Рішення № 81879208, 22.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2019Справа № 910/1270/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Техконтакт"

до Державне підприємство "Київський Бронетанковий Завод"

про стягнення 220862,25 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Техконтакт" до Державного підприємства "Київський Бронетанковий Завод", про стягнення 220862,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором поставки № КЮТЗ/ПСПС/18/32 від 12.02.2018 зобов`язання по оплаті поставленої позивачем гумотехнічної продукції, в зв"язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 220862,25 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою суду від 12.02.2019 позовну заяву було залишено без руху, та надано позивачу строк 7 ( сім) днів для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення даної ухвали.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 49014132, позивачу 13.02.2019 було вручено ухвалу суду від 09.03.2019.

06.03.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/1270/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 4901678 0 отримав 15.03.2019 ухвалу суду від 11.03.2019 про відкриття провадження у справі № 910/1270/19 проте не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 11.03.2019 про відкриття провадження у справі № 910/1754/19.

З огляду на вищезазначене, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

12.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіа Техконтакт» (продавець) та Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» (покупець) укладено Договір поставки №КБТЗ/ПСПС/18/32, за умовами якого продавець зобов`язується поставити у власність Покупця гумотехнічну продукцію виробничого призначення, вказану у Специфікаціях до даного Договору, а покупець прийняти і оплатити її на умовах Договору. Асортимент, номенклатура, одиниця виміру вазначаються у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами до цього Договору, або в окремих випадках у видаткових накладних та рахунках на оплату, оформлених у відповідності до замовлень Покупця. У такому випадку Видаткові накладні матимуть силу специфікацій у відповідності до ст. 266 ГКУ.

Відповідно до п. 3.1. - 3.3. Договору сума Договору становить 241817,11 в тому числі ПДВ - 40302,85 відповідно до Податкового кодексу України. Загальна сума за Договором визначається шляхом підсумування вартості продукції поставленого протягом дії договору, по всіх специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у Специфікаціях, що додаються до договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.1. - 4.2. Договору умови оплати за продукцію визначаються у Специфікаціях до Договору. Днем оплати продукції вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 5.1. - 5.5 Договору строки та місце поставки продукції визначаються у специфікаціях до договору. Відповідно до умов даного Договору днем поставки продукції вважається день фактичної передачі продукції Покупцю. Продавець здійснює поставку кожної партії продукції на основі видаткової накладної з додаванням необхідної документації на продукцію. Право власності на продукцію, а також ризики випадкової втрати або пошкодження продукції переходить від Продавця до Покупця в момент підписання видаткової накладної.

Відповідно до п.6.1.1. Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити рахунок виставлений Продавцем за замовлену продукцію.

Згідно з п. 7.1. - 7.2. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. Застосування господарських санкцій до сторони, яка порушила зобов`язання за Договором, не звільняє її від виконання зобов`язань.

Пункт 10.1 Договору передбачає, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків та відповідальності - до повного виконання сторонами зобов`язань по Договору.

Відповідно до Специфікації №1 від 12.02.2018 до Договору №КБТЗ/ПСПС/18/32 від 12.02.2018 Продавець мав поставити Покупцю продукцію на загальну суму 74354,82 грн. в т.ч. ПДВ 12.392,47 грн. (рукав ЗУ 18-15 та тканину прогумовану №23м).

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 порядок оплати - попередня оплата у розмірі 50% протягом семи календарних днів з дати виставлення рахунку; кінцевий розрахунок протягом 5 (п`яти) робочих днів після постачання продукції. Термін поставки 45 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати у розмірі 50%.

Відповідно до Специфікації № 2 від 23.02.2018 до Договору №КБТЗ/ПСПС/18/32 від 12.02.2018 Продавець мав поставити Покупцю продукцію на загальну суму 167462,29 грн. в т.ч. ПДВ 27910,38 грн.

Відповідно до п.2 Специфікації №2 від 23.02.2018 порядок оплати - 100% після постачання товару протягом 5 (п`яти) робочих днів. Термін постачання - протягом 35 календарних днів з моменту підписання специфікації.

Відповідно до Видаткової накладної №39 від 12.04.2018 за Договором №КБТЗ/ПСПС/18/32 Продавець поставив Покупцю продукцію на загальну суму 45083,04 грн. в т.ч. ПДВ 7513,84 грн. - рукав ЗУ18-15.

Продавцем відповідно до Видаткової накладної №39 було виставлено рахунок на оплату №30 від 12.02.2018 на загальну суму 45083,04 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до Видаткової накладної №40 від 12.04.2018 за Договором №КБТЗ/ПСПС/18/32 Продавець поставив Покупцю продукцію (тканину прогумовану 23М) на загальну суму 29271,78 грн. в т.ч. ПДВ 4878,63 грн.

Продавцем відповідно до Видаткової накладної №40 було виставлено рахунок на оплату №31 від 12.02.2018 на суму 29271,78 грн. в т.ч. ПДВ .

Відповідно до Видаткової накладної №72 від 30.05.2018 за Договором №КБТЗ/ПСПС/18/32 Продавець поставив Покупцю продукцію на загальну суму 168484,70 грн. в т.ч. ПДВ 28080,78 грн. Товар отриманий покупцем за довіреністю №483 від 11.04.2018).

Продавцем відповідно до Видаткової накладної №72 було виставлено рахунок на оплату №105 від 30.05.2018 на суму 168484,70 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до Виписки по рахунку № НОМЕР_1 з 19.02.2018 по 19.02.2018, Покупець на користь Продавця перерахував в якості попередньої оплати у розмірі 50% згідно рахунку фактури №30 від 12.02.2018 грошові кошти на суму 22541,52 грн в т.ч. ПДВ. Також, згідно з згаданою вище Випискою, Покупець на користь Продавця перерахував в якості попередньої оплати у розмірі 50% згідно рахунку фактури №31 від 12.02.2018 грошові кошти на суму 14310,65 грн в т.ч. ПДВ.

Інформації щодо інших платежів виконаних Покупцем на користь Продавця до матеріалів справи Сторонами не додано.

Таким чином, заборгованість Відповідача (Покупця) за договором №КБТЗ/ПСПС/18/32 від 12.03.2018, Специфікаціями та видатковими накладними становить 205987,35 грн. в т.ч. ПДВ.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання позивачем товару на суму 242839,52 грн. в т.ч. ПДВ, з яких відповідачем було сплачено грошові кошти на суму 36852,17 грн. в т.ч. ПДВ, внаслідок чого у відповідача виникло зобов`язання вказаний товар оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 692, ст. 530 Цивільного кодексу України та пунктів 4.1, 4.2. Договору №КБТЗ/ПСПС/18/32, пункту 2 Специфікації №1, повна оплата товару за видатковими накладними №39, №40 від 12.04.2018 мала бути здійснена до 19.04.2018 включно, відповідач є таким, що прострочив оплату з 20.04.2018. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 692, ст. 530 Цивільного кодексу України та пунктів 4.1, 4.2. Договору №КБТЗ/ПСПС/18/32, пункту 2 Специфікації №2, повна оплата товару за видатковою накладною №72 від 30.05.2018 мала бути здійснена до 06.06.2018 включно, відповідач є таким, що прострочив оплату з 07.06.2018. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

В зв`язку з частковою оплатою товару відповідачем, що підтверджується банківською випискою, доданою до справи, сума боргу становить 205987,35 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже, станом на день звернення до суду заборгованість відповідачем не сплачена та становить 205987,35 грн. в т.ч ПДВ.

Позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з 20.04.2018 по 30.01.2019 за не оплату товару, поставленого за специфікацією № 1 та за період з 08.06.2018 по 30.01.2019 за не оплату товару, поставленого за специфікацією № 2 на загальну суму 10711,34 грн.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума втрат від інфляції підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 10711,34 грн.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов`язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних збільшень підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 216698,69 грн.

Керуючись приписами ст.625 ЦК України, Позивачем було нараховано штрафні санкції у вигляді 3% річних в період з 20.04.2018 по 25.01.2019 за Специфікацією №1 та в період з 08.06.2018 по 25.01.2019 за Сертифікацією №2 на загальну суму 4163,56 грн.

Розрахунок позивача є арифметично невірним. Суд виконав перерахунок нарахованих Позивачем штрафних санкцій в період з 20.04.2018 по 25.01.2019 за Специфікацією №1 від 12.02.2018 та в період з 08.06.2018 по 25.01.2019 за Специфікацією №2 від 23.02.2018, згідно якого сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 4078,91 грн.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов`язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3% річних від суми боргу за час прострочення підлягають задоволенню частково на суму 4078,91 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач в спростування, заявлених позивачем обставин не надав жодних доказів погашення заборгованості в розмірі 205987,35 грн., а також нарахованих Позивачем штрафних санкцій у розмірі 3% річних від суми боргу за час прострочення на суму 4078,91 грн та втрат від інфляції у розмірі 10711,34 грн.

З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 21486,00 грн.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 21486,00 грн позивачем долучено до матеріалів справи копію договору № 1-11/18 від 16.11.2018, укладеного між ТОВ "Авіа Техконтакт" та Адвокатським об`єднанням "ЕЙ-СІ-ЕФ Партнерс", згідно п. 1.1 якого адвокатське об`єднання забезпечує надання клієнту правової допомоги, пов`язаної зі стягненням в судовому порядку на користь клієнта заборгованості з ДП "Київський бронетанковий завод" за договором поставки № КБТЗ\ПСПС\18\32 від 18.02.2018, а саме: забезпечити підготовку позовної заяви; забезпечити підготовку усіх необхідних документів процесуального характеру під час судового провадження; забезпечити правовий аналіз усіх процесуальних документів, підготованих відповідачем; ознайомлюватись з матеріалами справи; здійснювати безпосереднє представництво інтересів клієнта під час судового розгляду. Пунктом 4.1 договору визначено гонорар адвокатського об`єднання у розмірі 21486,00 грн. Пунктами 4.2-4.4 договору передбачено, що обставини щодо надання правової допомоги підтверджуються актами про надання правової допомоги. До матеріалів справи долучено копію платіжного доручення № 521 від 20.11.2018 на суму 21486,00 грн. Всі документи по суті справи підписані від імені позивача його директором.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем не надано актів виконаних робіт або інших документів, які б підтверджували обсяг наданих послуг позивачу.

Отже суду не надано належних та допустимих доказів в підтвердження надання адвокатським об`єднанням послуг з правової допомоги за договором № 1-11/18 від 16.11.2018, долучено лише докази здійснення позивачем 100% попередньої оплати суми гонорару у розмірі 21486,00 грн (сплачено 20.11.2018).

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що з наданих документів не можливо встановити обсяг наданих послуг та чи послуги взагалі були надані адвокатським об`єднанням позивачу, тому вимоги позивача щодо стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 21846,00 грн. є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 34, літера А, ідентифікаційний код 14302667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Техконтакт" (79034, м. Львів, вул. Буйка Професора, будинок 2, ідентифікаційний код 39444367) суму боргу у розмірі 205987 (двісті п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн 35 коп., штрафні санкції у вигляді 3% річних суму 4078 (чотири тисячі сімдесят вісім) грн 91 коп., втрати від інфляції у розмірі 10711 (десять тисяч сімсот одинадцять) грн 34 коп., судовий збір у розмірі 3311 (три тисячі триста одинадцять) грн. 66 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 84,65 грн - відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко