьому будь-яких пояснень.

Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи процесуальні строки розгляду скарги та наявність факту відмови скаржника щодо його присутності під час проведення відеоконференцзв`язку, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу без участі заявника, оскільки така пасивна систематична поведінка останнього розцінюється судом не що інше, як його згода на розгляд даної справи у його відсутність.

Відповідно доч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги в їх сукупності та взаємозвязку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог скарги з таких підстав, при цьому поновивши скаржнику процесуальні строки на звернення зданою скаргою до суду.

Положеннями ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1ст.303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Судом 25.03.2019 року витребовувались матеріали за заявою ОСОБА_1 від 05.04.2018 року про кримінальне правопорушення для огляду в судовому засіданні, але на вимогу суду вони надані так і не були.

Зі скарги та доданих до неї документів убачається, що ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

Судом установлено, що 05.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Так, зі змісту заяви від 05.04.2018 року вбачається, що ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. від 19.02.2018 року у справі № 554/9593/17 було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Полтавської області, яка полягала в невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 10.11.2017 року про кримінальне правопорушення. Дану ухвалу слідчого судді вважав завідомо неправосудною, тому з вказаних обставин вважав про наявність ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України. Тому, в своїй заяві ОСОБА_1 просив не пізніше 24 годин після подання заяви, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування щодо судді Октябсрького районного суду м. Полтави Материнко М.О. за ч.1 ст. 375 КК України.

Частина 1 ст.214 КПК України зобов`язують слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування тільки заяву або повідомлення, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.

Системний аналіз положень ст.ст.214,303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, і вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.

Положенняст.214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч.1ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зазначені положення кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність свідчать про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, а саме сукупність зовнішніх ознак вчиненого злочину (об`єктивну сторону): час, місце, спосіб, засоби, обстановка та й інші обставини вчинення злочину.

За відсутності конкретних даних про ознаки кримінального караного діяння заява не підлягає внесенню до ЄРДР, що не позбавляє заявника права, у разі встановлення вищевказаних ознак, повторно звернутися із належним чином оформленою заявою до відповідного правоохоронного органу, до компетенції якого відноситься розслідування виявленого злочину.

За змістом ч.1, п.5 ч.5ст.214 КПК України, п.1.9, пп. 5 п. 2.1 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012, правом визначення правової кваліфікації кримінального правопорушення, вказаного у повідомленні про кримінальне правопорушення наділений реєстратор Реєстру, а не особисто заявник.

Не зважаючи на те, що ст.214 КПК України прямо не передбачено проведення перевірки щодо змісту заяви, але, виходячи з положень ч.5ст.214 КПК України, змісту таких відомостей має бути надана належна оцінка.

Повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві або повідомленні, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.

Як вказує заявник у скарзі, його заяву про кримінальне правопорушення від 05.04.2018 року було направлено за підслідністю до прокуратури Полтавської області, однак відомості, які викладені у заяві, не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

ОСОБА_1 вказується про те, що, на його думку, зазначені в заяві дії слідчої судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. підлягають кваліфікації саме за ч.1 ст. 375 КК України.

При цьому, заявником в поданій заяві наводяться виключно власні міркування та припущення щодо вчинення злочину слідчою суддею Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. , але поряд з цим злочинність таких дій не підтверджується достатніми об`єктивними даними, а тому зазначене не може бути підставою для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування.

В даному контексті варто враховувати, що основним складовим елементом об`єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об`єктивними і суб`єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).

Таким чином, незважаючи на те, що заявник ОСОБА_1 вважає заяву від 05.04.2018 року повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України, проте остання за своїм змістом не містить фактичних даних, які вказують на ознаки складу вищезазначеного злочину. А тому така заява, з огляду на її зміст, в даному випадку не є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що, в свою чергу, унеможливлює автоматичне внесення відомостей до ЄРДР за вказаною кваліфікацією дій, про що просить заявник, а є по сіту незгодою останнього з процесуальним рішенням слідчого судді.

Також слід зауважити, що посилання заявника на вимоги ст.214 КПК України, відповідно до якої встановлений порядок внесення відомостей до ЄРДР не пізніше 24 годин після подання заяви, а також відмова у прийнятті та реєстрації заяви про кримінальне правопорушення не допускається, не є підставою для обов`язкового внесення відомостей до ЄРДР, якщо така заява не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, оскільки ця норма стосується лише процедури прийняття такої заяви.

З огляду на встановлені судом обставини та аналіз наданих суду документів вбачається, що предметом скарги щодо кримінального правопорушення є рішення слідчого судді Октябрпського районногог суду м. Полтави - Материнко М .О., з яким не погоджується скаржник, що по суті вказує про намагання у такий спосіб осатннім скасувати рішення суду, порядок та строки сокарження якого чітко визначені чинним законодавством, що є неприпустимим.

Таким чином, суд приходить до переконливого висновку про необрунтованість та безпідставність поданої скарги на бездіяльність прокуратури Полтавської області.

Згідно з вимогами ст.307КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення слідчого, зобов`язання припинити дію, зобов`язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що пропущений процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою ОСОБА_1 підлягає поновленню, з метою захисту його права на доступ до правосуддя, при цьому проаналізувавши наведені у скарзі доводи, оцінивши наявні матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов до висновку, що у задоволенні вимог поданої скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 214, 303-307,309,376, 477КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду з скаргою а бездіяльність прокуратури Полтавської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в порядку ст. 303 КПК України.

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Полтавської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в порядку ст. 303 КПК України, за безпідставністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко