Рішення № 81882623, 11.04.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/18016/18

Провадження № 2/234/640/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю секретаря судового засідання Сторчай А.Д., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням – будинком АДРЕСА_1 . Свій позов обґрунтувала тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.02.2018 року. В зазначеному будинку зареєстрований її син ОСОБА_2 , який не проживає в ньому з березня 2011 року та його місце проживання позивачу невідоме, що перешкоджає позивачу отримати субсидію на оплату комунальних послуг, тобто здійсненню її права користування та розпорядження своїм майном.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Із заявою про розгляд справи у відсутність відповідача та з повідомленням причин неявки до суду не звертався. Відзив на позовну заяву до суду не надавав.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Третьої краматорської державної нотаріальної контори Полянських В.В. 27.02.2018 року.

Згідно довідки виконавчого комітету Біленьківської селищної ради від 13.03.2019 року № 1327 та домової книги для приписки громадян, що проживають у будинку АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 показали, що відповідач ОСОБА_2 жив разом із позивачем в будинку АДРЕСА_1 , але на цей час не проживає там близько десяти років.

Крім того, факт не проживання ОСОБА_2 в будинку за місцем реєстрації з 10.03.2011 року підтверджується Актом про підтвердження факту не проживання від 26.09.2018 року, складеним депутатом Біленьківської селищної ради по виборчому округу № 15 ОСОБА_5

У відповідності до частини 4 ст. 41 Конституції України, частини 1 ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно частини 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно частини 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно частини 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, позивач як власник будинку згідно ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 383 ЦК України має право володіти, користуватися та розпоряджатися ним на власний розсуд, використовувати його для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї. Таке право позивача згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України є непорушним і вона не може бути протиправно його позбавлена.

Відповідно до частини 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідач ОСОБА_2 , як встановлено в судовому засіданні, зареєстрований в будинку, який належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності як член сім`ї, в даному будинку не проживає понад один рік без поважних причин, а саме з 2011 року, і оскільки до теперішнього часу залишається зареєстрованим в будинку, то цим порушує право позивача як власника, вона сплачує комунальні послуги, які припадають на нього, що становить її у скрутне становище та не має можливості отримати субсидію.

Таким чином, право позивача як власника будинку порушені і вона, згідно частини 2 ст. 405 ЦК України має право вимагати визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права – визнання відповідача таким, що втратив право користування будинком, то такі вимоги охоплюються поняттям «усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном», тобто ґрунтуються на законі, і будуть достатніми для повного захисту права позивача шляхом подальшого зняття відповідача з реєстраційного обліку.

За наведених обставин позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 підлягають задоволенню повністю.

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України та ст.ст. 12, 81, 141, 264, 265, 280-284, 288, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням – будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106)судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В. О. Заборський