Рішення № 81879383, 20.05.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2019 Справа № 914/121/19

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс», м. Маріуполь Донецької області,

до відповідача :публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів,

про: скасуванняАкту-розрахунку від 26.11.2018 р.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

За участю представників:

позивача: Бердар С.В. -адвокат

відповідача: Білоус К.В. –адвокат

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс» до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про скасування Акту-розрахунку від 26.11.2018.

У пункті 2 прохальної частини позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс» заявило клопотання про забезпечення позову, шляхом заборони Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» вчиняти дії по припиненню газопостачання Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс».

Ухвалою суду від 21.01.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс» про забезпечення позову повернуто заявнику у зв`язку з відсутньою сплатою судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

На адресу суду 31.01.2019р. надійшла заява від 29.01.2019 б/н (вх. №261/19) про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти дії по припиненню газопостачання позивача.

Ухвалою суду 01.02.2018в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс» від 29.01.2019р. б/н (вх. №261/19 від 31.01.2019р.) про забезпечення позову відмовлено з підстав наведених у вказаній ухвалі суду.

Ухвалою суду від 18.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.03.2019. В підготовчому провадженні розгляд справи відкладався на 15.04.2019.

Ухвалою суду від 15.04.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 13.05.2019.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

В судове засідання представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав , просить позов задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, наданих поясненнях і долучених до справи матеріалах. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що працівниками ПАТ «Львівгаз» при складанні Акту про порушення від 20.09.2018 та при його розгляді Центральною комісією з розгляду Актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем допущено ряд помилок, які в своїй сукупності призводять до недійсності акту та неможливості визнання заборгованості нарахованої в результаті його розгляду.

Як зазначає позивач, акт неможливо визнати дійсним за відсутності підпису представника незаінтересованої особи (представника власника /користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування), також, за відсутності відео зйомки для підтвердження факту відмови споживача від підпису акту. В Акті про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем та Акті – розрахунку підставою донарахування зазначено: «похибка лічильника», проте, як зазначає позивач, похибка лічильника не належить до переліку позаштатного режиму роботи ВОГ, які є підставою для здійснення донарахування недооблікованого об`єму природного газу. В частині 3 пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС вказано, що при розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу має бути віднятий об`єм природного газу, фактично сплачений споживачем протягом періоду порушення, проте в Акті – розрахунку від 26.11.2018 при обрахуванні вартості необлікованого об`єму природного газу не враховується об`єм газу, який фактично сплачений споживачем протягом періоду, за який, за твердженням представників ПАТ «Львівгаз», було порушення. Центральна комісія при розгляді акту про порушення не належно вивчила його, про що свідчить неправильне зазначення його реквізитів, а саме: акт про порушення складено 20.09.2018 під №32, а Центральна комісія прийняла рішення щодо задоволення акту про порушення від 20.09.2018 під №004700.

Пунктом 1 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. Проте, як вказано в акті, він складений за додатком 11, а не 16 і адреса складення вказаного акту: м. Львів, вул. Золота, 42, а не місцезнаходження об`єкта.

Крім того, позивач зазначає, що працівниками ПАТ «Львівгаз» не обґрунтовано чому донарахування здійснено саме за період з 07:00 01.07.2018 по 13:00 19.07.2018.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із даним позовом про скасування нарахованої за актом – розрахунком від 26.11.2018 заборгованості за необлікований (донарахований) об`єм природного газу в розмірі 103 034,50грн.

В судове засідання представник відповідача з`явився, проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь. Обґрунтовуючи свої заперечення посилається на те, що відсутні правові підстави вважати, що акт про порушення складено з недотриманням вимог чинного законодавства та вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні 20.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс» (попередня назва – ТОВ «Еко – Солод») та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» 01.01.2016 укладено Типовий договір розподілу природного газу №094212Е17JDP016 (далі - договір), який є публічним договором приєднання, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи, та укладений з врахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк (а.с. 13-18).

Відповідно до п. 1.2 Договору розподілу, умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015.

Відповідно до п.п. 2.1 договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені договором.

Згідно з абз. 3 п. 3.2 договору Споживач забезпечує належну експлуатацію власних газових мереж після межі балансової належності згідно з чинним законодавством, зокрема відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119, або укладає відповідний договір з будь-якою організацією, яка має право на виконання таких робіт, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу) (п.п.5.1 - 5.2 договору).

Згідно з абз. 3, 4 п. 5.5 договору Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показів лічильника природного газу Споживача. Оператор ГРМ зобов`язується не рідше одного разу на шість місяців здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу та формувати об`єм розподілу та споживання природного газу по Споживачу за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань.

Оператор ГРМ зобов`язується, зокрема, дотримуватись встановлених вимог Кодексу газорозподільних систем щодо приладового обліку, якщо комерційний вузол обліку (лічильник газу) за Договором буде належати Оператору ГРМ; проводити на вимогу Споживача перевірку роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу) у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем (п. 7.1 договору);

Відповідно до пп. 4 п. 7.2 договору Оператор ГРМ має право перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об`єкті Споживача, у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем.

Споживач у свою чергу має право, зокрема, ініціювати перевірку роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу) у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем; зобов`язаний забезпечувати безперешкодний та безплатний доступ на власні об`єкти чи земельну ділянку представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов`язків щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій, зокрема для: перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій; перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу; виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання тощо (п. 7.3 договору).

Працівниками «Львівстандартметрологія» за участі представника ТзОВ «Захід Агросервіс» проведено позачергову перевірку лічильника газу РГС – 40, заводський № 1455, 2012 року випуску за результатами якої встановлено непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, що оформлено довідкою від 07.09.2018 №35/18-5448.

Працівниками ПАТ «Львівгаз», в присутності представника ТзОВ «Захід Агросервіс», складено акт про порушення від 20.09.2018 №004700, в якому встановлено порушення Кодексу ГРМ, згідно довідки про непридатність №35/18-5448 від 07.09.2018, виданої ДП «Львівстандартметрологія». Представник Споживача зазначив свої зауваження у вказаному акті, проте від його підпису відмовився.

За результатами засідання Центральної комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС, проведення нарахування обсягів спожитого газу та перерахунків споживачам природного газу, прийнято рішення щодо задоволення Акту про порушення №004700 від 20.09.2018 та складено Акт – розрахунок від 26.22.2018, відповідно до якого здійснено донарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за період з 7:00 год 01.07.2018 по 13:00 год 19.07.2018 на суму 103 034, 50 грн (а.с. 21).

Відповідачем, супровідним листом від 07.12.2018 №Lv03.2-СЛ-11810-1218, направлено на адресу позивача рахунок на оплату №000447035 від 05.12.2018, повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №000447035 від 05.12.2018 та Акт – розрахунок від 26.11.2108 (а.с.22).

Не погоджуючись із здійсненими нарахуваннями, позивач звернувся з позовом про скасування нарахованої за Актом-розрахунком від 26.11.18 року заборгованості за не облікований (донарахований) об`єм природного газу в розмірі 103034,50 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і до задоволення не підлягають.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 235 ГК України, за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Види оперативно-господарських санкцій визначено у ч. 1 ст. 236 ГК України, перелік яких не є вичерпним, так як сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Відповідно до пункту 4 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, у разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали:

або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відео зйомкою;

або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи.

Відповідно до глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.

На думку позивача, оскаржуваний акт - розрахунок підлягає скасуванню, оскільки прийнятий на підставі акту, який складено з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що акт про порушення неможливо визнати дійсним, оскільки представник споживача відмовився підписувати його і така відмова не підтверджена відео зйомкою. Крім того, а акті наявні підписи лише трьох представників операторів ГРМ (ПАТ «Лівівгаз») та відсутній підпис незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи.

Крім того, позивач в позовній заяві вказує на інші недоліки акту про порушення від 20.09.2-18 р., а саме, даний акт складений за формою додатку 11, а не 16.

Доводи позивача необґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті про порушення від 20.09.2018 р. наявна інформація, що споживач відмовився від його підписання, вказавши причину такої відмови.

Як правильно зазначає відповідач, у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь, згідно п. 2 форми акту про порушення зазначено, що при його складанні необхідно вказати вид, обставини і суть порушення, відтак, при звірянні спірний акт з додатком 16 до Кодексу ГРС - такий повністю відповідає за формою та змістом, а факт порушення знайшов своє підтвердження в рішенні Комісії від 26.11.2018 р.

Таким чином, наявність зауважень споживача, викладених в акті перевірки підтверджує його присутність при проведенні перевірки і складанні акту, та підтверджує ті обставини, що він був ознайомлений з обставинами і суттю порушення, викладеними в акті про порушеннями .

Відтак, не думку суду, відсутність відеозапису відмови споживача від підписання акту про порушення, за наявності письмового зауваження споживача про причину відмови, не є підставою для визнання недійсності акту про порушення, оскільки, забезпечено захист прав споживача, який мав можливість надати свої зауваження до акта про порушення, надати пояснення, не погодитись з виявленим фактом вчинення споживачем дій, які призвели до порушення вимог Кодексу ГРС, тому недоліки процедури складання акта, в даному випадку, не позбавляє останнього його належної доказової сили.

Суд дійшов висновку, що дефекти акту перевірки не можуть спростовувати факт порушення, якщо він знайшов своє підтвердження в сукупності інших доказів. Для нарахування споживачу суми недорахованого об`єму газу визначальним є сам факт порушення вимог Кодексу ГРС, який може доводитися у тому числі, але не виключно актом (дана позиція узгоджується з постановою Вищого господарського суду від 08.11. 2017 р. у справі № 906/89/17).

Главою 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015, передбачено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) відсутність підтвердженого обсягу природного газу по об`єкту споживача та/або його постачальнику; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4)відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 5) неповернення оператору ГРМ заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу чи розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим); 11) в інших випадках, передбачених законодавством. Постачальник має право обмежувати (припиняти) постачання газу споживачу відповідно до порядку, встановленого законодавством. Підставою для припинення газопостачання (як оперативно-господарської санкції) є порушення, яке визначене главою 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, факт якого фіксується у відповідному акті про порушення, який у випадку підтвердження порушення підлягає задоволенню на підставі прийнятого рішення комісії постачальника, що оформляється протоколом.

Згідно з пункту 10 глави 21 розділу XI Кодексу ГРС, споживач (несанкціонований споживач) зобов`язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення. За неможливості бути присутнім на засіданні особисто споживач (несанкціонований споживач) має право дати письмову згоду у довільній формі на проведення засідання без його присутності або у присутності його уповноваженої особи. У разі неприбуття споживача (несанкціонованого споживача) та/або уповноваженої ним особи на засідання комісії остання розглядає складений акт про порушення без його (її) участі. За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Враховуючи зазначене, 26.11.2018 р. комісією з розглядуактів про порушення прийнято рішення задоволити повністю акт про порушення №004700 від 20.09.2018 р.

Позивач стверджує, що «похибка лічильника», як підстава донарахування необлікованого об`єму газу, не належить до переліку позаштатного режиму роботи ВОГ, крім того, при обрахуванні вартості необлікованого об`єму природного газу в акті – розрахунку від 26.11.2018 р. не враховується об`єм газу, який фактично сплачений споживачем протягом періоду за який, за твердження працівників ПАТ «Львівгаз», було порушення.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву заперечує проти даних тверджень позивача, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ 4 у разі виявлення Оператором ГРМ пропущеннястроку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправностілічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок йогопошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання вроботу ЗВТ перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуваннямтакого:- при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску)непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також припропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об`ємпереданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з датипочатку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного таповіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунокпроводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного таповіреного ЗВТ.

Відповідно до пункту 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ, у разі виявлення позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових, пошкодження ЗВТ або пошкодження пломб чи захисних елементів власник (користувач), на території або у приміщенні якого встановлений комерційний ВОГ чи його складові, має терміново поінформувати про це Оператора ГРМ та за потреби вжити заходів для недопущення аварійної ситуації з урахуванням техніки безпеки.

Позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, зокрема, включає:

1) витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів, датчиків тиску і температури тощо;

2) відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об`єму газу), загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму при фактичній витраті (споживанні) природного газу;

3) наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ;

4) індикація або наявність повідомлень про порушення в роботі ЗВТ, в тому числі про необхідність зміни елементів живлення;

5) забруднення або відкладання осадів, потрапляння сторонніх предметів до внутрішньої порожнини вимірювального трубопроводу або лічильника газу чи на робочі поверхні первинних перетворювачів;

6) інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ, які можуть вплинути на результати вимірювання.

Так, підтвердженням позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ є різниця показів між коректором та лічильником газу. Даний факт оформлено актом від 20.09.2018 року.

З урахуванням зазначеного вище, на підставі рішення комісії та акту про порушення№004700 від 20.09.2018 р. складено акт-розрахунок від 26. 11. 2018, згідно якого здійснено донарахування об`ємів природного газу в обсязі 9,68 тис.м.куб на суму 103 034, 50 грн., у зв`язку із визнанням лічильника газу типу РГС типорозміру G - 4 0 № 1455 непридатним до застосування зарезультатами позачергової повірки за період з 1 липня по 19 липня 2018 року, тобто з початкурозрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

Не заслуговують на увагу суду твердження позивача про те, що в акті – розрахунку Центральної комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС допущено помилку та вказано неправильні реквізити акту про порушення, оскільки , як вбачається з матеріалів справи, в лівому верхньому куті Акту про порушення №32 від 20.09.2018 року зазначено його серійний номер, який і зазначено в Акті-розрахунку (а.с.11).

За змістом положень зазначених вище норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Тому, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов, вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Окрім того, за змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Поряд з тим, ст. 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Частинами 1, 2 ст. 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною; відмова від оплати за зобов`язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов`язання від прийняття подальшого виконання зобов`язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов`язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій його виконання зобов`язань стороною, яка порушила зобов`язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов`язання. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, яка кореспондується з положенням ст. 16 ЦК України, права та законні інтереси суб`єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єктів господарювання або споживачів.

За таких обставин із спірних правовідносин не вбачається, що акт про порушенняє актом в розумінні вищезазначених положень, оскільки він лише фіксує порушення, які були виявлені при проведенні перевірки працівниками відповідача (Оператора ГРМ). Відтак, і акт - розрахунок може використовуватись в якості доказу в разі звернення з позовом до суду у спорі про право і підлягає оцінці судом при розгляді господарського спору.

Доводи позивача, що вимога скасувати нараховану за актом – розрахунком заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу в розмірі 103 034,50 грн відповідає допустимим способам захисту та положенням ст.20 ГК України і ст.20 ГПК України, оскільки підлягає оскарженню саме заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу, а не акт - розрахунок є необґрунтованою.

З врахуванням вищенаведеного вбачається, що чинне законодавство дозволяє споживачу оскаржити в судовому порядку саме рішення комісії з розгляду акту про порушення, яке оформлене протоколом, а не сам факт про порушення, який за рішенням комісії може бути задоволений або ж скасований, тобто захист порушеного права має бути ефективним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду №909/1050/17 від 18.09.2018р). Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс» обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Враховуючи наведене, суд розглянувши позовні вимоги, вважає такі необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому заявлені вимоги не підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.05.2019.

Суддя Березяк Н.Є.