Рішення № 81886117, 20.05.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1354/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років на підставі п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

визнання протиправним та скасування рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 6 від 18.01.2019 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років на підставі п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 19 квітня 2019 року суд позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження в адміністративній справи, вирішивши розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи /а.с.2-3/.

Аргументи учасників справи

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні пенсії за вислугу років на підставі п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зокрема, ним зазначено, що він має 56-річний вік і має право на призначення пенсії згідно з пунктом "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки його пільговий стаж на геофізичних роботах у свердловинах в польових умовах становить 12 років 8 місяці 17 днів. Обрахунок пільгового стажу позивач здійснював із розрахунку середньорічної кількості робочих днів. Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про відмову, здійснив розрахунок пільгового стажу зі застосування середньорічної кількості календарних днів, що, на думку позивача, є невірним, не ґрунтується на законі і, як наслідок, призвело до невірного висновку відповідача про недостатність стажу ОСОБА_1 для призначення пільгової пенсії. Отже, відмова відповідача, оформлена рішенням № 6 від 18.01.2019 року, порушує право позивача на призначення пенсії та соціальний захист.

В наданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на наступне. Так, на думку відповідача, у ОСОБА_1 відсутній необхідний спеціальний стаж роботи на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах /а.с. 27-28/. Відповідно до довідок державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" спеціальний стаж позивача становить - 09 років 05 місяців 03 дні, що не відповідає вимогам, вказаним для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, відповідач вважав позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

11 травня 2019 року позивач до суду надав додаткові пояснення, в яких вказав на безпідставність та необґрунтованість аргументів відповідача, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

07.08.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Полтавського об`єднаного ПФУ Полтавської області про призначення пенсії за вислугою років згідно з пунктом "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку з наявністю необхідного стажу роботи на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах - 12 років 8 місяці 17 днів.

Рішенням Полтавського об`єднаного ПФУ Полтавської області від 18.01.2019 № 6 ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відмовлено у зв`язку з відсутність необхідного спеціального стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46, пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі ; період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховується за рік роботи, менше півроку - за фактичною тривалістю, а на сезонних роботах - відповідно до ст.61 цього Закону.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.п.1, 2, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи; у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що документом, який підтверджує право на пенсію на пільгових умовах, окрім трудової книжки, є довідка підприємства.

Висновки щодо правозастосування

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 /а.с. 16-24/ та довідок Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" від 12.07.2018 №№ 05-046, 05-047 та від 19.07.2018 № 06-373,06-374, останній працював у ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" з 11.05.1999 по теперішній час, пільговий стаж позивача - 12 років 8 місяців 17 днів.

Відповідно до довідок від 12.07.2018 №№ 05-046, 05-047, повні роки стажу роботи позивача в польових умовах (2000, 2001, 2002, 2004, 2007, 2011, 2013, 2014) - 8 років; а років, в яких відпрацьовано менше півроку (менше 128 днів) - 1210 днів (1999 рік - 77 днів, 2003 рік - 118 днів, 2005 рік - 120 днів, 2006 рік - 111 днів, 2008 рік - 109 днів, 2009 рік - 109 днів, 2010 рік - 99 днів, 2012 рік - 113 днів, 2015 рік - 87 днів, 2017 рік - 105 днів, 2018 рік - 75 днів)/21,2 (середня норма робочих днів за місяць)=56 міс. 17 днів, тобто 4 роки 08 місяців 17 днів. Отже, 8 років + 4 роки 08 місяців 17 днів становлять разом 12 років 08 місяців 17 днів.

Відповідна тривалість стажу роботи надає позивачу право на пенсію згідно пункту "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд зазначає, що безпідставним є посилання відповідача у оскаржуваному рішенні та у відзиві на позов на відсутність у позивача необхідного стажу, обрахунок якого необхідно здійснювати з календарного року, оскільки встановлена в ході розгляду справи кількість робочих днів, відпрацьованих позивачем протягом 1999-2018 років в польових умовах, вказує на те, що періоди його роботи в календарному обчисленні є достатніми для набуття права на пенсію за п. «б» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Розрахунок відповідного стажу, на переконання суду, слід здійснювати з урахуванням кількості робочих днів відповідного року, а не календарних.

Зазначену позицію також висловив Верховний Суд у своїй постанові від 17 серпня 2018 року у справі № 740/902/17.

Приписами частини 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Полтавського об`єднаного УПФ Полтавської області від 18.01.2019 року № 6 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд виходить з наступного.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Таким чином відповідач як суб`єкт владних повноважень не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин є лише один варіант поведінки.

Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Суд зазначає, що прийняття відповідачем безпідставного та необґрунтованого рішення є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

При цьому суд наголошує, що жодних інших аргументів (крім вказаних у відзиві) на користь відмови у призначенні пенсії згідно з п. "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідач не навів. Не виявив їх і суд у ході розгляду справи. Тому варіант правомірної поведінки відповідача вбачається єдиним можливим: призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У зв`язку із цим суд погоджується із обраним позивачем способом захисту порушеного права та вважає за необхідне зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 1536 грн 80 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, складає 1536 грн 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 6 від 18.01.2019.

Зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років на підставі п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) витрати зі сплати судового збору у сумі 1536 грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков