Рішення № 81883035, 19.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Справа № 160/9361/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: позивача представника відповідача Цилюрик В. М . Подоляк Т .Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_3 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_3 , що дає право на пенсію за віком, наступні періоди роботи:

з 19.01.1981 року по 10.01.1997 року у Дніпропетровському виробничо-технічному підприємстві «Укрчорметавтоматика»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком з 27.06.2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у червні 2018 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, який за підрахунками відповідача становить лише 19 років 2 місяці 9 днів. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки відповідно до записів у трудовій книжці страховий стаж ОСОБА_3 складає понад 25 років. При цьому, період роботи, у зарахуванні якого відмовив пенсійний орган, а саме з 19.01.1981 року по 10.01.1997 року у Дніпропетровському виробничо-технічному підприємстві «Укрчорметавтоматика» на посаді електромонтера, електромонтера з ремонту обладнання, електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання, підтверджується трудовою книжкою, показаннями свідків, уточнюючою довідкою про особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії від 15.01.1997 року №192. Крім того, посилання відповідача на нечіткий відбиток печатки у трудовій книжці не є підставою для відмови у зарахуванні та призначенні відповідної пенсії. Позивач вважає, рішення неправомірним, оскільки основним документом, що підтверджує право на пенсію є трудова книжка. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що управління діяло в межах повноважень та порушень закону не допустило. Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Зокрема, позивачем було подано заяву та пакет документів, згідно з якими страхового стажу ОСОБА_3 є недостатньо для призначення пенсії за віком, оскільки записи у трудовій книжці зроблені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки підприємства, що унеможливлює зарахування періоду роботи з 19.01.1981 року по 10.01.1997 року до страхового стажу.

Позивач у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити його.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вперше позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком у червні 2018 року.

Згідно рішення Комісії при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 29.08.2018 року №2 за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 було відмолено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача з 19.01.1981 року по 10.01.1997 року до страхового стажу.

Повторно позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком 06.09.2018 року.

Листом №130/03-09/26 від 31.10.2018 року відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, посилаючись на те, що записи у трудовій книжці зроблені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки підприємства, що унеможливлює зарахування періоду роботи з 19.01.1981 року по 10.01.1997 року до страхового стажу.

Не погодившись з такою відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено право громадян України на державне пенсійне забезпечення.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно ч.1,2 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1,2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 у період з 19.01.1981 року по 10.01.1997 року працював на посаді електромонтера, електромонтера з ремонту обладнання, електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання у Комсомольському ремонтному підприємстві ВО «Укрчорметавтоматика», яке було реорганізовано у Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство «Укрчорметавтоматика».

При цьому, накази з кадрових питань (особового складу) за 1981-1997 роки, особові рахунки із нарахування заробітної плати цеху №12 за 1981-1990 роки, січень-червень 1992 року, 1995-1997 роки на державне зберігання до архівного управління не надходили.

Пунктом 18 вказаного Порядку встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З метою підтвердження трудового стажу ОСОБА_3 у Комсомольському ремонтному підприємстві ВО «Укрчорметавтоматика» судом були допитані в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також надані письмові покази свідка ОСОБА_7 , які працювали у спірному періоді разом із позивачем.

Так, свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 надали пояснення, що у період з 19.01.1981 року по 10.01.1997 року дійсно працювали в Комсомольському ремонтному підприємстві ВО «Укрчорметавтоматика», яке було реорганізоване в Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство «Укрчорметавтоматика».

Даний факт підтверджується копіями трудових книжок свідків, а також письмовими показами свідків, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, вказані свідки стверджують, що одночасно з ними в період з 19.01.1981 року по 10.01.1997 року працював ОСОБА_3 на посаді електромонтера, електромонтера з ремонту обладнання, електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання.

З огляду на викладене та з урахуванням показань свідків суд дійшов висновку про підтвердження факту трудового стажу позивача у Дніпропетровському виробничо-технічному підприємстві «Укрчорметавтоматика» та про необхідність зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_3 на даному підприємстві з 19.01.1981 року по 10.01.1997 року.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_3 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_3 , що дає право на пенсію за віком, наступні періоди роботи:

з 19.01.1981 року по 10.01.1997 рік у Дніпропетровському виробничо-технічному підприємстві "Укрчорметавтоматика".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком з 27.06.2018 року.

Стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 березня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова