Рішення № 81882598, 16.05.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/709/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 18 лютого 2019 року №UA205110/2019/000176/2.

В обґрунтування позову вказав, що 18 лютого 2019 року декларант позивача - Мале приватне підприємство «СТАТУС-КВО» (надалі МПП «СТАТУС-КВО», декларант) для митного оформлення в режимі імпорту легкового автомобіля, що був у користуванні, марки SKODA, модель OKTAVIA, номер кузова НОМЕР_1 , 2014 року виготовлення, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 1598 куб.см., потужність 81 кВт, колісна формула 4х2 (надалі - товар) подав відповідачу митну декларацію №UA205090/2019/027534 (а.с.34), у якій митна вартість товару визначена на рівні 6880 євро, з них фактурна вартість автомобіля 6650 євро та 230 євро витрати на його транспортування з міста Вільнюс до пункту пропуску «Шегині-Медика». Проте відповідач не погодився із визначеною декларантом митною вартістю та 18 лютого 2019 року прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000176/2. В результаті коригування митна вартість товару збільшилась та склала 8827 євро.

Позивач вважає рішення Волинської митниці ДФС від 18 лютого 2019 року про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000176/2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларантом було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), зокрема, рахунок-фактуру, платіжний документ про оплату за товар. Жодних розбіжностей чи ознак підробки ці документи не містять. Об`єктивність відомостей про ціну товару додатково підтверджена експортною декларацією. Потреба у проведенні експертного дослідження є необґрунтованою за наявності документально підтвердженої ціни товару, яка була сплачена. Оскільки автомобіль самостійно доставлявся до пункту пропуску в Україну з місця придбання, то декларант додатково включив до митної вартості дорожні витрати на переїзд 230 євро.

Вимога органу доходів і зборів, що передувала спірному рішенню, про надання декларантом додатково рахунків про здійснення платежів на користь третіх осіб чи інших платіжних документів, що підтверджують вартість товару, є безпідставною, адже позивач придбав товар у компанії «UAB SKM COMPANY» (Вільнюс, Литва), якою і видані рахунок-фактура, та кошти за товар сплачені в касу саме цьому продавцю.

Позивач звертає увагу, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 55 МК України, оскільки не містить інформації щодо ідентичного або подібного товару та обґрунтування числового значення скоригованої органом доходів і зборів митної вартості відповідно до обраного методу. Відповідач також не виконав обов`язку щодо послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України. Прийняте рішення обґрунтовується стандартним посиланням на спрацювання системи ризиків автоматизованої системи, яку використовує митниця, але не містить інформації щодо подібних (аналогічних) товарів (автомобілів), яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості автомобілів.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 20 березня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечує (а.с.28-31). В обґрунтування своєї позиції вказав, що під час опрацювання МД №UA205090/2019/027534 і доданих до неї документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (надалі - АСАУР). За результатом опрацювання згенерованих профілів ризику посадовою особою митниці здійснено відповідні митні формальності та встановлено, що митна вартість задекларованого товару нижча митної вартості ідентичних товарів; обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу Державної фіскальної служби (ДФС) для визначення митної вартості за VIN- кодом НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 8827 євро.

Декларанту було направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки відповідно до рахунка-фактури від 07 грудня 2018 року №18/59 продавцем товару є компанія «UAB SKM COMPANY», а в технічному паспорті FE №376078 вказано інша особа - GVA TRANSIT GMBH; доданий до митної декларації платіжний документ не містить печатки банківської установи та інших спеціальних відміток банку, необхідних для ідентифікації оплати за імпортований товар, в той час як в рахунку-фактурі міститься інформація про оплату за товар шляхом банківського переказу. Доведення числового значення митної вартості при застосуванні методу її визначення за ціною договору є обов`язковим згідно з частиною десятою статті 58 МК України. Однак на повідомлення митниці з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару декларант надіслав повідомлення від 18 лютого 2019 року про відмову у наданні витребуваних документів. Відповідач зазначив, що згідно з положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, частини шостої статті 54 МК України, у зв`язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин другої-четвертої статті 53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею 18 лютого 2019 року прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205110/2019/000176/2 та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації №205110/2019/00175. Митну вартість визначено на рівні 8827 євро за резервним методом у зв`язку з неможливістю застосувати інші методи з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а також відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості.

З огляду на викладене відповідач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості від 18 лютого 2019 року №UA205110/2019/000176/2 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим. З наведених підстав у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

У відповіді на відзив (48-50) позивач підтримав позовні вимоги та звернув увагу, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу відповідач зобов`язаний був зазначити докладну інформацію та джерела, які використані нею при визначенні митної вартості. Однак відповідач цей обов`язок не виконав. Вважає, що саме по собі автоматичне спрацювання профілів ризиків АСАУР не може бути підставою для коригування митної вартості. Зазначає, що відповідач безпідставно відхилив квитанцію про оплату за товар; ненадання витребуваних документів може бути підставою для застосування інших методів визначення митної вартості лише у разі, коли надані документи не є достатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Водночас, витребовувати можна ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої вартості, а не всі передбачені статтею 53 МК України.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

У судове засідання, призначене на 18 квітня 2019 року, позивач чи його представник з невідомих для суду причин не прибули, хоча вони були повідомлені про судовий розгляд у встановленому порядку (а.с.25, 27). Розгляд справи було відкладено.

У судовому засіданні, 06 травня 2019 року представник позивача Степанюк С.Є. позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав, викладених у ньому, також просив вирішити питання про відшкодування судових витрат. У судовому засіданні представник відповідача Ігнатьєв М.М. у задоволенні позову просив відмовити з наведених у відзиві підстав. Зважаючи на те, що представник відповідача подав заяву про відшкодування позивачу судових витрат разом із документами, що підтверджують ці витрати, то для надання можливості відповідачу сформувати позицію за такою заявою у судовому засіданні оголошено перерву до 12:00 10 травня 2019 року.

У письмовому клопотанні від 10 травня 2019 року (а.с.107-111) представник відповідача просив відмовити у заяві представника позивача про відшкодування судових витрат з підстав їх не підтвердження належними доказами.

Після перерви ні позивач, ні його представник у судове засідання не прибули, тому судовий розгляд відкладено до 16:00 16 травня 2019 року.

У судове засідання 16 травня 2019 року сторони не прибули, при цьому від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.121). Відповідач про причини неприбуття у судове засідання свого представника не повідомив.

З урахуванням положень частини третьої статті 194, частин третьої, дев`ятої статті 205, частини четвертої статті 229 КАС України, судовий розгляд справи проведено та завершено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши вступне слово позивачів, дослідивши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, та письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 придбав в компанії «UAB SKM COMPANY» (Вільнюс, Литва) легковий автомобіль, марки SKODA, модель OKTAVIA, бувший у користуванні, номер кузова НОМЕР_1 , 2014 року виготовлення за ціною 6650 євро (ПДВ 0%), що підтверджується рахунком-фактурою продавця від 07 грудня 2018 року №SKM 18/59, згідно з яким вартість автомобіля (товару) становить 6650 євро (ПДВ 0%) (а.с.14, переклад на а.с.68). Оплата за товар проведена в безготівковій формі, про що свідчить квитанція від 23 січня 2019 року №75 (а.с.15, переклад на а.с.75).

18 лютого 2019 року декларантом МПП «СТАТУС-КВО» до Волинської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту вказаного вище автомобіля було подано митну декларацію №UA205090/2019/027534 (а.с.34), в графі 42 якої зазначено фактурну вартість автомобіля в розмірі 6650 євро. Митну вартість визначено за резервним методом (графа 43); основа для нарахування митних платежів становить 211086,17 грн. або 6680 євро, з урахуванням якої зроблено відповідні розрахунки митних платежів (графа 47). Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи (графа 44 та доповнення №1): рахунок-фактуру від 07 грудня 2018 року №SKM 18/59 (а.с.14, переклад на а.с.68), квитанцію від 23 січня 2019 року №75 (а.с.15, переклад на а.с.75), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 14 листопада 2018 року НОМЕР_2 (а.с.19-20, переклад на а.с.66-66), акт огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 05 лютого 2019 року (а.с.41), експортну декларацію країни відправлення від 08 грудня 2018 року №18LTKC0100EK181921 (а.с.38, переклад на а.с.72-73), свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 08 грудня 2018 року НОМЕР_3 (а.с.17, переклад на а.с.70).

Як вбачається із витягу з автоматизованої система митного оформлення АСМО «Інспектор» (а.с.43), під час здійснення митного контролю імпортованого товару із застосуванням системи управління ризиками за МД №UA205090/2019/027534 відбулось спрацювання профілів ризику: 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби» (вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел; обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VІN - кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 8827); 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»; 210-1 «Проведення митного огляду транспортного засобу»; 911-1 «Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки».

Відповідач, вважаючи, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, а саме: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 8827» та згідно з наказом ДФС України від 28 листопада 2018 року №780 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку», статтею 53 МК України запропонував позивачу в 10-денний термін надати: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи згідно з фактурою від 07 грудня 2018 року №SKM 18/59; рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті №FE 376078 в графі С вказаний інший власник; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням). Позивач повідомив митний орган про відсутність інших додаткових документів (а.с.40).

18 лютого 2019 року відповідач прийняв рішення №UA205110/2019/000176/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.32). У графі 33 рішення зазначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, на рівні 6880 євро... Декларант не надав: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару; не надав платіжних документів, які засвідчують факт оплати, згідно з фактурою від 07 грудня 2018 року №SKM 18/59, що містять реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару та для підтвердження заявленої митної вартості (повідомлення про оплату - документ від відправника не містить печатки банківської установи, чек банківської операції, номер посилання, режим реалізації, витрати та інші спеціальні відмітки банку, необхідні для ідентифікації імпортованого товару та для підтвердження заявленої митної вартості). Керуючись вищенаведеним та вимогами частини шостої статті 54 МК України, у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта) митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС №780 від 28 листопада 2018 року «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку» та спрацюванням системи ризиків АСАУР. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості товару за резервним методом становить 8827 євро.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/00175 (а.с.33). У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару у графах 12, 45 МД відповідно до рішення про коригування митної вартості від 18 лютого 2019 року №UA205110/2019/000176/2.

20 лютого 2019 року позивачем подано МД №UA205090/2019/028993 (а.с.42), за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг у зв`язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці ДФС від 18 лютого 2019 року №UA205110/2019/000176/2 про коригування митної вартості товарів, оскаржив його до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

З врахуванням наведеного, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених під час судового розгляду доказів, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості вказаного вище товару, виходячи з такого.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 18 лютого 2019 року №UA205110/2019/000176/2 вбачається, що від декларанта відповідачем були витребувані додаткові документи, зокрема, у зв`язку з тим, що ті, які були подані разом з митною декларацією для підтвердження митної вартості транспортного засобу, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Судом встановлено, що в МД № UA205090/2019/027534 від 18 лютого 2019 року фактурна вартість товару становить 6650 євро (графа 42), у графі 43 цієї МД вказано резервний метод визначення митної вартості товару; основа для нарахування митних платежів 211086,17 грн., що еквівалентно 6880 євро.

З позовної заяви та пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, слідує, що у митну вартість транспортного засобу, крім вартості товару в сумі 6650 євро згідно із рахунком-фактурою від 07 грудня 2018 року №18/59, були включені витрати на транспортування автомобіля з міста Вільнюс до пункту пропуску «Шегині-Медика» в сумі 230 євро, які документально не підтверджені, а у графі 43 МД № UA205090/2019/027534 від 18 лютого 2019 року було вказано резервний метод у зв`язку із включенням цих витрат до вартості товару.

На думку суду, оскільки декларантом, в порушення вимог пункту 2 частини другої статті 52 МК України, подано відомості про визначення митної вартості товару, які в частині витрат на транспортування товару в сумі 230 євро документально не підтверджені, тому у відповідача були правові підстави в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України запитувати від декларанта додаткові документи, але лише ті, які стосуються документально не підтверджених витрат в сумі 230 євро.

Разом з тим, надаючи оцінку документам, які були подані декларантом до митного оформлення з МД № UA205090/2019/027534 від 18 лютого 2019 року, суд зазначає, що рахунок-фактура від 07 грудня 2018 року №18/59 містить відомості про вартість транспортного засобу, що був об`єктом операцій купівлі-продажу (всього 6650 євро). Квитанція від 23 січня 2019 року №75, видана продавцем, засвідчує про оплату товару шляхом внесення готівкових коштів у сумі 6650 євро в касу підприємства-продавця. Переклад вказаних документів на українську мову був поданий суду (а.с.68, 75).

Суд не погоджується з позицією митниці, що квитанція від 23 січня 2019 року №75 не підтверджує факт оплати вартості транспортного засобу у зв`язку з тим, що не містить печатки банківської установи та інших спеціальних відміток банку, необхідних для ідентифікації оплати за імпортований товар. Суд зауважує, що вказаний документ містить відмітку фірми продавця транспортного засобу UAB «SKM COMPANY», а відтак є підтвердженням отримання UAB «SKM COMPANY» коштів в касу фірми у сумі 6650 євро за автомобіль Skoda Octavia, НОМЕР_1 , тобто той, митне оформлення якого здійснював позивач. Достовірність цих документів не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу товару або що видані йому документи є фіктивними, недійсними.

Крім того, суд вважає помилковим твердження відповідача про наявність у позивача зобов`язань перед третіми особами, оскільки рахунок-фактура від 07 грудня 2018 року №18/59 видана саме UAB «SKM COMPANY», кошти за товар сплачені в касу цієї компанії-продавця, а правомірність розпорядження товаром і наявність у продавця повноважень на продаж автомобіля підтверджується тим, що реєстраційні органи Литовської Республіки видали покупцю ОСОБА_1 тимчасове реєстраційне свідоцтво на автомобіль та надали експортну декларацію, яка також містить відомості про вартість товару (автомобіля) у сумі 6650 євро (а.с.69-70, 71-73).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 18 лютого 2019 року №UA205110/2019/000176/2 не зазначено, чому вказані вище документи, подані до митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості транспортного засобу. Суд звертає увагу, що зазначені вище документи не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару.

При цьому, на думку суду, неподання декларантом витребуваних митницею інших документів (зокрема, висновків про вартість та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями) не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, але не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, суд звертає увагу на приписи пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, відповідно до яких прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

На думку суду, визначення декларантом митної вартості спірного транспортного засобу за резервним методом у даному випадку не має правового значення та не звільняє відповідача від обов`язку довести визначену оскаржуваним рішенням митну вартість автомобіля, яка є майже на 2000 євро більшою, ніж визначена декларантом. При цьому суд у судовому засіданні 24 квітня 2019 року зобов`язував відповідача надати цінову інформацію, яка слугувала основою для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення. Однак станом на 16 травня 2019 року ця вимога суду виконана не була. Відтак, суд вважає, відповідач не обґрунтував правових підстав щодо застосування цінової інформації при визначенні митної вартості транспортного засобу на рівні 8827 євро.

Наведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 18 лютого 2019 року №UA205110/2019/000176/2 обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 8827,00 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару з урахуванням реального його стану відповідно до акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 05 лютого 2019 року та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, то суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 18 лютого 2019 року №UA205110/2019/000176/2 є необґрунтованим, не відповідає нормам митного законодавства. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб`єкта.

Отже, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з пунктом 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У письмовій заяві, поданій у судовому засіданні 06 травня 2019 року, представник позивача - адвокат Степанюк С.Є., просив відшкодування судових витрат в сумі 9557,03 грн., понесених позивачем, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (а.с.85-86).

У письмовому клопотанні від 08 травня 2019 року №792/03-70-10/14 (а.с.107-111) представник відповідача Борсук С.А. не погоджується із заявою про відшкодування судових витрат, вважає, що їх вартість не підтверджується належними доказами.

Суд, дослідивши докази, які підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути з Волинської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у сумі 3649,90 грн.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 1.1 договору від 13 березня 2019 року №27/19 про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 (замовник) та «Бюро адвоката Сергія Степанюка» (виконавець), виконавець бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з усіх правовідносин, що виникають при митному оформлені автомобіля SKODA кузов № НОМЕР_1 , а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. Пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що за правову допомогу, передбачену в підпункті 1.2 договору, замовник оплачує погодинний гонорар в розмірі 50 % від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи Згідно з пунктом 3.4 договору замовник оплачує виконавцю гонорар відповідно до акта наданих послуг протягом трьох банківських днів з моменту отримання (а.с.87).

Як вбачається із актів від 13 березня 2019 року №27/19-1 та від 03 травня 2019 року №27/19-2, витрати за надані адвокатом Степанюком С.Є. Бунчаку М.В. послуги правничої допомоги згідно з договором від 13 березня 2019 року №27/19 становлять 9557,03 грн. Зокрема, за актом від 13 березня 2019 року №27/19-1 винагорода адвокату становить: за консультації та роз`яснення - 1921,00 грн. (960,50 грн. х 2 год.); за складання позовної заяви - 2881,50 грн. (960,50 грн. х 3 год.), а витрати, які не включені у винагороду: оплата судового збору - 768,40 грн., виготовлення фотокопій додатків до позовної заяви - 240,13 грн. за 51 арк.

За актом від 03 травня 2019 року №27/19-2 винагорода адвокату становить: за складання відповіді на відзив - 480,25 грн. (960,50 грн. х 1/2 год.); за участь в судовому засіданні - 960,50 грн. (960,50 грн. х 1 год.); за пошук перекладача, замовлення перекладу документів, отримання і направлення перекладів документів до суду для приєднання до справи - 480,25 грн. (960,50 грн. х 1/2 год.), а витрати, які не включені у винагороду: оплата послуг перекладача з перекладу документів на автомобіль SKODA-OKTAVIA, VIN-код № НОМЕР_1 - 1825,00 грн. (а.с.88-89).

На підтвердження оплати послуг правничої допомоги за актом від 13 березня 2019 року №27/19-1 на загальну суму 5811,03 грн. надано копію меморіального ордера від 20 березня 2019 року на суму 5800,00 грн., а також дублікат квитанції від 20 березня 2019 року №0.0.1302597707.1, згідно з якою ОСОБА_1 сплатив на рахунок «Бюро адвоката Сергія Степанюка» кошти у сумі 5800,00 грн. (а.с.122).

Доказів для підтвердження оплати послуг правничої допомоги за актом від 03 травня 2019 року №27/19-2 на загальну суму 3746,00 грн. суду не надано.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить із положень договору про надання правничої допомоги від 13 березня 2019 року №27/19, яким не визначено, за яку саме роботу оплачується погодинний гонорар, у ньому не вказано про оплатність послуг з надання консультацій і роз`яснень. Крім того, акти наданих послуг від 13 березня 2019 року №27/19-1 та від 03 травня 2019 року №27/19-2 не підписані позивачем ОСОБА_1 , а відтак суду не вбачається за можливе встановити, що консультації і роз`яснення на суму 1921,00 грн. були фактично надані та саме у цій справі. Також суд враховує, що розгляд цієї справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки дана справа є справою незначної складності; складена відповідь на відзив не містить нових доводів, які б не були зазначені у позовній заяві та щодо яких не були б надані пояснення у судовому засіданні.

Крім того, суд зазначає, що витрати адвоката з виготовлення фотокопій додатків до позовної заяви в кількості 51 арк. на загальну суму 240,13 грн. не підтверджені калькуляцією таких витрат чи іншими розрахунками в обґрунтування їх вартості, а відтак відшкодуванню не підлягають.

Також згідно з квитанцію до прибуткового касового ордеру №13 від 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 сплатив на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за послуги перекладу по авто VIN № НОМЕР_4 1825,00 грн. (а.с.91). Однак предметом розгляду у даній справі є рішення митниці, яке стосується товару - автомобіля SKODA OKTAVIA, VIN № НОМЕР_1 , тому цей доказ не є належним для підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою послуг перекладу у даній справі.

З урахуванням наведеного, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи заперечення відповідача щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу за актом від 13 березня 2019 року №27/19-1 у сумі 2881,50 грн., що становить вартість послуг із складання позовної заяви в розмірі 2881,50 грн.

Щодо решти витрат на оплату послуг з надання правничої допомоги за актом від 13 березня 2019 року №27/19-1 (винагороди адвоката у сумі 1921,00 грн та виготовлення фотокопій додатків до позовної заяви у сумі 240,13 грн.), то такі витрати є необґрунтованими; витрати за актом від 03 травня 2019 року на суму 3746,00 грн. не підтверджені належними доказами про їх оплату.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 15 березня 2019 року №39995 (а.с.2), та який був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.22), та відповідно ці витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З урахуванням наведеного, стягненню з Волинської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати на загальну суму 3649,90 грн., з них: судовий збір - 768,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 2881,50 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 39472698) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС від 18 лютого 2019 року №UA205110/2019/000176/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судові витрати у сумі 3649,90 грн. (три тисячі шістсот сорок дев`ять грн. 90 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк