Рішення № 81883757, 22.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року Справа № 160/3477/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради, в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить стягнути з Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська про поновлення на роботі з 12 квітня 2017 року по 26 червня 2017 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у липні 2016 року його було звільнено з посади заступника голови з питань діяльності виконавчих органів Соборної районної у місті Дніпрі ради, тому він звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська про поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Постановою суду від 11.04.2017 року у справі № 201/12340/16-а було зобов`язано відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді з 26 липня 2016 року та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Судове рішення про поновлення на роботі було виконано 20 липня 2017 року, шляхом видання відповідного розпорядження № 139-ос від 20.07.2017 року та стягнуто з Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради заробітну плату у розмірі 62670,40 грн. за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначив, що у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, він звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, який рішенням від 30.03.2018 року у справі № 201/14961/17 стягнув з відповідача за період з 27.06.2017 року по 19.07.2017 року 9969,25 грн.

Рішення суду про поновлення на роботі було переглянуто апеляційною та касаційною інстанцією, з урахуванням постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року, ОСОБА_1 було виплачено середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 27.06.2017 року по 19.07.2017 року, але з 12.04.2017 року по 26.06.2017 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду не виплачено, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі № 160/3477/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідачем подано до суду заяву, в якій Виконавчий комітет Соборної районної у місті Дніпрі ради просив суд постановити рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Також відповідач подав довідку про розмір нарахованої середньої заробітної плати позивача за оскаржуваний період з 12.04.2017 року по 26.06.017 року, що становить 17935,47 грн. ((366,03 грн. (середньоденна заробітна плата за період травень-червень 2016 року згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 р. №100 х 49 днів)), у т.ч.: прибутковий податок 18% - 3228,38 грн., військовий збір 1,5% - 269,03 грн. Тобто, заробітна плата з урахуванням утримань становить 14438,06 грн.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Судом встановлено, що з 01 березня 2011 року ОСОБА_1 працював на посаді заступника голови Жовтневої районної у місті Дніпрі ради з питань діяльності виконавчих органів та за Розпорядженням голови Соборної районної у місті Дніпропетровську ради № 229-ос позивач з 25 липня 2016 року був звільнений.

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою до Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11.04.2017 року у справі № 201/12340/16-а позовні вимоги було задоволено. Визнано незаконним та скасовано Розпорядження № 229-ос голови Соборної районної у місті Дніпрі ради від 25 липня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови Соборної районної у місті Дніпрі ради з питань діяльності виконавчих органів з 25 липня 2016 року за прогули без поважних причин. Поновлено позивача на посаді заступника голови Соборної районної у місті Дніпрі ради з питань діяльності виконавчих органів з 25 липня 2016 року. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 21301,00 грн. та витрати на судовий збір в сумі 551,20 грн., всього 21852,20 грн. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 2130,10 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 201/12340/16-а апеляційну скаргу голови Соборної районної у місті Дніпрі ради Тімарєва Артема Сергійовича , виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради було залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2017 року змінено в частині стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу, визначивши належну суму у розмірі 62670,40 грн. В іншій частині постанову Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2017 року залишено без змін.

Рішення суду про поновлення на роботі Виконавчим комітетом Соборної районної у місті Дніпрі ради було виконано, шляхом видання відповідного Розпорядження №139-ос від 20.07.2017 року та стягнуто з відповідача 62670,40 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.03.2019 року касаційну скаргу Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради на постанову Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року було залишено без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року було задоволено частково.Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року змінено в зміненій частині постанови Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2017 року щодо стягнення з Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 62670,40грн., виклавши його в наступній редакції:«Стягнути з виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 66983,49грн.». В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року залишено без змін.

Також, судом встановлено, що у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, позивач звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, який рішенням від 30.03.2018 року у справі № 201/14961/17 позовні вимоги задовольнив. Стягнув з Виконавчого комітету Соборної районної в місті Дніпрі ради на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 27 червня 2017 року по 19 липня 2017 року в сумі 9969,25 грн. і витрати позивача на судовий збір в сумі 640 грн., всього 10609,25 грн. Зобов`язав відповідача здійснити перерахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 для оплати часу щорічної відпустки та періоду тимчасової непрацездатності з урахування заробітної плати, нарахованої за період з 27 червня 2017 року по 19 липня 2017 року в сумі 9969,25 грн. Стягнув з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

14.05.2018 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська за заявою ОСОБА_1 було ухвалено додаткове рішення. Зобов`язано Виконавчий комітет Соборної районної в місті Дніпрі ради виплатити ОСОБА_1 різницю між раніше виплаченими та заново нарахованими (перерахованими) сумами лікарняних та відпускних, за результатом проведеного перерахунку середньої заробітної плати, для оплати часу щорічної відпустки та періоду тимчасової непрацездатності з урахування заробітної плати, нарахованої за період з 27 червня 2017 року по 19 липня 2017 року в сумі 9969,25 грн.

Разом з тим, у мотивувальній частині постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.03.2019 року, а саме, у пунктах 59-63 зазначено, що "Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, яким відбулося врегулювання публічно-правового спору.

В даній справі врегулювання публічно-правового спору відбулося 11 квітня 2017 року, в момент прийняття Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська постанови від 11 квітня 2017 року, якою визнано незаконним та скасовано спірне розпорядження про звільнення позивача та поновлено позивача на посаді з 25 липня 2016 року. При цьому, рішення суду першої інстанції, було залишено без змін в цій частині судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, період з 26 липня 2016 року по 11 квітня 2017 року є вимушеним прогулом і складає 183 робочих дні.

Враховуючи наведене, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить - 66983,49 грн. (366,03 х 183)».

Таким чином, судом встановлено, що Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, окрім невірного визначення суми заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 62670,40грн., було також невірно визначено період, за який заробітна плата підлягала виплаті.

Колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду визначено, що на користь позивача виплаті підлягає заробітна плата за час вимушеного прогулу у сумі 66983,49 грн. за період з 26.07.2016 року (дати поновлення на роботі) по 11.04.2017 року (дата рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська), а не 62670,40 грн. за період з 26.07.2016 року по 25.06.2017 року (дата постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду), як це було визначено апеляційним судом.

Отже, з урахуванням постанови касаційної інстанції, позивачу не було виплачено середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 12.04.2017 року по 26.07.2017 року, а виплачено лише за період з 27.06.2017 року по 19.07.2017 року.

Матеріалами справи підтверджується, що 05 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року, у зв`язку із затримкою виконання рішення суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 на роботі, враховуючи, що залишився неоплаченим період з 12.04.2017 року по 26.07.2017 року, просив виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11.04.2017 року про поновлення на роботі, за період з 12.04.2017 року по 26.07.2017 року.

Листом від 10.04.2019 року №252/05-36 «Про розгляд звернення» Виконавчим комітетом Соборної районної у місті Дніпрі ради позивачу було повідомлено, що відповідачем рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11.04.2017 року по справі № 201/12340/16-а, було виконано у повному обсязі.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до положень статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно довідки Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради №84 від 14.05.2019 року розмір нарахованої середньої заробітної плати позивача за період з 12.04.2017 року по 26.06.2017 року становить 17935,47 грн.((366,03 грн. (середньоденна заробітна плата за період травень-червень 2016 року згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 р. №100 х 49 днів)), у т.ч.: прибутковий податок 18% - 3228,38 грн., військовий збір 1,5% - 269,03 грн. Тобто, заробітна плата з урахуванням утримань становить 14438,06 грн.

Суд враховує, що середня заробітна плати позивача за період з 12.04.2017 року по 26.06.017 року фактично є власністю позивача, тому відповідач своїми діями порушує право власності позивача на володіння своїм майном, в даному випадку грошовими коштами у сумі 14438,06 грн.

Слід зазначити, що статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 20.10.2011 «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного Рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на все вищевикладене та беручи до уваги фактичні обставини у даній справі, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради щодо не виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська про поновлення на роботі з 12 квітня 2017 року по 26 червня 2017 року.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська про поновлення на роботі з 12 квітня 2017 року по 26 червня 2017 року.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.132, 139, 194, 205, 242 - 246, 250, 255, 262 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради (код ЄДРПОУ 04052459, місцезнаходження: пл.Шевченка, буд.7, місто Дніпро, 49027) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради (код ЄДРПОУ 04052459) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська про поновлення на роботі з 12 квітня 2017 року по 26 червня 2017 року в сумі 17 935,47 грн. (сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень сорок сім копійок) (без вирахування податків та зборів).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.М. Олійник

Рішення не набрало законної сили

22 травня 2019 року.

Суддя В.М. Олійник

З оригіналом згідно.

Суддя В.М. Олійник