Ухвала суду № 81886462, 16.05.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5129/19 1-кс/335/3479/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., за участю секретаря Кудряшової Ю.І., прокурора Крошка Т.В., захисників: Севастьянова Р.Ю., Мідяного Є.О., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має вищу освіту, є фізичною особою-підприємцем, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований та за адресою: АДРЕСА_1 , проживає зі слів за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не засудженого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що СУ ГУНП України в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080000000133 від 20.03.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Статтею 4 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п.п. 25-1, 27, 29 та 36 п. 4 вищезазначеного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; організовує професійну підготовку оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, веде Державний реєстр оцінювачів з експертної оцінки земельних ділянок, які отримали кваліфікаційне свідоцтво, видає витяги з нього, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель, видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 835 «Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», видачу витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки включено до п. 2 переліку адміністративних послуг, що надаються територіальними органами Держгеокадастру на безоплатній основі.

Встановлено, що 29.08.2018 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 59/117, яким фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 та фізичній особі – підприємцю ОСОБА_3 передано в оренду строком на 19 років земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1 ) по АДРЕСА_3 для розташування розчинного вузлу за рахунок земель Запорізької міської ради.

Відповідно до п. 4.1 вказаного рішення, фізичну особу – підприємця ОСОБА_2 та фізичну особу – підприємця ОСОБА_3 зобов`язано отримати витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки землі, укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування у встановленому законом порядку.

21.01.2019 ОСОБА_4 , яка діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі довіреності № 1151 від 29.08.2017, з метою отримання витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_3 , звернулась до раніше знайомого фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який здійснює підприємницьку діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

У ході розмови ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4 про те, що ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області вибірково надає витяги з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки землі та пообіцяв посприяти у вирішенні вказаного питання.

У подальшому, у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, за невстановлених обставин, у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які розуміючивстановлений діючим законодавством України порядок видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок територіальними управліннями Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їх структурними підрозділами, здійснюючи підприємницьку діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах,виник умисел одержати від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 неправомірну вигоду для себе за вплив на службових осіб ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області та його структурних підрозділівщодо видачі останніми витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_3 .

Далі, протягом лютого-березня 2019 ОСОБА_6 К ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 неправомірної вигоди для себе, діючи за попередньою змовою, з корисливих мотивів, усвідомлюючи встановлений діючим законодавством України порядок видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок територіальними управліннями Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їх структурними підрозділами, під час спілкування з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запевняли останніх у тому, що вони можуть вплинути на службових осіб ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області та його структурних підрозділів, вимагаючи надати їм неправомірну вигоду на загальну суму 120 000 гривень за вплив на службових осіб ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області та йогоструктурних підрозділів для прийняття останніми позитивного рішення щодо видачі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_3 , повідомляючи, що в ОСОБА_8 отримати не зможе.

23.04.2019, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись біля буд. 9 по вул. Леоніда Жаботинського в м. Запоріжжя, діючи умисно, з корисливих мотивів, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний з ОСОБА_5 умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди для себе, під час спілкування з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в черговий раз повідомив останнім, що для отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_3 необхідно надати грошові кошти в сумі 120 000 гривень за вплив на ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області та його структурних підрозділів, та зазначив, що у разі не надання вказаної суми грошових коштів вони позбавляться можливості отримати вказаний витяг.

14.05.2019 року, приблизно о 15 годині 25 хвилин, ОСОБА_1 , діючи умисно та за попередньою змовою з ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, реалізовуючи злочинний умисел щодо одержання неправомірної вигоди, знаходячись в салоні автомобіля «RenaultLogan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , поблизу будинку № 9 по АДРЕСА_4 . Запоріжжя, усвідомлюючи встановлений діючим законодавством України порядок видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок територіальними управліннями Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їх структурними підрозділами,одержав від ОСОБА_9 Н ОСОБА_10 ., яка діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі довіреності № 1151 від 29.08.2017, неправомірну вигоду для себе та ОСОБА_5 у сумі 120 000 гривень за вплив на службових осіб ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області та його структурних підрозділів щодо видачі останніми витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_3 .

15.05.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та /або/ суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 із застосуванням застави у сумі 500 000 гривень.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Підозрюваний та його захисники у судовому засіданні проти клопотання заперечували, посилаючись на необґрунтовану підозру та недоведеність ризиків, просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП України в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080000000133 від 20.03.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

14.05.2019 року, о 15 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та 15.05.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Доводи сторони захисту в цій частині щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду, а матеріали клопотання містять достатньо даних для висновку про причетність ОСОБА_1 до скоєння вказаного злочину.

Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства”, у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим”, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішені «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, має вищу освіту, є фізичною особою-підприємцем, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не засуджений. Також слідчий суддя враховує вік підозрюваного, стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено прокурором у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_1 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 намірів перешкоджати проведенню досудового розслідування та його характеристику, однак з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність таких даних для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу.

В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисниками не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_1 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та /або/ суду; знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовує доводи захисників про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, розмір якої у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 4 ст. 182 КПК передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

На підставі встановлених в ході розгляду клопотання обставин, слідчий суддя враховує характер та предмет злочину та його розмір, а також соціальне становище підозрюваного ОСОБА_1 , можливість впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні та можливість перешкоджання кримінальному провадженню, в тому числі враховує його майновий стан, та приходить до висновку необґрунтованість про виключності випадку та підстав для визначення застави у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, слідчий суддя вважає необґрунтованим розмір застави, зазначений у клопотанні слідчого у сумі 500 000 гривень, враховуючи, що органом досудового розслідування не підтверджено майнового стану підозрюваного щодо можливості внесення застави саме у такому розмірі.

За викладених обставин, виходячи з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, тяжкості злочину та розміру завданої шкоди, з урахуванням положення Закону України „Про державний бюджет України на 2019 рік” щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2019 року складає 1 921 грн., слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, є необхідним визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 153 680 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати належну поведінку підозрюваного.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання – з 14.05.2019 року, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно якої строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 до 12.07.2019 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.07.2019 року включно, який обчислювати з 14.05.2019 року.

Встановити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 153 680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області; Рахунок отримувача: 37319085001205, ДКСУ м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26316700; Код банку отримувача (МФО): 820172, призначення платежу – застава ОСОБА_1 .

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 12.07.2019 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: В.В. Калюжна