Рішення № 81884260, 08.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 травня 2019 року 11 год.30 хв.Справа № 280/540/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

за участю:

представника позивача - Кирпи М.В.

представника відповідача - Сиваш П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області в особі Вознесенівського управління м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Вознесенівського управління м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2018 №0067655002.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам фінансового документу, оскільки строк затримки сплати єдиного податку у кількості 1111111 календарних днів є нереальним та не відповідає дійсності, а нарахування штрафних санкцій проводилося за період з 1900 року по 2016 рік. Відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Крім того, позивачем надано додаткові пояснення щодо змісту позовних вимог у відповіді на відзив на позовну заяву (вх. №13467 від 04.04.2019 та вх. №10693 від 19.03.2019, відповідно до яких зазначає, що за перевіряємий період з 20.04.2016 по 20.05.2018 позивач тричі не сплатила своєчасно єдиний податок (жовтень 2016 року, січень 2018 року, лютий 2018 рік), а за чотири місяці кошти були перераховані своєчасно, але в неповному обсязі. Також, 25.04.2019 (вх.. №17006) позивачем подано доповнення до позовної заяви, відповідно до якого позивач зазначає, що в матеріалах справи міститься підмінний акт перевірки податкового органу. На підтвердження сплати єдиного податку позивачем надано копії платіжних документів з квітня 2016 року. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву від 11.03.2019 вх. №9455, посилається на те, що за результатами камеральної перевірки на підставі акту від 04.06.2018 №1968/08-01-050-02/НОМЕР_1 сформовано податкове повідомлення-рішення №006755002 від 21.06.2018 на суму штрафу у розмірі 1668,10 грн. Зазначає, що ФОП ОСОБА_1 порушено правила застосування спрощеної системи оподаткування за квітень, травень, жовтень, листопад 2016 року, за січень, лютий, травень 2018 року. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформовано в автоматичному режимі в АІС «Податковий блок». У розрахунку відображено - у колонці «Дата операції» - дату авансового внеску, за який відбулося порушення терміну сплати (20.04.2016, 20.05.2016, 20.10.2016, 20.11.2016, 20.01.2018, 20.02.2018, 20.05.2018), а дата 01.01.1900 - сформована в автоматичному режимі - кінцева дата застосування спрощеної системи, заповнюється у разі припинення діяльності на спрощеній системі оподаткування. Тому, вважає оскаржуване рішення правомірним та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду (суддя Артоуз О.О.) від 08.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/540/19. Призначено судове засідання на 06 березня 2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 06.03.2019 відкладено розгляд справи на 21.03.2019.

Протокольною ухвалою суду від 21.03.2019 відкладено розгляд справи на 09.04.2019.

Протокольною ухвалою суду від 09.04.2019 відкладено розгляд справи на 18.04.2019

Розпорядженням керівника апарату суду Балики Л.М. від 15.04.2019 № 28 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 280/540/19, оскільки суддя Артоуз О.О. з 12.04.2019 перебуває у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019 справу передано на розгляд головуючому судді Максименко Л.Я.

Ухвалою суду (суддя Максименко Л.Я.) від 15.04.2019 прийнято справу до провадження та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 18.04.2019 відкладено розгляд справи на 08.05.2019.

У судовому засіданні 08.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

21.06.2018 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області складено податкове повідомлення-рішення №0067655002 на підставі Акту №1968/08-01-50-02/НОМЕР_1 від 04.06.2018, відповідно до якого встановлено порушення строку сплати грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 3336,20 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1668,10 грн.

09.07.2018 позивачем подано заяву до Вознесенівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області з проханням скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2019 у зв`язку з його невідповідністю фактичним обставинам.

19.07.2018 відповідачем надано рішення за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 (вих. №21287/10/08-01-50-02), відповідно до якого висновки, викладені в акті перевірки від 04.06.2018 №1968/08-01-50-02/НОМЕР_1, залишено без змін, а суму, визначену в оскаржуваному податковому-повідомлені-рішенні, ФОП ОСОБА_1 повинен сплатити в установлений п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України. .

01.08.2018 позивач звернувся до Головного управління Міндоходів в Запорізькій області з заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2018.

15.08.2018 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області надано відповідь за результатами розгляду звернення (вих. №6657/14/08-01-13-01-25), відповідно до якого роз`яснено порядок оскарження рішення контролюючого органу.

28.08.2018 позивач подав заяву до Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2018..

17.09.2018 Державною фіскальною службою України за вих.. №14167/К/99-99-11-02-01-14 прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 29.10.2018..

26.10.2018 Державною фіскальною службою України прийнято рішення про залишення скарги без розгляду (вих. №166891/К/99-99-11-0-01-14).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-іршенням від 21.06.2018 №0067655002, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Щодо підстав та обставин проведення камеральної перевірки.

04.06.2018 головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Вознесенівського управління м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати (перерахування) сум єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (іпн: НОМЕР_1 ) за період з 20.04.2016 по 20.05.2018, про що складено Акт від 04.06.2018 №1968/08-01-50-02-НОМЕР_1. Перевіркою встановлено, що в порушення пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України підприємцем було несвоєчасно сплачено або несплачено (перераховано) єдиний податок у сумі 3336,20 грн. Відповідальність за несплату (неперахування) платником податків-фізичною особою сум єдиного податку в порядку та у строки, визначені законодавчим актом передбачена пунктом 122.1 статті 122 Податкового кодексу України.

Під час судового розгляду справи представником відповідача надано копію Акту від 04.06.2018 №1968/08-01-50-02-НОМЕР_1 камеральної перевірки з питань своєчасності сплати (перерахування) платником податків-фізичних осіб та військового збору за результатами річного декларування, єдиного податку з фізичних осіб.

Представником позивача надано заперечення щодо змісту наданого акту та зазначено, що наданий акт відрізняється від акту, що був направлений позивачу за результатами проведеної перевірки. Зокрема, Акт від 04.06.2018, що наданий позивачем, має назву «Акт камеральної перевірки з питань своєчасності сплати (перерахування) платником податків - фізичною особою-підприємцем податку з доходів фізичних осіб та військового збору за результатами річного декларування». Також, представник позивача зазначає, що в Акті позивача відсутній абзац «Згідно з вимогами п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, у разі незгоди платника податків або законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати заперечення проти п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки)». У зв`язку з чим зазначає, що висновки Акту не можуть бути покладені в основу прийняття рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що в Актах камеральної перевірки від 04.06.2018, що надані представниками сторін, наявна розбіжність в назві акту та в роз`ясненні контролюючим органом прав платника на оскарження висновків, викладених в акті.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на день складання Акту), у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Таким чином, суд зазначає, що акт податкової перевірки оскаржується шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку своїх заперечень. Заперечення на Акт податкової перевірки подаються протягом п`яти робочих днів з моменту вручення Акту податкової перевірки. До заперечень на Акт податкової перевірки бажано додавати всі необхідні документи для спростування обставин, викладених в Акті податкової перевірки. Додані документи обов`язково будуть враховані контролюючим органом при розгляді заперечення на Акт податкової перевірки. Платник податків має право приймати участь під час розгляду Заперечення на Акт податкової перевірки. Про це необхідно зазначити в Запереченні на Акт податкової перевірки.

Таку правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 27 лютого 2014 року, справа № 805/14381/13-а ( К/800/682/14). «Відповідно до викладеного, діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов`язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки.

Враховуючи викладене, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків для платника податків. З урахуванням цього, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не можуть порушувати права платника податків.

Таким чином, діяльність контролюючого органу із оформлення результатів перевірки, зокрема із складання акту перевірки та формування його змісту не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах.

Враховуючи те, що акт перевірки не є рішенням контролюючого органу, представником позивача не було подано заперечення до акту перевірки у встановлений термін, а розбіжності у наданих Актах не є суттєвими та не впливають на факт встановленого порушення, суд не приймання вищезазначені обґрунтування позивача як підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо встановленого контролюючим органом порушення пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Як встановлено перевіркою контролюючого органу платником податків було своєчасно не сплачено (не перераховано) єдиний податок з фізичних осіб у періодах з 20.04.2016 по 20.05.2018 на суму 3336,20 грн., а саме:

- платіжним документом від 04.04.2016 №7 сплачено єдиний податок з фізичних осіб за квітень 2016 року суму 250 грн., в результаті чого (з урахуванням переплати у сумі 6,11 грн.) виник податковий борг у сумі 19,49 грн. та на підставі п.122.1 ст. 122 Податкового кодексу України застосована штрафна санкція в розмірі 50% ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку;

- платіжним документом від 11.05.2016 №10 сплачено єдиний податок з фізичних осіб за травень 2016 року суму 250 грн., в результаті чого виник податковий борг у сумі 45,09 грн. та на підставі п.122.1 ст. 122 Податкового кодексу України застосована штрафна санкція в розмірі 50% ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку;

- платіжним документом від 07.12.2016 №32 сплачено єдиний податок з фізичних осіб за жовтень 2016 року з порушенням терміну сплати (20.10.2016) суму 280 грн., в результаті чого виник податковий борг у сумі 187,49 грн. та на підставі п.122.1 ст. 122 Податкового кодексу України застосована штрафна санкція в розмірі 50% ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку;

- платіжним документом від 07.12.2016 №29 сплачено єдиний податок з фізичних осіб за листопад 2016 року (з порушенням терміну сплати 20.11.2016) суму 560 грн., в результаті чого виник податковий борг у сумі 183,09 грн. та на підставі п.122.1 ст. 122 Податкового кодексу України застосована штрафна санкція в розмірі 50% ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку;

- платіжним документом від 30.01.2018 №3 та від 02.03.2018 № 9 сплачено єдиний податок з фізичних осіб за січень 2018 року з порушення терміну сплати (20.01.2018) суму 104,60 грн. та 744,60 грн., в результаті виник податковий борг у сумі 613,29 грн. та на підставі п.122.1 ст. 122 Податкового кодексу України застосована штрафна санкція в розмірі 50% ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку;

- платіжним документом від 05.03.2018 №11 сплачено єдиний податок з фізичних осіб за лютий 2018 року з порушенням терміну сплати (20.02.2018) суму 744,60 грн., в результаті виник податковий борг у сумі 744,60 грн. та на підставі п.122.1 ст. 122 Податкового кодексу України застосована штрафна санкція в розмірі 50% ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку;

- платіжним документом від 21.05.2018 №20 сплачено єдиний податок з фізичних осіб за травень 2018 року, з порушенням терміну сплати (20.05.2018), в результаті чого виник податковий борг у сумі 613,29 грн. та на підставі п.122.1 ст. 122 Податкового кодексу України застосована штрафна санкція в розмірі 50% ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку.

Таким чином, контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено правила застосування спрощеної системи оподаткування за квітень, травень, жовтень, листопад 2016 року, за січень, лютий, травень 2018 року.

У судовому засідання судом досліджено копії зазначених вище платіжних доручень та встановлено наступне, що за квітень, травень, жовтень, листопад 2016 року, за січень, лютий 2018 позивачем порушено строки сплати єдиного податку. Вказаний факт представником позивача не заперечується. Щодо порушення строку сплати єдиного податку за травень 2018 року, судом встановлено, що граничний термін сплати податку є 20.05.2018, проте відповідно до платіжного доручення №20 від 16.05.2018 банківська операція здійснена 21.05.2018. Представник позивача заначає, що в даному випадку порушення терміну сплати єдиного податку не мало місце, оскільки 20.05.2018 припадає на вихідний день.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XiV Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до п. 122.1 статті 122 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Вказана норма не містить застережень щодо порядку сплати податку у випадку, якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день.

Проте, як визначено у статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року, підписаною державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін dies ad quem означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

У відповідності до частини 1 статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

За змістом пункту 3.2 статті 3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому, пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм податкового законодавства відповідає й основним засадам податкового права, проголошеним у статті 4 Податкового кодексу України.

Зазначена правова позиція підтримана в постанові від 14 березня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 820/1867/17, адміністративне провадження № К/9901/2067/17, ЄДРСРУ № 72791164.

Таким чином, суд приходить до висновку про недопущення позивачем порушення правил сплати (перерахування) єдиного податку в травні 2018 року та відсутність підстав для притягнення до відповідної відповідальності за це. Відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області в частині накладення на позивача ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 372,30 грн. підлягає скасуванню.

Щодо посилання позивача на порушення форми та змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме щодо зазначення строку сплати єдиного податку, який дорівнює 111111 календарним дням та у розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення термін нарахування штрафних санкцій починається з 01.01.1900, суд зазначає наступне.

Відповідно до пояснень представника відповідача, у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, зазначені порушення статті 122 Податкового кодексу України за затримку авансових внесків єдиного податку по семи періодам. Розрахунок штрафних санкцій, який разом із податковим повідомленням-рішенням від 21.06.2018 №0067655002, сформовано в автоматичному режимі в АІС «Податковий блок». При цьому, в розрахунку відображено: у колонці «Дата операції» дату авансового внеску, за який відбувалося порушення терміну сплати (20.04.2016, 20.05.2016, 20.10.2016, 20.11.2018, 20.02.2018, 20.05.2018), а дата 01.01.1900 - сформована в автоматичному режимі та означає кінцеву дату застосування спрощеної системи, коригування якої відбувається при припиненні діяльності на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до п.58.1 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Вимоги до оформлення податкового повідомлення-рішення встановлено Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (далі - Порядок №1204).

Відповідно до п.9 розділу ІІ Порядку №1204 до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

В даному випадку важливим є надання правильної оцінки такому дефекту оскаржуваного рішення, в розумінні того, чи є правові підстави вважати його суттєвим недоліком, який вказує на безумовні підстави для висновку щодо протиправності такого рішення або слід вважати таку обставину недотриманням окремого елементу форми рішення, за якої таке рішення може бути визнане судом правомірним, оскільки дійсно з його змісту можна чітко встановити всі інші елементи, які зазначені в статті 58 ПК України, в тому числі порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх, порядок та строки сплати або оскарження тощо. Тобто, чи надається перевага у такому випадку змісту спірного рішення над формою.

Як вбачається з оскаржуваного податкового-рішення необхідні реквізити, що визначають зміст порушення та ідентифікують особу платника, контролюючим органом заповнені належним чином. При цьому позивачем не надано спростувань фактів встановленого контролюючим органом порушень порядку сплати єдиного податку.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню частково.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, розподіл понесених позивачем судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом здійснюється пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області в особі Вознесенівського управління м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул.. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 41699983) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21.06.2018 №0067655002 в частині накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 372,30 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 171,43 грн. (сто сімдесят одну гривню 43 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 20 травня 2019 року.

Суддя Л.Я. Максименко