Рішення № 81879218, 20.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2019Справа № 910/2775/19Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/2775/19

за позовом Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК"

про стягнення 661 737,01 грн.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХОЙЛ НК» про стягнення 661 737,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 255-ОС від 10.05.2018р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 596 738,00 грн.

Крім того, за порушення виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивачем також нараховані пеня в сумі 23 227,35 грн. та штраф - 41771,66 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.03.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 5-В, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.03.2019р. був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "вибули".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "вибули" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду про відкриття провадження у справі та про виклик у судове засідання в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.03.2019р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 20.05.2019р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2018р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено Договір № 255-ОС (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар за кодом ДК 021:2015 "09130000-9 Нафта і дистиляти" (бензин автомобільний, паливо дизельне) (далі - товар) згідно Специфікації (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняти і оплатити вартість товару у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п. 1.2. договору після отримання заявки від покупця постачальник повинен на протязі 10 календарних днів передати покупцю за видатковою накладною талони на пальне встановленого зразка та форми номіналом в 10 та 20 літрів (сумарно на 60000 літрів згідно Специфікації - Додатку № 1 до Договору) з необмеженим терміном дії, що посвідчують право покупця (або уповноваженого ним користувача талонів) на одержання означеної в талонах кількості та марки пального в мережі АЗС, на які розповсюджується дія талонів.

Доставка талонів на товар здійснюється за адресою - вул. Тринклера 8/5, Харківська область, місто Харків, Шевченківський район, 61022.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.

З моменту переходу до покупця права власності на товар та до моменту його фактичного отримання на автомобільних заправних станціях (далі - АЗС). Товар перебуває на заправних станціях (далі - АЗС), товар перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні у постачальника.

Відповідно до. п.п. 1.3., 1.4. договору, кількість товару - 60000 літрів (згідно Специфікації - Додатку № 1 до договору); строк поставки товару: до 31 грудня 2018р.

Умовами п. 2.1. договору передбачено, що ціна товару складає 1 506 000,00 грн. , у тому числі ПДВ 251 000,00 грн.

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 4.1.1. договору, постачальник зобов`язаний передавати покупцеві товар на АЗС постачальника в Харківській області, місті Харкові, по напрямкам: Харків - Київ - Львів, Харків - Дніпропетровськ-Одеса, Харків - Суми по талонам постачальника.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, за порушення строків виконання зобов`язання, передбаченого п.1.2., з постачальника стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 5.3. договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2018р.. а в частині розрахунків до повного виконання.

Специфікацією №1 від 10.05.2018р. до договору сторони погодили асортимент, кількість та ціни на товар, відповідно до якої загальна сума поставки складає 1 506 000,00 грн.

На виконання умов договору відповідачем було здійснено поставку талонів на загальну суму 1 506 000,00 грн., що підтверджено видатковими накладними №НКТ-001195 від 16.05.2018р. на суму 24 800,00 грн. та №НКТ-001104 від 16.05.2018р. на суму 1 481 200,00 грн.

Позивач в свою чергу отримав та оплатив талони в повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями № 13543 від 18.05.2018р. на суму 1 481 200,00 грн. та № 2178 від 18.05.2018р. на суму 24 800,00 грн.

За твердженням позивача, з серпня 2018 року почалися перебої з отримання палива за талонами на АЗС відповідача, а з кінця жовтня 2018 року по теперішній час АЗС відповідача перестали заправляти автомобілі позивача за талонами.

Позивач звернувся до відповідача з листом №0701-2019 від 11.09.2018р., в якому повідомив, що АЗС відповідача не обслуговує отримані за договором талони, у зв`язку із чим просив вжити заходів щодо відновлення обслуговування Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за талонами ТОВ "ТЕХОЙЛ НК".

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з листом №0102-11/580 від 18.12.2018р., у якому просив повернути 596 738,00 грн. за невикористані талони.

Також, позивач направив відповідачу лист №0701-025 від 30.01.2019р. з доданим до нього Актом звірки залишків непоставленого палива для підписання в порядку п. 8.2. договору.

Вказані листи відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Згідно довідки позивача №0103 від 22.01.2019р., Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна недоотримав від товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" пального у кількості 23580 літрів на суму 596 738,00 грн., а саме: бензину автомобільного А-92 Євро-5-E5 - 4440 літрів на суму 110 112,00 грн.; бензину автомобільний А-95 Євро-5-E5 - 12140 літрів на суму 314 426,00 грн.; паливо дизельне ДП-3- Євро-5-ВО - 7000 літрів на суму 172 200,00 грн.

На думку позивача, спір виник в зв`язку з тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором, в частині видачі товару на АЗС постачальника (923580 літрів на суму 596 738,00 грн.), тому сплачені за товар кошти підлягають поверненню позивачу в розмірі 596 738,00 грн., а також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 23 227,35 грн. та штраф - 41771,66 грн., нараховані в порядку п. 5.3. договору

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 628 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений сторонами договір є змішаним договором та містить елементи договору поставки та договору зберігання.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1. ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов п. 1.2. договору передав позивачу талони на загальну суму 1 506 000,00 грн., що підтверджено видатковими накладними №НКТ-001195 від 16.05.2018р. на суму 24 800,00 грн. та №НКТ-001104 від 16.05.2018р. на суму 1 481 200,00 грн.

Позивачем, в свою чергу виконано умови договору в повному обсязі, здійснено оплату палива на загальну суму 1 506 000,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №13543 від 18.05.2018р. та № 2178 від 18.05.2018р.

Проте, позивач не зміг отримати 23580 літрів дизельного пального по талонам на суму 596 738,00 грн., придбаними за договором у відповідача. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

З системного аналізу умов договору та суті правовідносин між сторонами, вбачається, що під поставкою товару розуміється саме поставка дизельного палива, в свою чергу передача талонів не свідчить про повне виконання умов договору поставки, а лише є формою виконання умов договору, пов`язаною із заправленням ТЗ позивача паливом.

Позивач отримав талони, частину яких не зміг обміняти на паливо на АЗС з вини відповідача, отже факт поставки палива за відповідною частиною талонів не відбувся з незалежних від позивача обставин.

Таким чином, відповідач не виконав умов договору в частині забезпечення можливості вільного обміну талонів на товар, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.

Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" не виконало своїх зобов`язань з поставки товару.

Як вбачається із положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З наведеного вбачається, що покупцю належить право вимагати, повернення суми попередньої оплати за не отриманий товар.

Водночас, вартість талонів, які залишились у позивача, становить 596 738,00 грн.

Відповідач належними та допустимими доказами факту невиконання своїх зобов`язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд дійшов висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" не виконано своїх зобов`язань за договором з поставки товару.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму оплати за непоставлений товар в розмірі 596 738,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна в частині стягнення 596 738,00 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених до стягнення пені в сумі 23 227,35 грн. та штрафу - 41771,66 грн., нарахованих в порядку п. 5.3. договору, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, у п. 5.3 договору сторони погодили, що згідно абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, за порушення строків виконання зобов`язання, передбаченого п.1.2., з постачальника стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості

Зі змісту наведеного пункту договору вбачається, що підставою для його застосування є порушенням відповідачем лише зобов`язання, передбаченого п.1.2. договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено обов`язок постачальника протягом 10 календарних днів після отримання заявки від покупця передати йому за видатковою накладною талони на пальне.

Як вже зазначалось судом, відповідач умови п. 1.2. договору виконав та передав позивачу талони на загальну суму 1 506 000,00 грн., що підтверджено видатковими накладними №НКТ-001195 від 16.05.2018р. та №НКТ-001104 від 16.05.2018р.

Вказана обставина позивачем не заперечується.

Тобто, відповідачем не допущено порушення зобов`язання, за яке п. 5.3. договору передбачено нарахування пені та штрафу.

При цьому, позивачем заявлено стягнення пені та штрафу за порушення відповідачем строку виконання обов`язку, встановленого у п. 4.1.1. договору щодо передачі покупцеві товару на АЗС по талонам постачальника.

Однак, ні п. 5.3 договору, ні інші його пункти не містять положень щодо нарахування пені та штрафу за порушення строків виконання зобов`язання, передбаченого п. 4.1.1.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 23 227,35 грн. та штрафу - 41 771,66 грн., нарахованих в порядку п. 5.3. договору, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 5-В; ідентифікаційний код 41486736) на користь Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61022, місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, будинок 4; ідентифікаційний код 02071205) заборгованість у розмірі 596 738,00 грн. та 8 951 грн. 07 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.05.2019р.

Суддя А.І. Привалов