Вирок № 81886374, 22.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 22.05.2019

Справа № 320/2477/19

(1-кп/320/707/19)

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«22» травня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Фоміна В.А.,

при секретарі - Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018080140003433 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який не працює, особи без постійного місця мешкання та реєстрації, який до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

29 квітня 2002 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ст. 190 ч. 1, ст. 141 ч. 2, ст. 70 КК України (в ред. 1960 року) до позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців;

08 лютого 2006 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ст. 309 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком 2 роки. На підставі ст.ст.75,76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

18 січня 2007 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ст. 289 ч. 1, ст. 186 ч. 1, ст. 186 ч. 2, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст.71 КК України частково приєднане покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2006 року та призначене остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років;

07 лютого 2011 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст. 395 КК України до позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців;

22 листопада 2011 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст. 121 ч. 1, ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст. 70 КК України приєднане покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 лютого 2011 року та призначене остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років 4 місяці;

03 червня 2015 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст. 190 ч. 2 КК України до позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців. На підставі ст.71 КК України частково приєднане покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2011 року та призначене остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки;

22 жовтня 2015 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст. 190 ч. 2 КК України позбавлення волі строком 1 рік. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України частково приєднане покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 червня 2015 року та призначене остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців. Звільнений 12 червня 2017 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового розгляду:

прокурора - Капліної К.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - Стоякіна Г.М.,

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2018 року, приблизно о 21 годині, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, знаходячись у салоні маршрутного таксі «Новий Мелітополь - Північний Переїзд», шляхом вільного доступу, з бокової кишені кофти ОСОБА_2 , таємно викрав належний останньому мобільний телефон «HUAWEI Y5 2018», в корпусі синього кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_1 , вартістю 2859 гривень, у чохлі «книжці» синього кольору, вартістю 237 гривень, в якому знаходилась Sim-карта мобільного оператора «Київстар», вартістю 50 гривень, чим заподіяв потеплілому ОСОБА_2 , майнову шкоду на загальну суму 3146 гривень.

Крім того, 12 січня 2019 року, приблизно в 01 годині, знаходячись у квартирі № АДРЕСА_1 , обвинувачений ОСОБА_1 , в ході раптово виниклої з ОСОБА_3 сварки, на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи умисел на нанесення йому тілесних ушкоджень, наніс не менше 13 ударів руками та ніжкою від табурета по голові, верхнім кінцівкам та правому колінному суглобу останнього, чим спричинив йому тілесні ушкодження: внутрішньочерепна травма: крововиливи під твердою мозковою оболонкою справа по всій поверхні півкулі (близько 150 мл під час розтину), крововилив під м`якими мозковими оболонками у правій лобно-тім`яно-скроневій ділянці з переходом на базальну поверхню правої скроневої долі головного мозку, забій речовини базальної поверхні правої скроневої долі мозку, крововиливи у шлуночки мозку, синці, садна, крововиливи у м`які тканин голови, що кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, в момент заподіяння, садна та синці обох рук та правого колінного суглобу, що кваліфікується як легкі тілесні ушкодження.

Після цього, приблизно у період часу з 16 годин 00 хвилин до 18 годин 00 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2, на місці події, за адресою: АДРЕСА_1 , від отриманих тілесних ушкоджень, а саме внутрішньочерепної травми, що ускладнилася набряком, дислокацією головного мозку, з розвитком гнійної бронхопневмонії, настала смерть потерпілого ОСОБА_3

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч.2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст.185 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся і пояснив, що в жовтні 2018 року, находячись в маршрутці з кишені кофти чоловіка викрав мобільний телефон. Також, в січня 2019 року знаходячись за місцем свого проживання в ході сварки з ОСОБА_3 наніс йому декілька ударів кулаками та ніжкою табуретки по голові, рукам та ногам, в результаті чого останній помер. В подальшому він сам з`явився до органів поліції та повідомив, що сталося.

Судом роз`яснене обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення та з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст викладених обставин та у суду відсутні сумніви у добровільності його позиції. Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_1 положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява про слухання кримінального провадження за його відсутності. Претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не має. Просить призначити покарання на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 67 від 08 лютого 2019 року.

У зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою вину, у суду не має сумнівів у добровільності та істинності його позиції, однак суд вважав доцільним частково дослідити докази, на які посилаються сторони кримінального провадження, зокрема висновок експерта та документи, що характеризують особу обвинуваченого.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його вина підтверджується в повному обсязі:

висновком експерта № 67 від 19 січня 2019 року про проведення судово-медичної експертизи.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Європейський суд з прав людини, практика якого у відповідності до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі „Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі „Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) зазначив, що „досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу „законності" і воно не було свавільним".

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Обвинувачений ОСОБА_1 щиросердно дієво розкаявся у скоєному, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі, що судом визнається як пом`якшувальні обставини, при цьому суд також враховує стан здоров`я обвинуваченого, зокрема те, що він перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога, та має психіатричні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотиків та інших психоактивних речовин, однак обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово судимий, знову вчинив умисні злочини, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, а тому за таких обставин суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у межах санкцій статей, за якими кваліфіковано його дії у виді реального відбуття покарання, із застосуванням ст. 70 КК України.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироку законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 121, ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 121 КК України у виді 7 (сім) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 185 КК України у виді 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів), остаточно призначити ОСОБА_1 7 (сім) років позбавлення.

Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_1 вираховувати з моменту його затримання, а саме з 19 січня 2019 року.

Запобіжний захід - тримання під вартою, обраний щодо засудженого ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили залишити без змін.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 19 січня 2019 року до вступу вироку в законну силу, з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Речові докази по кримінальному провадженню:

мобільний телефон «HUAWEI Y5 2018», в корпусі синього кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_1 , що переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 згідно розписки від 22 січня 2019 року, - передати за належністю потерпілому ОСОБА_2 ;

паперовий конверт, в якому упаковані змиви з кистей обох рук та контроль марлі від трупа невідомого чоловіка, впізнаного як ОСОБА_3 ; паперовий конверт, в якому упакована кров на марлі та контроль марлі від трупа невідомого чоловіка, впізнаного як ОСОБА_3 ; паперовий конверт, в якому упаковані зрізи вільних країв нігтьових пластин пальців кистей обох рук від трупа невідомого чоловіка, впізнаного як ОСОБА_3 ; паперовий конверт, в якому упаковані зразки волосся з п`яти ділянок голови від трупа невідомого чоловіка, впізнаного як ОСОБА_3 ; паперовий конверт, в якому упакована кров на марлі та контроль марлі від трупа невідомого чоловіка, впізнаного як ОСОБА_3 ; картонна коробка, в якій упаковані штани, вилучені під час огляду місця події; картонна коробка, в якій упаковані джинси підозрюваного ОСОБА_1 ; картонна коробка, в якій упаковано два фрагменти кухонної дерев`яної дошки, вилучені під час огляду місця події; полімерний пакет, в якому упаковано чотири змиви на марлевих тампонах, фрагмент тканини - за ухвалою «фрагмент простирадла», два змиви на марлевих тампонах з кистей обох рук трупа невідомого чоловіка (в/е № 67), впізнаного як ОСОБА_3 , які вилучені під час огляду місця події; зразки крові на марлі трупа невідомого чоловіка (в/е № 67), впізнаного як ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_1 , що передані на відповідальне зберігання до камери схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області згідно квитанції № 879-294, - знищити;

картонна коробка, в якій упакована куртка підозрюваного ОСОБА_1 ; картонна коробка, в якій упакована пара капців, вилучені під час огляду місця події; картонна коробка, в якій упакований металевий прут, вилучений під час огляду місця події, що передані на відповідальне зберігання до камери схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області згідно квитанції № 900-294, - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: В.А.Фомін