Рішення № 81884719, 22.05.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/677/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС України в Кіровоградській області (відповідач-1), Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області (відповідач-2) про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати вимогу про сплату боргу "недоїмки" від 09.11.2018 року №Ф-97793-53 винесену відносно ОСОБА_1 начальником Олександрійського управління ГУ ДФС у Кіровоградській області Тітекіна А. по сплаті заборгованості станом на 31.10.2018 року зі сплати єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача він повинен сплачувати ЄСВ лише при отриманні доходу від своєї адвокатської діяльності. Однак, згідно поданої декларації за 2017 рік він не отримував дохід за вказаний рік і тому не має коштів з яких може сплатити ЄСВ, так як ЄСВ сплачується саме з отриманого доходу, і дохід свій за 2018 рік він зможе визначити тільки після сплину часу подачі декларації про доходи тобто до 1 квітня 2019 року.

Також зазначив, що з 2005 року є пенсіонером України і ветераном органів внутрішніх справ України, отримує відповідну пенсію та не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок (а.с. 70).

Також, позивачем подано клопотання, згідно якого суду необхідно застосувати і використовувати аналогію і як джерело права, рішення, яке винесено суддею Хилько Л.І. справі № 340/388/19 (а.с. 81).

Представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки, відповідно до положено Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у разі якщо платником єдиного соціального внеску не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (а.с. 76-77).

Позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої текст відзиву носить формальний характер та не спростовує доводи позивача викладені в позовній заяві (а.с. 92-99).

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Позивачу надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 № Ф-97793-53, згідно якої загальна сума боргу платника єдиного внеску, станом на 31.10.2018 становить 15819,54 грн. (а.с. 27).

Позивач не погодившись із зазначеною вимогою звернувся із скаргою до ГУ ДФС у Кіровоградській області, проте його скаргу було залишено без розгляду (а.с. 29).

В подальшому, позивач оскаржив вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 № Ф-97793-53 до ДФС України, проте скарга залишена без розгляду (а.с. 30).

Не погодившись із вимогою про сплату боргу, позивач оскаржив її у судовому порядку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п. 2 ч. 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З огляду на викладене, позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок навіть тоді, коли ним не отримано дохід у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Позивач стверджує, що він з 2005 року є пенсіонером України і ветераном органів внутрішніх справ України, а тому не повинен сплачувати ЄСВ.

Так, позивачу призначено та виплачується пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справі» (а.с. 22) .

Відповідно ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ особи, зазначені у пунктах 4 та 5 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ від сплати за себе єдиного внеску звільнені лише ті особи, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №805/2195/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3362/17).

Позивач не відноситься, ні до осіб, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, ні до осіб, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому він не звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

Щодо розміру боргу платника єдиного внеску визначеного відповідачем згідно вимоги від 09.11.2018 № Ф-97793-53 то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3200,00 грн.

Таким чином, з урахуванням зазначених вище положень Закону відповідачем правомірно визначено розмір чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням розміру мінімального страхового внеску, а саме за 2017 рік - 38 400 (3200*12) грн.

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки, визначеної ст. 7 Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону України №2464).

Тобто, сума єдиного внеску яка підлягає сплаті позивачем за 2017 рік складає 8 448, 00(3200*12/22%) грн.

Також, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3 723,00 грн.

Тобто, сума єдиного внеску яка підлягає сплаті позивачем за дев`ять місяців 2018 року складає 7 371,54 ( 3 723,00*9/22%)грн.

З огляду на викладене, відповідачем правомірно встановлено, що позивач має недоїмку із сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 у сумі 15 819,54 (8 448, 00 + 7 371,54 ) грн. (а.с.27).

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 року №Ф-97793-53 є законною та обґрунтованою.

Стосовно клопотання позивача, згідно якого суду необхідно застосувати і використовувати аналогію і як джерело права рішення, яке винесено суддею Хилько Л.І. справа № 340/388/19, то суд зазначає наступне.

С. 7 КАС України визначені джерела права, які застосовуються судом. До них не відносять рішення інших судів (суддів).

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому судом були враховані саме висновки Верховного Суду, які стосуються спірних правовідносин, та викладені в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №805/2195/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3362/17).

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу є правомірною та прийнята відповідачем з дотриманням положень встановлених ч.2 ст. 2 КАС України.

Таким чином у задоволенні позовної вимоги, необхідно відмовити.

Судових витрат, які підлягають стягненню на користь відповідачів судом не встановлено.

Керуючись ст. 139, 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС України в Кіровоградській області (вул. Святомиколаївська 17, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000) та Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про скасування вимоги - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун