Рішення № 81879653, 15.05.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року Справа № 915/471/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія", вул. Стеценко, 3, м. Вінниця, 21001 (код ЄДРПОУ 32604143)

адреса представника: а/с 2144, Вінниця-21, 21021

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідан-комерц", вул. Адмірала Макарова, 40, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 33682479)

про визнання недійсною третейської угоди у формі третейського застереження

за участю представників сторін:

від позивача: Спірідонов В.В., адвокат ордер серія ВН № 077399 від 25.02.2019 року;

від відповідача: Олейникова С.С., адвокат ордер серія МК № 101462 від 28.03.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергія" з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідан-комерц", в якій просить суд визнати недійсною третейську угоду, викладену у формі третейського застереження, у розділі 8 "СПОРИ І РОЗБІЖНОСТІ", в цілому, у договорі поставки № 1069/1, укладеного 18.10.2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідан-комерц" (код ЄДРПОУ 33682479) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергія" (код ЄДРПОУ 32604143).

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.03.2019 року позовну заяву ТзОВ "Компанія "Енергія" (вх. № 3433/19 від 05.03.2019 року) до відповідача ТзОВ "Ерідан-комерц" про визнання недійсною третейської угоди у формі третейського застереження залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 16.04.2019 року.

У зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. у відпустці, розгляд справи № 915/471/19, призначений на 16.04.2018 року, не відбувся.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.05.2019 року розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 15.05.2019 року

В судовому засіданні 15.05.19 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про визнання недійсною третейської угоди, викладеної у формі третейського застереження у договорі поставки від 18.10.2018 року № 1069/1, укладеному між сторонами.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо недійсності третейської угоди, викладеної у формі третейського застереження в розділі 8 договору поставки № 1069/1 від 18.10.2018 року, оскільки остання суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Зокрема, позивач посилається на те, що регламент третейського суду як невід`ємна частина договору не підписувався сторонами договору. Крім того, вищевказаний пункт договору є недійсним, оскільки позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, що суперечить Конституції України.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 124, 125 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про третейські суди", ст. 215 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

В обґрунтування заперечень відповідач у відзиві на позов (вх. № 5311/19 від 02.04.2019 року) зазначає:

- регламент є документом, що затверджується не сторонами третейського розгляду, а засновником третейського суду, тому погодження сторін з його умовами є беззаперечним при визначенні ними конкретного третейського суду, до якого вони погоджуються звернутися у разі виникнення спору;

- спірне третейське застереження, викладене у п. 8.1 Договору за формою і змістом вимогам чинного законодавства України не суперечить та у повному обсязі відповідає вимогам ст. 203 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про третейські суди»;

- твердження позивача щодо відсутності, як додатку до Договору, регламенту третейського суду, що на його думку робить третейське застереження недійсним, є безпідставним, оскільки таке застереження містить всі необхідні реквізити, які передбачені ст. 12 Закону України «Про третейські суди»;

- застереження не свідчить про те, що право на судовий захист заперечується чи обмежується.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 2, 12 Закону України "Про третейські суди", ст. 203, 215 ЦК україни, ст. 22 ГПК Ураїни.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

18.10.2018 року між ТзОВ «Ерідан-комерц» (покупець) та ТзОВ «Компанія «Енергія» (продавець) було укладено договір поставки № 1069/1 (арк. 7-9).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони домовилися про те, що всі суперечки, що виникають за цим договором, пов`язані з ним або випливають з нього, в тому числі, але не обмежуючись, спорами, що стосуються його укладення, виконання, порушення (стягнення штрафних санкцій, пені, неустойки, товарного кредиту і т.п.), припинення, зміни, розірвання або недійсності, підлягають передачі на розгляд постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійної асоціації «Третейське управління правовими конфліктами» на умовах і в порядку передбачені Положенням про постійно діючий третейський суд при Миколаївській професійної асоціації «Третейське управління правовими конфліктами» та Регламентом постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійної асоціації «Третейське управління правовими конфліктами».

Відповідно до п. 8.2 Договору сторони підтверджують, що ознайомлені з Регламентом постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації «Третейське управління правовими конфліктами», який розглядається як невід`ємна частина даного третейської угоди.

Відповідно до п. 8.3 Договору сторони домовилися про те, що розгляд всіх суперечок між ними відповідно до цього третейської угоди буде проводитися третейським судом у складі одного третейського судді, якого призначає голова постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійної асоціації «Третейське управління правовими конфліктами» зі списку третейських суддів є Додатком № 3 до Регламенту даного суду, що носить обов`язковий характер.

Відповідно до п. 8.4 Договору сторони визнають обов`язковість рішення обраного Третейського суду відповідно до статті 50 Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до п. 8.5 Договору сторони зобов`язуються сумлінно виконувати обов`язки і вимоги Третейського суду з метою об`єктивного розгляду спору. Рішення Третейського суду для сторін є остаточним і підлягає виконанню.

Відповідно до п. 8.6 Договору сторони погодилися на те, що мовою третейського розгляду відповідно до цього третейської угоди буде українська мова.

Відповідно до п. 9.6 Договору всі додатки до цього договору набирають чинності і є невід`ємною частиною цього договору, тільки в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Позивач стверджує, що не підписання сторонами регламенту третейського суду, який в силу п. 8.2, п. 9.6 договору поставки є невід`ємною частиною договору, свідчить про недійсність третейської угоди у формі третейського застереження, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про третейські суди" регламент постійно діючого третейського суду (далі - регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов`язані з вирішенням спорів третейським судом.

Регламент третейського суду затверджується органом управління постійно діючого третейського суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсною третейської угоди, оскільки:

- регламент третейського суду - це документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, а законодавством не передбачено обов`язку учасників цивільного обороту підписувати та викладати зміст регламенту в договорах;

- регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди, а не самого договору поставки (іншого господарського договору);

- умовами п. 9.6 договору передбачено, що всі додатки до цього договору набирають чинності і є невід`ємною частиною цього договору, тільки в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін. Суд вважає, що додатки, додаткові угоди, специфікації до договору тощо регулюють правовідносини між сторонами договору, а відтак мають бути ними погоджені та підписані; регламент в свою чергу регулює правовідносини не лише між сторонами договору, але й сторін договору з третейським судом при розгляді справ, що свідчить про відсутність підстав для його погодження та підписання сторонами, враховуючи, що він затверджується самим третейським судом.

Щодо посилань позивача на те, що укладення третейської угоди між сторонами позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, що суперечить Конституції України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається.

До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Відповідно до п. 4.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Укладення сторонами третейської угоди є не "відмовою від можливого звернення до суду", а обрання сторонами третейського вирішення можливого спору (спорів) як особливої форми судового захисту. Як зазначено в ст. 3 Закону України "Про третейські суди" завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

У такому разі йдеться не про "делегування функцій судів" (яке забороняється ст. 124 Конституції України), а про третейський розгляд з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб (ч. 1 ст. 1 названого Закону). Такий спосіб вирішення можливих спорів був обраний сторонами третейської угоди свідомо і добровільно, оскільки іншого позивачем у не обґрунтовано та не доведено, та у відповідності до положень закону, й відтак підстав вважати його протиправним не вбачається.

Вказана правова позиція викладена в постанові колегії суддів КГС ВС від 11.10.2018 року по справі № 915/109/18.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Щодо судового збору, то відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 1 921 грн. покладається на позивача.

Щодо витрат на правову допомогу, то слід зазначити наступне.

11.04.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов розрахунок на відшкодування сум судових витрат (вх. № 5813/19), в якому відповідач просить суд стягнути з ТзОВ «Компанія «Енергія» на користь ТзОВ «Ерідан-комерц» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн. (арк. 31-32).

Витрати відповідача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:

- договором про надання правової допомоги б/н від 28.03.2019 року, укладеним між ТзОВ «Ерідан-комерц» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «БІЗНЕС ЛОЕРС ГРУП», відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати наступні юридичні послуги по представництву інтересів Клієнтів в господарському суді Миколаївської області по справі № 915/471/19, зокрема: ознайомлення з позовними вимогами, вивчення судової практики та формування правової позиції, складення та подання відзиву на позовну заяву, участь у попередніх та судових засіданнях (п. 1.1, п. 1.1.1 - п. 1.1.4 договору) (арк. 33-34);

- рахунком-фактурою № СФ-0000004 від 04.04.2019 року на суму 7 000, 00 грн., виставленим постачальником Адвокатським об`єднанням «БІЗНЕС ЛОЕРС ГРУП» клієнту ТзОВ «Ерідан-комерц» (арк. 35);

- платіжним дорученням № 14225 від 10.04.2019 року про оплату ТзОВ «Ерідан-комерц» на рахунок АО «Бізнес Лоерс Груп» коштів в розмірі 7 000, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за надання правової допомоги згідно рах. № 4 від 04.04.2019 року» (арк. 36).

Умовами договору про надання правової допомоги сторони також погодили наступне.

Відповідно до п. 2.3 Договору для надання юридичної допомоги клієнту адвокатське об`єднання самостійно визначає адвоката(ів), який буде представляти інтереси клієнта, а клієнт зобов`язується надати необхідні для виконання доручення документи.

Відповідно до п. 4.1 Договору юридична допомога, що надається адвокатським об`єднанням за цим договором складає 7 000, 00 грн. без ПДВ.

Судом також враховано наступне.

Відзив на позов підписано директором відповідача ТзОВ Ерідан-Комерц" І. Б. Біликом. В судовому засіданні 15.05.2019 року приймала участь адвокат Олейникова С.С. (ордер серії МК № 101462 від 28.03.2019 року).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а саме доказів на підтвердження виконання послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг.

Кошти в даному випадку сплачені на рахунок адвокатського об`єднання, яке самостійно визначає адвоката(ів), які повинні виконувати (надавати) послуги. За таких обставин, акт приймання-передачі наданих послуг є доказом як самого факту надання послуг, такі і їх обсягу, вартості, особи виконавця тощо.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в стягненні з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки не подано належних доказів виконання (надання) послуг з правничої допомоги.

Керуючись ст. 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.05.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш