Рішення № 81883085, 20.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року Справа № 160/2537/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. за участі секретаря судового засіданняБаришнікової за участі: представника позивача представника відповідача Біднягіної К.В. Суріної О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, скасування припису та визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2019 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову №ДНЗ/277/АВ/ТД-ФС/158 від 21.02.2019 про накладення штрафу уповноваженими особами у розмірі 250 380,00 грн. визнати протиправною та скасувати постанову №ДНЗ/277/АВ/ІП-ФС/159 від 21.02.2019 року про накладення штрафу уповноваженими особами у розмірі 4173, 00грн.; визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо виходу за межі предмету інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та вилучення журналу перевірок ФОП ОСОБА_1 та копії направлення №151 від 27.12.2018 року, що відбулось під час проведення інспекційного відвідування у період з 17.01.2019 року по 18.01.2019 року; визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ДНЗ/227/АВ від 18.01.2019 року; стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області всі понесені судові витрати, в тому числі судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані постанови та припис винесені на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про порушення вимог трудового законодавства, яке полягало у відсутності трудових договорів з найманими фізичними особами та порушенні порядку заповнення особистих карток працівників. Оскільки висновки відповідача, які зазначені в акті перевірки, зроблені без урахування всіх істотних обставин, прийняті постанови про накладення штрафних санкцій та припис є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач вважає, зокрема, що інспектори вийшли за межі предмету перевірки та протиправно вилучили журнал перевірок і направлення на проведення інспекційного відвідування.

Ухвалою суду від 20.03.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

03.04.2019 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що оскаржувані постанови та припис є законними та обґрунтованими, оскільки працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги статті 24 Кодексу законів про працю України. Відсутність підписів працівників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 свідчить про порушення правил ведення особових карток таких працівників. Вважає, що інспектори діяли в межах своїх повноважень, а журнал перевірок і направлення ними не вилучались. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

04.04.2019 року від представника ФОП ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив в якій представник не погоджується з доводами наведеними в відзиві.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з огляду на викладені в позові обставини.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позовної заяви з огляду на викладені у відзиві обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, 13.11.2018 року до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшло звернення ОСОБА_2 , а також надано додатково пояснення від 18.01.2019 року, щодо залучення ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудових відносин. В заяві та поясненнях зазначено, що ОСОБА_2 на підставі заяви про прийняття на роботу з 03.09.2018 року по 26.09.2018 року працювала викладачем англійської мови, отримала заробітну плату в розмірі 2195 грн., але коли повідомила про вагітність їй було повернуто трудову книгу без внесеного запису. Також повідомила, що вона працювала без оформлення трудових відносин викладачем англійської мови з 25.09.2016 року, та про роботу без укладання трудових відносин вчителя англійської мови ОСОБА_3 Факт своєї роботи заявниця підтверджує фотографіями роздрукованими з офіційного сайту репетиторського клубу «Форсайт»- https: //foresight .dp . ua .

Наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №1206-І від 27.12.2018 року, на підставі звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, було призначено інспекційне відвідування у період з 17.01.2019 року по 18.01.2019 року із здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Наказ отримано позивачем 17.01.2019 року.

Також, 27.12.2018 року відповідачем на підставі наказу №1206-І від 27.12.2018 року, було видано направлення №151 про проведення інспекційного відвідування такими посадовими особами: заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Павлоградському регіоні Афанасьєвою Інною Василівною , начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Павлоградському регіоні Чубенко-Салко Іриною Володимирівно . В направленні зазначено, що під час інспекційного відвідування буде здійснено контроль за додержанням законодавства про працю Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань виявлення неоформлених трудових відносин. Направлення отримано позивачем 17.01.2019 року.

В період з 17.01.2019 року по 18.01.2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ДНЗ/277/АВ від 18.01.2019, яким встановлено порушення частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», пункту 2.5 глави 2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок» №58 .

На підставі акту інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області 18.01.2019 року внесено припис про усунення виявлених порушень №ДНЗ/277/АВ, яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язано усунути порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», пункту 2.5 глави 2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок» №58 .

28.01.2019 року позивачем на адресу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області направлено заперечення з проханням визнати протиправними та скасувати висновки викладені в розділі ІІІ «Опис виявлених порушень» акту інспекційного відвідування №ДНЗ/277/АВ від 18.01.2019 року; визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області вчинені під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за результатами якого складено акт №ДНЗ/277/АВ від 18.01.2019 року.

30.01.2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на адресу позивача надана відповідь щодо розгляду зауважень на акт інспекційного відвідування, яким зазначено, що заперечення розглянуті, але наведені доводи не спростовують зазначених порушень.

Також, 28.01.2019 року ФОП ОСОБА_1 було подано скаргу на припис про усунення виявлених порушень №ДНЗ/277/АВ, в якій позивач просила визнати протиправним та скасувати внесений припис.

25.02.2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на адресу позивача надіслано рішення про розгляд скарги ФОП ОСОБА_1 на припис, яким скаргу залишено без задоволення.

21 лютого 2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДНЗ/277/АВ/ТД-ФС/158 якою на ФОП ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 250 380 грн.

Також, 21 лютого 2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДНЗ/277/АВ/ІП-ФС/159 якою на ФОП ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 4173 грн.

Не погоджуючись з діями Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо виходу за межі предмету інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , вилучення журналу перевірок ФОП ОСОБА_1 та копії направлення №151 від 27.12.2018 року, прийнятими постановами та приписом, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Абзацом 3 статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що заходи державного нагляду ( контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до частин 4, 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (стаття 3 Закону №877-V).

Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктами 1 та 2 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю передбачено проведення інспекційних відвідувань за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю та за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Позивач, посилається на порушення відповідачем абзацу 8 частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яким встановлено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

За змістом частини 4 та 5 статті 2 Закону України України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Абзац 8 частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в даному переліку відсутній.

В свою чергу, відповідно до частин 1 і 2 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватись захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформлюється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я, по батькові і засвідчується печаткою.

Аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що основним розпорядчим документом, який надає право на проведення відповідного заходу, в даному випадку інспекційного відвідування, - є наказ про призначення інспекційного відвідування. Направлення ж оформлюється на підставі наказу.

В даному випадку, в наказі про призначення інспекційного відвідування №1206-І від 27.12.2018 року зазначено предмет перевірки, а саме здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Направлення на проведення інспекційного відвідування містить зазначення, що під час інспекційного відвідування буде здійснено контроль за додержанням законодавства про працю Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

Аналіз досліджених в судовому засіданні наказу на проведення інспекційного відвідування позивача та направлення на таке інспекційне відвідування свідчить, що предмет перевірки зазначений в наказі охоплює питання зазначені в направленні, але має значно більший обсяг питань, визначений як «здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ».

Наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №1206-І від 27.12.2018 року позивачем не оскаржувався. Заперечень щодо правомірності прийняття такого наказу не висловлювалось. В свою чергу позивачем було здійснено допуск інспекторів до проведення інспекційного відвідування на підставі наказу№1206-І від 27.12.2018 року.

Враховуючи зазначене у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо виходу за межі предмету інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , оскільки такі дії вчинені у межах повноважень, в порядку та у спосіб встановлений законом.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо вилучення журналу перевірок ФОП ОСОБА_1 та копії направлення №151 від 27.12.2018 року, яке відбулось під час проведення інспекційного відвідування у період з 17.01.2019 року по 18.01.2019 року, суд зазначає наступне.

Підпунктом 7 пункту 13 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю встановлено заборону інспекторам праці вилучати в об`єктів відвідування оригінали їх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, а також комп`ютерів і їх частин.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач неодноразово зверталась до контролюючого органу з заявами щодо повернення журналу перевірок та копії направлення, які були залишені Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області без задоволення.

Однак, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано належних доказів факту передачі зі сторони позивача особам, що проводили інспекційне відвідування, журналу перевірок та копії направлення.

Оскільки судом не встановлено факту передавання позивачем під час інспекційного відвідування журналу перевірок та направлення на проведення інспекційного відвідування, вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо вилучення журналу перевірок ФОП ОСОБА_1 та копії направлення №151 від 27.12.2018 року, яке відбулось під час проведення інспекційного відвідування у період з 17.01.2019 року по 18.01.2019 року не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо правомірності постанови №ДНЗ/277/АВ/ТД-ФС/158 від 21.02.2019 року про накладення штрафу уповноваженими особами у розмірі 250 380,00 грн., суд встановив та зазначає наступне.

Так, підставою для прийняття постанови №ДНЗ/277/АВ/ТД-ФС/158 від 21.02.2019 року слугувало встановлене Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 трудового законодавства, а саме фактичне допущення до роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства з боку позивача, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, трудовий договір характеризується зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Згідно частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 та 2 статті 26 Кодексу законів про працю України, при укладанні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Відповідно до абзацу 1 Порядку повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затверджений Постановою Кбінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

При здійсненні інспекційного відвідування Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області дійшло висновку, що позивач використовувала роботу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без видання наказу про прийняття на роботу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таким чином, встановлено фактичний допуск двох працівників до роботи у ФОП ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладання трудового договору, що порушує частину 1 статті 21, частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

В судовому засіданні було встановлено, що на підставі наказу №9 від 31.08.2018 року ОСОБА_2 призначено на посаду вчителя англійської мови з 03.09.2018 року за трудовим договором із посадовим окладом 3800 грн. з випробувальним терміном до 28.09.2018 року. Повідомлення про прийняття на роботу скероване 31.08.2018 року з відміткою «початкове».

Наказом №11 від 28.09.2018 року скасовано наказ №9 від 31.08.2018 року «Про прийняття на роботу» ОСОБА_2 у зв`язку з відмовою останньої приступати до роботи. 28.09.2018 року скеровано повідомлення до Державної фіскальної служби по працівнику ОСОБА_2 з відміткою «скасовуюче».

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за вересень 2018 року ОСОБА_2 в числі працівників не зазначена.

При цьому, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області в якості порушення зазначається саме робота Крупської С.В. без оформлення трудових відносин викладачем англійської мови з 25.09.2016 року.

Факт використання роботи в період до видання наказу та подачі повідомлення до Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_2 , на погляд Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області повністю підтверджується поясненнями самої ОСОБА_2 , що остання працювала без оформлення трудових відносин викладачем англійської мови з 25.09.2016 року та роздруківками з сайту репетиторського центу «Форсайт».

При цьому суд критично відноситься до таких тверджень відповідача, оскільки підтвердженням факту порушення трудового законодавства не можуть бути виключно пояснення відповідних фізичних осіб, такі обставини мають підтверджуватись також іншими належними та допустимими доказами.

Що стосується скріншотів з сайту репетиторського центру «Форсайт», то з роздруківки фотографій та списку викладачів не вбачається коли саме така інформація була внесена до сайту репетиторського центру «Форсайт».

Допитана в судовому засіданні 15 травня 2019 року в якості свідка ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 проходила підготовку на посаду викладача, оскільки не відповідала рівню кваліфікації. Оскільки рівень не був достатнім працевлаштування не відбулось. Використання роботи ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин в періодах до 31.08.2018 року заперечує.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що порушення позивачем частини 1 статті 21, частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» щодо працівника ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо ОСОБА_3 , Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області прийшло аналогічного висновку про допуск до роботи без видання наказу про прийняття на роботу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади.

При цьому, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , при здійсненні інспекційного відвідування було зазначено, що ОСОБА_3 проходить підготовку на посаду викладача і буде прийнята офіційно на роботу відповідно законодавства.

В судовому засіданні була досліджена копія договору №1/18 від 20.08.2018 року про надання консультаційних послуг, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , додаток №1 до договору від 20.08.2018 року, акт приймання-передачі наданих послуг та товарні чеки на оплату за договором №1/18 від 20.08.2018 року.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що надані ОСОБА_3 . послуги з підготовки та підвищення рівня англо-мовної компетенції не є трудовими відносинами в розумінні Кодексу законів про працю України, оскільки послуги отримує безпосередньо ОСОБА_3 .

В ході інспекційного відвідування 17.01.2019 року в приміщенні репетиторського клубу «Форсайт» знаходились ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 .

При цьому, інспекторами не було відібрано пояснення від ОСОБА_3 з приводу її роботи без оформлення трудових відносин з метою підтвердження чи спростування отриманої від ОСОБА_2 інформації.

З відібраних 17.01.2019 року у ФОП ОСОБА_1 при проведенні інспекційного відвідування пояснень вбачається, що ОСОБА_3 проходила підготовку на посаду викладача і буде прийнята офіційно на роботу відповідно законодавству.

Допитана в судовому засіданні 15 травня 2019 року в якості свідка ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_3 проходила підготовку на посаду викладача на підставі відповідного договору. Використання роботи ОСОБА_3 без оформлення трудових відносин в періодах заперечує.

Враховуючи зазначене, приймаючи до уваги, що факт роботи ОСОБА_3 без оформлення трудових відносин підтверджується виключно поясненнями ОСОБА_2 , відсутність в акті перевірки інших доказів того, що ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 без оформлення таких трудових відносин, суд вважає, що порушення позивачем частини 1 статті 21, частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі в разі фактично допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, висновки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення ФОП ОСОБА_1 частини 1 статті 21, частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 21.02.2019 року №ДНЗ/277/АВ/ТД-ФС/158 є необґрунтованою, прийнятою без врахування всіх істотних обставин та такою, що підлягає скасуванню.

Стосовно постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДНЗ/277/АВ/ІП-ФС/159 від 21.02.2019 року якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 4173 грн., суд зазначає наступне.

Підставою для винесення зазначеної постанови стало встановлення в ході проведення інспекційного відвідування неналежного ведення первинної облікової документації за типовою формою №П-2 «Особова картка працівника», оскільки в особових картках працівників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відсутні підписи працівниць в частині ознайомлення з внесеними записами до трудових книжок, що свідчить про порушення вимог пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Так, пунктом 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, встановлено, що з кожним записом, що вноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці.

Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

В судовому засіданні були досліджені копії особистих карток працівників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , в яких в розділі VI "Призначення і переведення» відсутні підписи таких працівників про їх ознайомлення з наказами про призначення.

Таким чином, висновки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників є правомірними, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ДНЗ/277/АВ/ІП-ФС/159 від 21.02.2019 року є обґрунтованою і такою, що прийнята з урахування всіх істотних обставин.

При цьому, судом не приймаються посилання представника позивача на протиправність дослідження особових карток, оскільки таке питання не входило до предмету перевірки, оскільки відповідно до вимог пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право ознайомлюватись з будь якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектуваня

, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень №ДНЗ/227/АВ від 18.01.2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно частин 7 та 8 статі 7 Закону України України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" , на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Згідно пунктів 19 та 23 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Припис - є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

В даному випадку приписом про усунення порушень трудового законодавства №ДНЗ/227/АВ від 18.01.2019 року, вимагалось усунути порушення вимог частини 1 статті 21, частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Оскільки, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень частини 1 статті 21, частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, припис в частині усунення такого порушення підлягає скасуванню.

В свою чергу, в судовому засіданні було встановлено та підтверджено матеріалами справи наявність порушення пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що дає суду підстави стверджувати про правомірність припису в цій частині.

З врахуванням зазначеного, підлягає скасуванню пункт 1 припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 18.01.2019 року №ДНЗ/277/АВ щодо усунення порушень частини 1 статті 21, частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області всіх понесених судових витрат, в тому числі судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При поданні адміністративного позову, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2545, 54 грн. за вимоги майнового характеру (1% майнових вимог); 1921 грн. за вимогу немайнового характеру ( визнання протиправним та скасування припису); 1921 грн. за вимогу немайнового характеру (визнання протиправними дій).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог. А саме, у сумі 3464, 30 грн. (2503, 80 грн. в частині задоволених позовних вимог майнового характеру + 960,50 грн. в частині задоволених позовних вимог немайнового характеру).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем додано до позовної заяви договір між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Адвокатським обєднанням «Кулаков, Біднягін і партнери» про надання правничої допомоги №25-01/01 від 25.01.2019 року, додаткову угоду №1 від 18.03.2019 року до договору про надання правничої допомоги №25-01/01 від 25.01.2019 року, платіжне доручення №1 від 08 лютого 2019 року на суму 10 000 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт від 13.05.2019 року з переліком робіт та розрахунком витраченого часу, звіт про виконані роботи за договором №25-01/01 від 25.01.2019 року, детальний опис розміру судових витрат з урахуванням витрат на правничу допомогу по справі №160/2537/19.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд виходить наступного.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, позивачем надано всі необхідні докази підтвердження витрат на правничу допомогу та обсяг наданих послуг. Однак, відсутній розрахунок сум в розрізі окремих послуг, а зазначена загальна сума у розмірі 10000 грн. та години і хвилини витраченого часу в сукупності 21 година 44 хвилини.

Визначаючи суму витрат на правничу допомогу суд виходить з середнього розрахунку вартості обсягу роботи до витрачених годин (460,20 грн./год).

При цьому, враховуючи вимоги статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат на правничу допомогу відносяться витрати пов`язані з представництвом в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, які визначаються згідно з умовами договору.

В даному випадку, до витрат на правничу допомогу віднесено, зокрема, послуги: 1) з надання усної консультації клієнту стосовно норм права, які регулюють правовідносини в адміністративних спорах стосовно інспекційного відвідування клієнта Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області 18.01.2019 року за результатами якого складено акт №ДНЗ/277/АВ та припис про усунення виявлених порушень №ДНЗ/277/АВ від 18.01.2019 року, аналіз документів та узгодження правової позиції та 2) підготовки та складання (написання) заперечення на акт ДНЗ/277/АВ від 18.01.2019 року, підготовка та складення (написання) скарги на припис про усунення виявлених порушень №ДНЗ/277/АВ від 18.01.2019 року.

Однак, зазначені послуги (відображені пунктами 1 і 2 акту №1 приймання-передавання виконаних робіт, звіту про виконані роботи та детального опису робіт) не відносяться до таких, що пов`язані з представництвом в суді, або таких, що пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду. Зазначене виключає можливість відшкодування судом вартості таких послуг за 10 годин часу, як витрат на правничу допомогу.

Витрати на складання (написання) та подання адвокатського запиту №453/1 від 07.02.2019 року; підготовку, складання (написання) та подання адміністративного позову в інтересах ФОП ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду; виготовлення копій документів, що є додатками до позову; підготовка, складання (написання), направлення до адресу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області та подання до суду відповіді на відзив у справі №160/2537/19; підготовку, складання (написання) та подання заяви в порядку частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України до суду у справі №160/2537/19; участь адвоката Біднягіної К.В. у судовому засіданні 17.04.2019 року у справі №160/2537/19; ознайомлення з матеріалами справи №160/2537/19 відносяться до витрат на правничу допомогу і підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем було заявлено чотири позовні вимоги, а судом задоволено першу позовну вимогу повністю, четверту позовну вимогу частково, судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно задоволених позовних вимог і складають 2 024, 28 грн.

Отже, суд відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягує з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3 464,30 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 024,28 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправними та скасування постанов, скасування припису та визнання дій протиправними - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 21.02.2019 року № ДНЗ/277/АВ/ТД-ФС/158.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 18.01.2019 року № ДНЗ/277/АВ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3464 (три тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 30 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2024 (дві тисячі двадцять чотири) грн. 28 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21 травня 2019 року.

Суддя С.І. Озерянська