Рішення № 81880724, 22.05.2019, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/270/19

Провадження №2/157/133/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Фесь Т.І.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника органу опіки та піклування - Сидорчука С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , орган державної влади, залучений до участі у справі для подання висновку на виконання своїх повноважень, - орган опіки та піклування Камінь-Каширської районної державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 , і визначити місце проживання їхньої дитини, залишивши малолітнього сина проживати з нею, а також стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що шлюб між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано 07 червня 2016 року Камінь-Каширським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області. Від шлюбу є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їхня сім`я розпалася у зв`язку з неможливістю продовжувати подальше сімейне життя, подружні стосунки вони не підтримують. У них з відповідачем різні погляди на сімейне життя та обов`язки, можливості зберегти сім`ю немає. Подальше сімейне життя та збереження шлюбу суперечитиме її інтересам. Малолітній син проживає з нею. Після розірвання шлюбу просить залишити їй прізвище чоловіка.

Ухвалою суду від 11 квітня 2019 року до участі у справі залучено орган опіки та піклування Камінь-Каширської районної державної адміністрації для подання висновку на виконання своїх повноважень.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з викладених у позовній заяві підстав і просила їх задоволити, та пояснила, що жодного дня з часу реєстрації шлюбу з відповідачем спільно не проживала та спільного господарства не вела, останній самоусунувся від виховання дитини, матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Представник органу опіки та піклування Сидорчук С.С. в судовому засіданні пояснив, що працівниками служби у справах дітей було здійснено вихід за місцем проживання позивачки, нею створені всі умови для належного проживання сина, у зв`язку з чим орган опіки та піклування не заперечує визначити місце проживання малолітнього сина сторін з матір`ю ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет, причину неявки суду не повідомив і відзив на позов не подав.

Заслухавши пояснення позивачки і представника органу опіки та піклування, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Статтею 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 7 червня 2016 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 7 червня 2016 року Камінь-Каширським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 30 (а.с. 3).

Від шлюбу у них є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Грудківської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області (а.с. 4).

Сторони проживають окремо, шлюбні стосунки не підтримують, спільного господарства не ведуть, і позивачка зберегти сім`ю не бажає.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що подальше збереження сім`ї сторін є недоцільним, оскільки суперечить інтересам позивачки, у зв`язку з чим шлюб належить розірвати.

Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивачка виявила бажання залишити шлюбне прізвище, тому змінювати їй прізвище немає підстав.

Частиною 3 ст. 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 6 ст. 7 СК України рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги.

Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України батько і мати мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

За змістом ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно зі ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. При цьому під забороною розлучення дитини з своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини належить розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією.

Як встановлено судом, сторони проживаю окремо і шлюбних стосунків не підтримують. Неповнолітній син сторін - ОСОБА_3 проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_1 Позивачка працевлаштована, однак на цей час перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Згідно з ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Працівниками служби у справах дітей було здійснено вихід за місцем проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , та під час обстеження встановлено, що позивачка та її малолітній син проживають у будинку батьків, мають власну простору кімнату. В будинку є три спальні кімнати, кухня, ванна, кладова, коридор, зроблено частковий ремонт, в кімнатах чисто та тепло, опалення пічне, вікна енергозберігаючі. Кімната, що належить матері та її синові, достатньо освітлена, умебльована, дитина спить на окремому ліжку. Дитина достатньо забезпечена сезонним одягом, взуттям, іграшками, засобами гігієни, продуктами харчування, має багато розвиваючого матеріалу. Михайло відвідує Грудківський дошкільний навчальний заклад «Сонечко» з 25 жовтня 2018 року, хлопчик веселий, комунікабельний, охоче грається з однолітками, не створює конфліктних ситуацій. За час відвідування закладу був відсутній 58 днів, з них - 15 по хворобі. Приводить і забирає дитину мама, а тато ОСОБА_2 жодного разу не з`являвся в закладі, не дзвонив та не цікавився перебуванням і справами сина в садочку. ОСОБА_1 характеризується позитивно, спиртними напоями не зловживає, веде нормальний спосіб життя, між нею та дитиною склалися люблячі, теплі довірливі стосунки

Згідно з висновком органу опіки та піклування Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області від 23 квітня 2019 року № 695/26/2-19, для проживання, виховання та розвитку малолітнього сина ОСОБА_3 позивачка створила належні умови (а.с. 48).

Як вбачається з роз`яснень, наведених в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх дітей. При цьому, суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

У п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Принцип «найкращих інтересів дитини», що випливає також і з Декларації прав дитини, є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та беручи до уваги висновок органу опіки і піклування, суд дійшов висновку, що проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю, що має місце і на даний час, буде відповідати принципу «найкращих інтересів дитини» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи, і не позбавляє батька дитини права на спілкування та участь у її вихованні.

Відповідач ОСОБА_2 у такому разі не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, може виявляти турботу про неї та брати участь у вихованні дитини, реалізувати свої права шляхом домовленості з позивачкою щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивачки належить стягнути понесені останньою та документально підтверджені (а.с. 1, 2) судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 768 грн. 40 коп. за вимогу про розірвання шлюбу та 768 грн. 40 коп. за вимогу про визначення місця проживання дитини.

Отже, з відповідача на користь позивачки належить стягнути понесені останньою судові витрати по оплаті судового збору в загальному розмірі 1536 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 18, 19, 28, 137, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 112, 113, 157, 160, 161 СК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 7 червня 2016 року Камінь-Каширським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 30, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), - розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити ОСОБА_1 .

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається через Камінь-Каширський районний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Головуючий: О. В. Антонюк