Рішення № 81883142, 14.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року Справа № 160/1546/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.

при секретарі судового засідання - Музиці Я.І.

за участю:

представників позивача - Внукова В.В., Лубенець С.В., Лавриновича О.В.

представника відповідача - Чохелі Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТІТРАНС ГРУП" (49064, м.Дніпро, пр.О.Поля, буд.97К, код ЄДРПОУ 38677070) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) та Рішення,-

ВСТАНОВИВ:

15.02.2019 Товариство з обмеженою відповідаьністю "АВАНТІТРАНС ГРУП" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю -0562551306 від 19.11.2018р. та Рішення № 0562541306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.11.2018, винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами позапланової виїзної перевірки та на підставі Акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АВАНТІТРАС ГРУП» (код ЄДРПОУ 38677070) відповідачем винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0562551306 від 19.11.2018 та Рішення № 0562541306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.11.2018. Позивач не згоден із висновками відповідача, викладеними в Акті, Вимогі про сплату боргу та Рішенні про застосування штрафних санкцій та вважає, що відповідач при проведені перевірки позивача та складанні Вимоги про сплату боргу та Рішення про застосування штрафних санкцій, припустився порушень норм чинного законодавства України, внаслідок чого були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.

Ухвалою суду від 19.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 05.03.2019.

12.03.2019 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та зазначив, що актом документальної позапланової виїзної перевірки від 12.11.2018 №64877/04-36-14-02/38677070 встановлено порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI. З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

19.04.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких зазначено, що чинним законодавством не встановлений перелік первинних документів, які оформлюються при здійсненні тих чи інших господарських операцій. А відтак господарська операція може опосередковуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить зазначені обов`язкові реквізити та/або відповідає законодавчо установленим вимогам щодо його складення (у разі наявності таких вимог). З огляду на те, що подорожні листи, надані позивачем до податкової перевірки та долучені до матеріалів справи, мають усі необхідні передбачені чинним законодавством України обов`язкові реквізити первинних документів, з урахуванням того, що чинним законодавством України не передбачений спеціальний вид первинного документу, що мав би підтверджувати належність витрат підприємства на оплату ПММ до господарських, позивач має обґрунтоване право на віднесення витрат на оплату палива до своїх господарських витрат.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідач в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримав, проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, на підставі направлень виданих Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області №12281, №12282, №12283, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу (далі - ПК України), на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16.10.2018№5902-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТІТРАНС ГРУП" (49064, м.Дніпро, пр. О.Поля, буд.97 К, код ЄДРПОУ 38677070) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що викладені в запереченні, за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІТРАНС ГРУП» (49064, м.Дніпро, пр.О.Поля, буд.97К, код ЄДРПОУ 38677070) за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що викладені в запереченні» від 12.11.2018 №64877/04-36-14-02/38677070, яким встановлено порушення податкового законодавства:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 1 827 181 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 1 278 827 грн., за 2017 рік у сумі 548 354 грн.;

- п. 188.1 ст.188, п. 198.2, п. 198.3, 198.5, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 59 140 грн., у т.ч. за липень 2015 року 496 грн., за серпень 2015 року 6 264 грн., за вересень 2015 року 742 грн., за жовтень 2015 року 3 002 грн., за листопад 2015 року 84 грн., за грудень 2015 року 25 845 грн., за грудень 2016 року 19 979 грн., за січень 2017 року 2 728 грн. та завищено від`ємне значення податку на додану вартість у сумі 61 433 грн. станом на 31.12.2017 з урахуванням порушень, що виникли у попередніх періодах;

- абз «е» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1, п.п.168.1.4 п.168.1, п.168.3 ст.168, п.п.170.1.9 п. 170.9 ст.170, абз. «а» п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ (із змінами-та доповненнями), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 173 470,78 грн.;

- п.16 - 1 підрозділу 10 Розділу XX, з урахуванням вимог абз. «г» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1, п.п.168.1.4 п.168.1, п.168.3 ст.168, п.п.170.1.9 п. 170.9 ст.170, абз. «а» п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено військовий збір у сумі 11 896,75 грн.;

- п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ та розділу 3 Порядку №4, в результаті чого надано звіти за формою 1 ДФ з недостовірними відомостями про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку та сум ПДФО, які підлягають нарахуванню та сплаті з сум нарахованих та виплачених доходів на користь фізичних осіб в т.ч. за IV квартал 2015 в сумі 42 020,21 грн., за І квартал 2016 року у сумі 57 689,8 грн., за II квартал 2016 року у сумі 57 670,52 грн., за III квартал 2016 року у сумі 81 005,91 грн., за IV квартал 2016 року у сумі 95 094,18 грн., за І квартал 2017 року у сумі 102 486,95 грн., за II квартал 2017 у сумі 87 754,07 грн., за III квартал 2017 грн. у сумі 132 649,10 грн., за IV квартал 2017 року у сумі 136 746,27 грн.;

- п.1 ч.І ст. 4, п.2 ст.6, п.1 ч.І ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464, в результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 171 406, 85 грн.;

- п.1 ч.І ст.4. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010, п.1 роз. III Наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 «Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасного подання звітності по єдиному внеску за березень 2017 року.

На підставі акту перевірки від 12.11.2018 №64877/04-36-14-02/38677070 відповідачем було винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю -0562551306 від 19.11.2018 та Рішення №0562541306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.11.2018.

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ю -0562551306 від 19.11.2018 та Рішення №0562541306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.11.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи правомірність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0562551306 від 19.11.2018 та Рішення №0562541306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.11.2018, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, унормовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, а також підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4 частини 2 статті 6 цього ж Закону).

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, а частиною 8 цієї статті що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

З 13 березня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 № 219-VIII.

Цим Законом доповнено розділ VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" пунктом 9-5, яким з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці передбачено можливість застосування понижуючого коефіцієнту при обчисленні розміру єдиного внеску.

Вирішуючи, чи є у даному випадку вартість пального, використаного ОСОБА_1 , додатковим благом, у вигляді безоплатно отриманого пального працівнику ТОВ "АВАНТІТРАНС ГРУП", суд виходив з наступного.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування, відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Під загальним оподатковуваним доходом згідно цього ж пункту розуміється будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 1 статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У контексті викладеного суд зазначає, що вартість придбаного пального визнається витратами підприємства лише у тому випадку, коли його списання відбулось на підставі первинного документу, що за формою та змістом відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містить інформацію про фактичний пробіг автомобіля, фактичні витрати пально-мастильних матеріалів, а також підтверджує виробничий характер маршруту прямування транспорту.

Отже, виключно за умови наявності зв`язку з господарською діяльністю та відповідного документального підтвердження, вартість паливно-мастильних матеріалів, в залежності від цілей використання автомобіля, може бути віднесена на загальновиробничі, операційні чи адміністративні витрати.

Відповідно до «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713 (далі - Наказ № 5): виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі: витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5) на користь працівників, пов`язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна). Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії; оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях; оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах; вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства (крім випадків, указаних у п. 3.2); вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування; інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров`я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством)».

Тобто, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які включаються до бази оподаткування єдиним внеском належать інші виплати, які зокрема, включають суму компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством.

Як визначено пунктом 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, за умови відсутності бланків або форм для списання пального (замість подорожніх листів), підприємство не позбавлене права використовувати будь-які інші документи для підтвердження витрат пального, за однієї вимоги: такі документи мають відповідати вимогам законодавства щодо наявності реквізитів первинних документів.

Відповідно до листа Міністерство інфраструктури України від 23.04.2013 №4492/25/10-13, списання фактично витраченого палива та мастильних матеріалів для транспортних засобів ведеться на підставі подорожніх листів відповідно до фактичної вартості витраченого палива, суб`єкти господарювання можуть використовувати самостійно виготовлені бланки первинних документів, у тому числі й подорожніх листів, які повинні містити реквізити типових або спеціалізованих форм, що передбачено п. 2.7 Положення про забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88».

Отже, наразі ТОВ «АВАНТІТРАНС ГРУП» не позбавлене права використовувати в якості первинних документів подорожні листи, виготовлені на основі форми, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року № 74, який втратив чинність.

При цьому, обов`язковою вимогою є те, що розроблений підприємством подорожній лист або інший документ містив реквізити, передбачені законодавством для оформлення первинних документів. Чинне законодавство України не обмежує суб`єктів господарювання в періодичності видачі/оформлення вказаних документів. Так, вимога стосовно щоденної видачі подорожнього листа містилася в п. 2.1 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату від 17.02.98 р. № 74. На даний час вказана Інструкція втратила чинність, інший нормативно-правовий документ, який би регулював це питання, відсутній. У зв`язку з цим вважаю, що підприємство має право оформляти подорожні листи, інші первинні документи з будь-якою періодичністю, в тому числі раз на місяць.

Окрім того, чинним законодавством не встановлений перелік первинних документів, які оформлюються при здійсненні тих чи інших господарських операцій. А відтак господарська операція може опосередковуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить зазначені обов`язкові реквізити та/або відповідає законодавчо установленим вимогам щодо його складення (у разі наявності таких вимог).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки подорожні листи, надані ТОВ «АВАНТІТРАНС ГРУП» до податкової перевірки та долучені до матеріалів справи, мають усі необхідні передбачені чинним законодавством України обов`язкові реквізити первинних документів, з урахуванням того, що чинним законодавством України не передбачений спеціальний вид первинного документу, що мав би підтверджувати належність витрат підприємства на оплату ПММ до господарських, позивач має право на віднесення витрат на оплату палива до своїх господарських витрат.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що в межах спірних правовідносин позивачем не порушено приписів п. 1 ч. 2 ст. 6, п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0562551306 від 19.11.2018 та Рішення №0562541306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.11.2018, винесені ГУ ДФС у Дніпропетровській області підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення №797 від 08.02.2019 у розмірі 3600, 00 грн. та платіжного доручення №800 від 14.02.2019 у розмірі 256, 66 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТІТРАНС ГРУП" (49064, м.Дніпро, пр.О.Поля, буд.97К, код ЄДРПОУ 38677070) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) та Рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю -0562551306 від 19.11.2018 та Рішення №0562541306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.11.2018, винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТІТРАНС ГРУП" (49064, м.Дніпро, пр.О.Поля, буд.97К, код ЄДРПОУ 38677070) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3856, 66 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 травня 2019 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко