Ухвала суду № 81883586, 22.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

22 травня 2019 р. Справа №200/6557/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )

до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154)

про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо виплати недоотриманої пенсії покійного чоловіка ОСОБА_2 у якості спадщини, що лишилася після його смерті, в частині обмеження розміру недоотриманої пенсії трирічним строком, зобов`язання відповідача виплатити, у якості спадщини за законом, недоотриману ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за період з 1 серпня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, за відрахуванням раніше отриманих грошових коштів.

Судом з позовної заяви та доданих документів встановлено, що підставою для звернення позивача до адміністративного суду були наступні обставини.

Позивач перебувала у шлюбі з нині покійним ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження (серія НОМЕР_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2018 року у справі № 235/2622/18 було встановлено факт постійного проживання позивача разом із ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 на час смерті чоловіка. Будучи єдиним спадкоємцем позивач звернулася до П`ятої донецької державної нотаріальної контори за оформленням свідоцтва про право на спадщину. До спадщини мала включатися недоотримана за життя пенсія покійного ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 . У зв`язку із цим, державним нотаріусом Третьої особи Сафроновою Н.Л. на адресу Покровського ОУПФУ було направлено Запит щодо недоотриманої пенсії від 17 жовтня 2018 року (вих. №621/02-14), в якому нотаріус просив повідомити про наявність недоотриманих коштів, які належали померлому. У відповідь відповідачем надано довідку від 21 листопада 2018 року (вих.№14562/02/25), в якій повідомлялося про наявність недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у сумі 34970 грн. 45 коп. Державним нотаріусом Сафроновою Н.Л. на адресу Покровського ОУПФУ повторно було направлено запит щодо недоотриманої пенсії від 11 грудня 2018 року (вих. № 729/02-14), в якому нотаріус просив повідомити (уточнити) про наявність недоотриманих коштів, які належали ОСОБА_2 , оскільки за відомостями спадкоємця померлий не отримував пенсію з серпня 2014 року. Покровське ОУПФУ у відповіді на повторний запит довідкою від 21 грудня 2018 року (вих. № 17630/02/25) повідомило що розмір недоотриманої пенсії померлого вже становить 33129 грн. 90 коп. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане державним нотаріусом Третьої особи Сафроновою Н.Л . 15 січня 2019 року, було посвідчено, що спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дружина ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії в сумі 33129 грн. 90 коп., які належали померлому на підставі довідки, виданої 21 грудня 2018 року за № 17630/02/25 Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області. Таким чином, нотаріусом встановлено, що розмір недоотриманої пенсії покійного (за твердженням відповідача) становить 33129 грн. 90 коп. і саме такий розмір недоотриманої пенсії включено до складу спадщини та видано свідоцтво про право на спадщину. У подальшому позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії та долучила до неї оригінал вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом. Для здійснення виплати Покровським ОУПФУ було складено разове доручення № 12 від 5 лютого 2019 року, у якому зазначено недоотриману пенсію померлого, яка підлягала виплаті у якості його спадщини, у розмірі 29686 грн. 29 коп. Це разове доручення на видачу готівки було направлене до Донецької дирекції АТ «Укрпошта» ЦПЗ № 8, де 26 лютого 2019 року були отримані грошові кошти у сумі 29686 грн. 29 коп. у якості недоотриманої пенсії чоловіка, яка увійшла до складу його спадщини. У подальшому, з метою встановити дійсні обставини справи стосовно розміру недоотриманої чоловіком пенсії позивачем до відповідача було спрямовано заяву від 4 березня 2019 року, в якій я просила повідомити: 1) за яких підстав мені було виплачено недоотриману пенсію мого покійного чоловіка, яка увійшла до складу його спадщини, у розмірі, меншому ніж зазначений у свідоцтві про право на спадщину за законом; 2) з урахуванням яких підстав відповідачем розмір недоотриманої пенсії чоловіка було обчислено у сумі 33129 грн. 90 коп. (згідно відповіді на запит нотаріуса) та у сумі 29 686,29 грн. (згідно разового доручення); які періоди нарахування та виплати пенсії чоловіка було взято до уваги при обчисленні вказаних розмірів недоотриманої пенсії; 3) час, починаючи з якого чоловікові не виплачувалася пенсія (за його життя) територіальними органами Пенсійного фонду України; 4) загальний розмір пенсійних виплат чоловіка, які були йому нараховані починаючи з останнього місяця виплати йому пенсії по день його смерті. На цю заяву Покровське ОУПФУ дало відповідь листом від 19 березня 2019 року (вих. №6586/02/25), у якому повідомило, що згідно статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Також було роз`яснено моє право оскаржити рішення Покровського ОУПФУ не тільки в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Донецькій області, але й у судовому порядку. Жодних інших відомостей вказаний лист не містить. Фактично виявляється, що Відповідач всупереч вимогам Закону України «Про звернення громадян» не надав відповіді на поставлені мною у заяві від 4 березня 2019 року питання. Під час особистого звернення до відповідача 9 квітня 2019 року було надано довідку про розмір нарахованої пенсії покійного за його життя за період з серпня 2014 року (місяць, з якого було припинено виплату йому пенсії) по ІНФОРМАЦІЯ_1 (час смерті мого чоловіка). З довідки Покровського ОУПФУ від 9 квітня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 за його життя у період з серпня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 включно було нараховані пенсійні виплати у сумі 62340 грн. 51 коп.

Отже, суд зазначає, що предметом позову у даній справі є майнова вимога позивача щодо виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.

Нормами статті 1218 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності-входять до складу спадщини.

Нормами статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

При цьому суд зауважує, що норми статті 46 зазначеного Закону не конкурує зі змістом статей 1218, 1247 ЦК України, оскільки лише підтверджує можливість їх отримання. При цьому отримання цих коштів повинно відбуватися за вимогами Спадкового права зі встановленням всього кола спадкоємців, строків прийняття спадщини, що можливо тільки в порядку цивільного судочинства. Тобто, суд зазначає, що майно, яке залишилося після смерті особи, є спадковим майном, а його отримання носить приватноправовий характер та є першопочатковим у цьому спорі.

Частиною 3 статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Також, суд зазначає, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку щодо відсутності публічно-правового спору між позивачем та відповідачем, та наявності правових підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки вищезазначений спір має приватноправовий характер і не належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому, суд звертає увагу позивача, що рішення про відмову у відкритті провадження по справі не обмежує у реалізації його права в порядку цивільного судочинства.

До подібних висновків дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц. Також, правова позиція суду у даній справі узгоджується із правовою позицією Першого апеляційного адміністративного суду в ухвалі від 9 квітня 2019 року у справі № 200/284/19-а.

Отже, на думку суду, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку щодо відмови у відкритті провадження в адміністративній справі № 200/6557/19-а.

Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтями 2, 4, 5, 6, 19, 159, 170, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 200/6557/18-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

3. Роз`яснити особі, яка звернулася з позовною заявою, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

4. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

5. Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

6. Ухвала постановлена та повний її текст складений та підписаний 22 травня 2019 року.

Суддя Смагар С.В.