Рішення № 81885269, 16.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5983/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Гавриляка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області в особі Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкової вимоги про сплату боргу та рішення, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) області в особі Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 9) про скасування податкової вимоги про сплату боргу та рішення, в якому просить суд:

- скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 червня 2018 року № Ф6741517-17 про нарахування 2 753,93 грн. ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення № 0264381313, прийняте заступником начальника Головного управління ДФС у Львівській області Скибою В.В. від 24 липня 2018 року про визначення ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1704,98 грн. та нараховані за період з 04.05.2017 р. по 05.07.2018 року та пені в розмірі 2 117,35 грн., а разом загальна сума 3 822,33 грн.

- стягнути з Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області 1410 грн. понесених витрат, а також витрат, які пов`язані з розглядом справи, в тому числі і витрати на правову допомогу. Ухвалою від 12 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 02 січня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 01 лютого 2019 року заяву позивача від 31.01.2019 повернуто заявнику.

Ухвалою від 28 лютого 2019 року здійснено перехід справи із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи №1340/5983/18 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 березня 2017 року позивач з`явився у Дрогобицьку ОДПІ та на консультації позивачу було повідомлено, що будуть змінюватися рахунки. Стверджує, що згідно квитанції від 29.03.2017 року №14Р951736 та оплатив на рахунок Дрогобицької ОДПІ у Львівській області 5500 грн., де чітко було вказано призначення платежу «єдиний соціальний внесок за 2016 рік». Зазначає, що Дрогобицька ОДПІ отримала належні платежі по ЄСВ за 2016 рік, однак через помилку в рахунку (незважаючи на те, що позивачем було написано відповідну заяву 05.04.2017 року та подано оригінал квитанції) не може перерахувати кошти з одного рахунку на інший, що підтверджується копією платіжного доручення отриманого у Дрогобицькому відділенні державного казначейства), а тому спірне рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу вважає протиправними.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву стверджує, що оскаржувані рішення є таким, що прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем було порушено терміни сплати єдиного внеску за період з 04.05.2017 року по 05.07.2018 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у Львівській області 08.06.2018 позивачу виставлено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-67417-17 на суму 2753,93 грн.

В подальшому Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області прийнято рішення № 0264381313 від 24.07.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 04.05.2017 до 05.07.2018, яким до ОСОБА_1 застосований штраф у розмірі 1704, 98 грн., та нарахована пеня у розмірі 2117,35 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У силу норми п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Також, механізми формування та форми податкової вимоги врегульовані Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за N 902/30770).

Зокрема, згідно положень розд. ІІІ зазначених Порядків податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

Відтак, з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у податкового органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому, така податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, зокрема, даних відповідних інтегрованих карток.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 8 та ст. 12 Закону № 2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Нормами п 6 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI встановлено, що недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Приписами ч.3 ст.9 Закону № 2464-VI передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами абз.3 ч.8 ст. 9 цього Закону фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція).

Згідно із п.2 розділу VI Інструкції у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Нормами п.п.2 п.2 розділу VII Інструкції № 449 визначено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України № 2464-VI до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що 27 квітня 2017 позивачем подано звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016 рік № 1700020274 на 6 єдиного внеску - 5499.96 грн. Станом на 03.05.2017 р згідно інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» (код платежу 71040000) проведено нарахування на підставі поданого позивачем звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016 рік на суму 5499.96 грн. За період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року єдиний внесок загальнообов`язкове державне соціальне страхування по коду платежу 71040000 і ФОП, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які проводяться незалежну професійну діяльність) Позивачем не сплачувався. 27.04.2018 року Позивачем подано звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік № 15480 на суму єдиного внеску - 8448 грн. Станом на 02.05.2018 р згідно інтегрованої картки платника ІС «Податковий б." (код платежу 71040000) проведено нарахування на підставі поданого Вами звіту щодо 4 нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхуванні 2017 рік на суму 8448 грн. За період з 01.01.2018 року по 05.09.2018 року єдиний внесок і загальнообов`язкове державне соціальне страхування по коду платежу (для ФОП, у і які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які проводять незалежну професійну діяльність) позивачем сплачено в сумі 13939,51 грн., в т.ч.: 20.04.2018 р. в сумі 5961,00 грн.; 23.04.2018 р. в сумі 2457,00 грн.; 27.04.2018 р. в сумі 2488,00 грн.; 31.05.2018 р. в сумі 279,51 грн.; 05.07.2018 р. в сумі 2754,00 грн. Зазначає, що позивачем було порушено терміни сплати внеску за період 04.05.2017 року по 05.07.2018 року.

Судом встановлено, що згідно квитанції № N14Р931736 від 29 березня 2017 року позивачем було сплачено суму у розмірі 5500 грн., з призначенням платежу єдиний соціальний внесок за 2016 рік.

05 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицької ОДПІ із заявою в якій просив перерахувати наміру або помилково сплачені кошти у сумі 5500 грн. Причина повернення коштів вказано: помилково сплачені кошти (єдиний соціальний внесок за 2016 рік). Додаток квитанція від 29.03.2017 року.

Згідно листа Дрогобицького управління державної казначейської служби України Львівської області, який був адресований ОСОБА_1 судом встановлено, що перерахування коштів єдиного соціального внеску з рахунку 37193207011309 на 37196204011309 здійснювалося відповідно до платіжних доручень Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області: платіжне доручення № 10 від 11.05.2018 року в сумі 279,51 грн.; платіжне доручення № 10/1 від 10.10.2018 в сумі 3783,12 грн., платіжне доручення № 10/2 від 10.10.2018 року в сумі 1437, 37 грн.

Згідно наявних в справі документів встановлено, що кошти у розмірі 279,51 грн. зі сплати єдиного соціального внеску згідно платіжного доручення № 10 від 11.05.2018 року були перераховані на відповідний рахунок 31.05.2018 року; кошти у розмірі 3783,12 грн. зі сплати єдиного соціального внеску згідно платіжного доручення № 10/1 від 10.10.2018 року були перераховані на відповідний рахунок 23.10.2018 року; кошти у розмірі 1437,37 грн. зі сплати єдиного соціального внеску згідно платіжного доручення № 10/2 від 10.10.2018 року були перераховані на відповідний рахунок 24.10.2018 року.

Згідно з ч. ч.4, 5 ст.45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Також необхідно врахувати підп. 2 п. 10 ст. 9 Закону № 2464, відповідно до якого днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем своєчасно сплачено суми зобов`язань по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тому суд не бере до уваги твердження представника відповідача щодо порушення термінів сплати єдиного внеску за період з 04.05.2017 року по 05.07.2018 року.

З огляду на наведене, за наявності у платника доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми зобов`язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийнятої податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08 червня 2018 року № Ф6741517-17 та рішення № 0264381313 від 24 липня 2018 року.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття оскаржуваного рішення.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.2 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Відповідно до ч.1 ст.135 КАС України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем до суду подано два квитка, а саме від 18.04.2019 року до м. Львова та від 16.05.2019 року до м. Львова.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані із розглядом справи, у розмірі 140, 72 грн. (70,36 грн. + 70,36 грн.) та судового збору у розмірі 1410 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) області в особі Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 9) про скасування податкової вимоги про сплату боргу та рішення, - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 червня 2018 року №Ф6741517-17.

Скасувати рішення № 0264381313 від 24 липня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін.код. НОМЕР_1 ) 1410 грн. сплаченого судового збору та 140,72 грн. витрат, пов`язаних з прибуттям до суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 травня 2019 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна