Рішення № 81880266, 14.05.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

м. Черкаси справа № 925/898/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого – судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В., за участю представників сторін: позивача – Поліщук В.О. адвокат, відповідача – Лук”яненко Г.О. адвокат, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Смілатеплокомуненерго" про стягнення 22255984,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 22 255 984,09 гривень інфляційних та річних у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання по договору купівлі - продажу від 28.12.2012 №13/2667-БО-36.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі - продажу природного газу, а саме відповідач допустив прострочення оплати вартості за отриманий по вказаному договору природний газ. Оплату за переданий газ відповідач не виконав у строк, визначений Договором (п.6.1), і за рішенням суду у справі № 925/1131/14 сума боргу, яка була стягнута та не сплачена становила 15374629,88 грн. На цю суму боргу позивачем нараховано інфляційні та річні.

Ухвалою суду від 08.01.2019 замінено первісного відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" на належного відповідача – комунальне підприємство “Смілакомунтеплоенерго” (вул. Чорновола, 72-А, м. Сміла, Черкаська область, 20700, код ЄДРПОУ 33648312).

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти заявлених вимог вважаючи доводи позивача безпідставними.

Відповідач зауважив, що 03.11.2016 прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII (далі - Закон 1730). Закон 1730 набрав чинності 30.11.2016.

Відповідач зауважив, що 25.10.2017 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийняло Наказ №279, яким комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» та ТОВ «Сміла Енергоінвест» включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

26.12.2018 комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» та НАК «Нафтогаз України» уклали тристоронній договір №14/3529/18 про переведення боргу за спожитий природний газ на умовах договору 13/2667-БО-36 від 28.12.2012.

Одночасно, 26.12.2018 між КП «Смілакомунтеплоенерго» та НАК «Нафтогаз України» укладено договір № 182/2/1730-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ та договір № 182/2/1730-МГ про надання місцевої гарантії.

Відповідач, посилаючись на ч.3 ст.5 і ч.1 ст.7 Закону, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у відповіді на відзив вказував, що сума боргу станом на 08.04.2019 становить 15374629,88 грн., що підтверджується договором переведення боргу від 06.12.2018 № 14/3529/18 та договором про реструктуризацію заборгованості від 26.12.2018 № 182/2/1730-РЗ. Заявлена до стягнення сума штрафних та фінансових санкцій розрахована була станом на 21.02.2018, і тому твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування позивачем пені та інфляційних, на думку позивача, є помилковими.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог повністю, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних, нарахованих на суму боргу по договору купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2012 був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/2667-БО-36 між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» (далі – Договір №13/2667-БО-36).

За умовами п.1.2. Договору №13/2667-БО-36 газ, що придбавається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Розділом 2 Договору №13/2667-БО-36 визначені кількість та якість газу.

П. 5.2. Договору №13/2667-БО-36 визначено ціну - 4 661,74 грн. за 1 000 м газу.

Період поставки природного газу по цьому Договору з 01.01.2013 по 31.12.2013.

П.6.1. Договору №13/2667-БО-36 встановлено остаточний розрахунок до 14-го числа місяця, наступного за місяцем покупки.

Відповідач у визначений договором строк вартість придбаного газу не сплатив.

Відповідно пункту 7.1. Договору №13/2667-БО-36 сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Судом з`ясовано, що 25.10.2017 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийняло Наказ №279, яким комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» та ТОВ «Сміла Енергоінвест» включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

26 грудня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" - далі «Первісний боржник» та Комунальним підприємством «Смілакомунтеплоенерго», далі «Новий боржник» укладено договір №14/3529/18 про переведення боргу, за умовами якого за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного Боржника перед Кредитором за Договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/2667-БО-36 (далі - Зобов`язання), укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює Первісного боржника у Зобов`язанні (далі – Договір 14/3529/18).

Ст.2 Договору № 14/3529/18 сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового Боржника, станом на момент укладання даного Договору дорівнює 16 717 679,32грн, в тому числі - 15 374 629,88грн - основний борг, 905 790,07грн - пені, 352 216,31грн - 3% річних, 85 043,06грн - інфляційні втрати згідно з рішенням суду у справі №925/1131/14.

Ст. 3 Договору № 14/3529/18 визначено, що за цим Договором до Нового боржника переходять обов`язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/3667-БО-36.

Ст. 4 Договору № 14/3529/18 сторони погодили відповідальність сторін, а саме: Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання Зобов`язання у розмірах, передбачених Договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/2667-БО-36.

26.12.2018 між КП «Смілакомунтеплоенерго» та НАК «Нафтогаз України» укладено договір № 182/2/1730-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ та договір № 182/2/1730-МГ про надання місцевої гарантії (далі – Договір № 182/2/1730-РЗ).

Судом встановлено, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” № 1730-VIII від 03.11.2016 (далі - Закон).

Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст.1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно ст.2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Ч.1 ст.3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організацій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно ч.1 ст.5 Закону 1730 визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

Відповідно ч.2 ст.5 Закону 1730 реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

Ч.3 ст. 5 Закону 1730 встановлено, що на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

Ч.1 ст. 7 Закону 1730 передбачає, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Отже, частиною 3 статті 5 та частини 1 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її реструктуризації боржниками відповідно до вимог цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено

Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користуванню зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Суд також бере до уваги те, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» вказано на те, що у разі, коли існують питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, то державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч.3 ст.5 та ч.1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є нормами прямої дії, де існує чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановлено заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її реструктуризації боржниками відповідно до вимог цього Закону.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.05.2019.

СУДДЯ К.І. Довгань