Рішення № 81879037, 13.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2019Справа № 910/2806/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/2806/18

За позовомПублічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат";ДоАкціонерного товариства "Українська залізниця";Простягнення 57 477,60 грн. без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат" звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 57 477,60 грн. збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з доставки ввіреного вантажу. Оскільки при перевезенні вантажу було виявлено його нестачу, позивач звернувся до суду з позовом до перевізника залізничним транспортом про відшкодування вартості нестачі вантажу, розраховану з урахуванням граничного розходження і природної втрати під час перевезення.

На підтвердження заявлених вимог суду було подано залізничну накладну, комерційний акт, договір постачання вугільної продукції і специфікацію до нього, рахунок-фактуру на оплату товару, видаткову накладну, акт прийому-передачі вугільної продукції, акт звірки взаєморозрахунків, платіжні доручення про оплату товару тощо.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 відкрито провадження у справі № 910/14465/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

16.04.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, що був надісланий до суду 12.04.2019. у відзиві відповідач проти позову заперечує повістю і, при цьому, стверджує, що позивач безпідставно завищив на 6 188,24 грн. розмір збитків, оскільки розрахував їх невірно, адже використав для розрахунку масу тари, яка при контрольному зважуванні виявилася меншою на 50 кг. Як слідує з зустрічного розрахунку відповідача, ним було враховано норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто. За розрахунком відповідача сума збитків має становити 51 289,36 грн.

В установлений строк позивач подав відповідь на відзив, де, з посиланням на приписи діючого законодавства, навів свої міркування щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача суми збитків. Заперечень щодо неправильності розрахунку суми збитків, про що відповідач вказав у відзиві, позивач не навів.

Судом встановлено, що ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 26.03.2019, а не 29.03.2019 як вказано у відзиві на позовну заяву, а відзив до суду було направлено 12.04.2019, тобто з порушенням встановленого строку. Разом з тим, суд вважає за прийнятне врахувати при вирішенні спору поданий відзив, оскільки позивач подав відповідь на відзив, а сам відзив був складений філією Акціонерного товариства "Українська залізниця", яка безпосередньо здійснювала перевезення (складала комерційний акт) пізніше, ніж ухвалу суду отримало саме підприємство Залізниці. Враховуючи зазначене, для забезпечення принципу змагальності та рівності сторін, поданий відповідачем відзив приймається судом до розгляду.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2017 Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" в якості продавця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Полюс Трейд" в якості покупця уклали договір поставки № F/17-0698-01, за яким продавець зобов`язався поставляти, а покупець - приймати та оплачувати промислову продукцію, найменування, ціна, кількість, якість, терміни й умови постачання, термін оплати якої та інші відомості, необхідні для виконання цього договору, зазначаються у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Виходячи з положень п. 2.7 зазначеного договору поставка продукції на адресу покупця або за його реквізитами здійснюється залізничним транспортом на умовах, зазначених у специфікаціях (додатках) до цього договору.

30.11.2018 склавши специфікацію № 142/341 WR-F за договором від 27.09.2017 № F/17-0698-01, вказані особи дійшли згоди про постачання металевої продукція (катанки сталевої), загальною вартістю 59 454 000,00 грн.; строки поставки: грудень 2018 - січень 2019; умови поставки: FOB ДП "Миколаївський морський торгівельний порт"; отримувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Миколаїв"; станція призначення: Миколаїв-вантажний - експ. Одеської ЗД.

З матеріалів справи судом встановлено, що 22.12.2018 позивач здійснив відправлення вантажу за залізничною накладною № 47351192 у вагоні № 60665189 із завантаженим товаром зі станції Правда Придніпровської залізниці на станцію Миколаїв-вантажний (експ) одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Миколаїв".

Відправлення засобами залізничного транспорту України відбулося в рамках правовідносин позивача і відповідача, що виникли з договору про надання послуг від 20(16).02.2018 № 10774/ЦТЛ-2018 18-0213-02 щодо здійснення перевезення у внутрішньому і міжнародному сполученнях.

Згідно з відомостями, вказаними у залізничній накладній № 47351192 маса вантажу - катанки стальної 9 мм, вагою нетто 66146, вагою пристосування 252, що зазначена відправником складає 66 398 кг.

07.01.2019 на станції Миколаїв-вантажний Одеської залізниці у додаток д о акта станції Тимкове Одеської залізниці було складено комерційний акт № 415207/1 про недостачу вантажу у вагоні № 60665189.

Так, у комерційному акті зазначено наступне.

Вагон № 60665189, вантажопідйомністю 69,00 т, який прибув 01.01.2019 без охорони, без пломб. Вагон у технічному стані виявився справним, вантаж завантажено засобами відправника. Маса вантажу при завантаженні визначена відправником по трафарету. За результатами перевірки виявлено, що у перевізних документах вказано, що маса вантажу нетто становить 66 398 кг, тара 23 800 кг. Насправді виявилось маса вантажу становить: нетто 62 850 кг, тара при перевантаженні - 23 850 кг, брутто 86 700 кг. Пошкодження не виявлені.

В розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акту зазначено наступне: фактично виявилось - вантаж катанка стальна, навантаження у вагоні навалом, у два яруси на рівні бортів. У верхньому ярусі - 12 цілих непошкоджених бунтів, з правої сторони за рухом поїзда над 2-м люком один пошкоджений бунт, укручений дротом в одну нитку та промаркований однією смугою фарби білого кольору. З правого боку, над третім люком у верхньому ярусі вільне місце довжиною 2 000 мм, шириною 1 800 мм, глибиною 1 100 мм, вільне місце помарковане двома смугами фарби білого кольору. У зв`язку з відсутністю однієї бухти, зважування проводили усього вагона № 60665189 для фактичної звірки вантажу, який залишився. Фактично виявилась невідповідність тари з перевізним документом, брутто 86 700 кг, тара перевірена 23 850 кг, нетто 62850 кг, що менше документа на 3 548 кг. Вагон прибув технічно справний згідно з технічним актом № 1 від 07.01.2019, у комерційному відношенні згідно з К/А № 4141158/88 від 29.12.2018. Тарування вагона проводилось 07.01.2019 о 12:00 на справних 150-тн вагах № 218 (повірка 04.12.2018) у присутності аген.ком. Богдан В.О.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку з незабезпеченням відповідачем схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу позивачу заподіяні збитки на загальну суму 57 477,60 грн., у зв`язку з чим просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" зазначену суму.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею ст. 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

У ст. 307 Господарського кодексу України вказується, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Згідно з Загальними положеннями Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю,- у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як встановлено судом, 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат" здійснило відправлення за залізничною накладною № 47351192 вагону № 60665189 з катанкою стальною 9 мм, масою вантажу, що визначена відправником самостійно - 66 398 кг зі станції Правда Придніпровської залізниці на станцію Миколаїв-вантажний (експ) Одеської залізниці одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Миколаїв".

Так, з прибуттям цього вагону на станцію Миколаїв-вантажний відбулося контрольне перевантаження вагону та складено комерційний акт № 415207/1 від 07.01.2019 про недостачу вантажу у вагоні № 60665189 у кількості 3 548 кг, про що у накладній № 47351192 від 22.12.2019 проставлена відповідна відмітка.

За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом), а також "Спосіб визначення маси".

При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

У п. 1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 вказано, що у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам`яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Судом встановлено, що відомості зафіксовані сторонами у комерційному акті № 415207/1 від 07.01.2019 про недостачу вантажу внесені до залізничної накладної № 47351192 від 22.12.2018.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймаються судом у якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту втрати вантажу при перевезенні, проте з урахуванням того, що при контрольну зважуванні маса вагону за наслідками перевантаження тари вага вагона, в якому здійснювалося перевезення, була визначена у розмірі 23 850 кг, а не 23 800 кг, як було вказано у накладній при здійсненні відправки зі станції Правда Придніпровської залізниці.

Тобто, розглядаючи заявлений спір, суд приймає до уваги заперечення відповідача по суті позову і вважає, що вірною масою виявленої нестачі вантажу є 3 498 кг, а не 3 548 кг, як вказав позивач, а також з урахуванням відсоток природної втрати і граничного розходження у визначенні маси вантажу на станції призначення.

Так, відповідач надав суду докази на підтвердження неточності у визначені маси вагону, в якому здійснювалося перевезення, зокрема, акти загальної форми АРМ ПКО ГУ-23 від 25.12.2018 та від 28.12.2018, виписки з Книг переваження вантажів за 04.01.2019 та 07.01.2019, комерційний акт № 414115/88 від 28.12.2018 та акт про технічний стан вагона (контейнера) № 1 від 07.01.2019.

Як встановлено судом з приєднаних до відзиву документів, при перевантаженні вагону на справних електронних вагах його маса була встановлена у розмірі 23 850 кг, а не 23 800 як зазначено в накладній № 47351192 від 22.12.2018.

Решта заперечень відповідача судом відхиляється, оскільки вони не спростовують підстав позову та підстав для відшкодування перевізником збитків вантажовідправнику, не узгоджуються з викладеними нормами законодавства та наступним обґрунтуванням.

Так, у Роз`ясненнях Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що ст. 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі ст. 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі ст. 111 Статуту залізниць позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничні накладній, але не зобов`язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж, різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона (п.3.19).

Згідно зі ст.ст. 114,115 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме: у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту залізниць визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Так, до позовної заяви позивачем було приєднано специфікацію від 30.11.2018 № 142/341 WR-F за договором від 27.09.2017 № F/17-0698-01 на загальну суму 59 454 000,00 грн., яка містить відомості про вартість кожної одиниці продукції, що поставлялася позивачем вантажоотримувачу.

Такі документи суд приймає як належні і допустимі докази, якими підтверджуються заявлені позовні вимоги, зокрема для визначення вартості втраченого вантажу, адже вони узгоджуються з умовами договору поставки, відповідачем не заперечені.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Всі вказані документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу (позивачем) долучено до матеріалів справи.

У ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць вказується, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси, зазначеної в перевізних документах від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Отже, сума норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 331,74 кг (66 348 кг (вага вантажу з урахуванням уточненої маси вагону при контрольну зважуванні) х 0,5 %), недостача катанки сталевої з врахуванням норм природної втрати з урахуванням норм природної втрати і граничного розходження складає 3498 кг (66 348 - 62 850).

Ціна однієї тони вантажу згідно зі специфікацією від 30.11.2018 до договору № F/17-0698-01WRF від 27.09.2017 становить 13 500,00 грн. без ПДВ, обсяг недостачі внаслідок із застосуванням норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 331,99 кг (66 398 кг х 0,5%), загальна сума недостачі з врахування суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто з ПДВ - 51 289,36 грн. (3 498 - 331,99; 13 5010 х 1,166,01 = 42 741,13 грн.; 42 741,13 х 1,2 = 51 289,36).

Таким чином, загальний розмір вартості недостачі вантажу складає 51 289,36 грн.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву заперечень по суті відзиву (щодо визначення маси вагону та коефіцієнту втрат вантажу при перевезенні) не навів.

Частиною 1 ст. 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні № 60665189, завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 51 289,36 грн. та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагоні № 6066189 сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні № 60665189 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв`язку з чим виявилась нестача вантажу на загальну суму 51 289,36 грн., суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню зважаючи на викладені вище обставини.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б, ідентифікаційний код 05393043) 51 289 (п`ятдесят одну тисячу двісті вісімдесят дев`ять) грн. 36 коп. збитків у зв`язку з втратою вантажу та 1 714 (одну тисячу сімсот чотирнадцять) грн. 18 коп. судових витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко