Рішення № 81879022, 20.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2019Справа № 910/2986/19Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"про стягнення 7 794,46 грн. Суддя Підченко Ю.О.Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (надалі - відповідач) про стягнення 7 794,46 грн., що включає в себе 6 808,88 грн. суми залишку зобов`язання за полісом ОСЦПВВНТЗ, 740,46 грн. інфляційного збільшення та 245,12 грн. штрафних санкцій (3 % річних).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до умов Договору страхування, на підставі страхового акту, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 40 853, 29 грн на рахунок страхувальника без урахування ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 відкрито провадження у справі №910/2986/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив, а також зобов`язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/3482104.

08.04.2019 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла інформація про страхове покриття згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3482104.

10.04.2019 від відповідача до суду надійшов відзив, у якому він вказує на те що справедливим розміром страхового відшкодування, за вирахуванням франшизи та з урахуванням зменшення на суму ПДВ є 33 044,41 грн. та при цьому відповідач вказує, що він сплатив зазначену суму грошових коштів на користь позивача, у зв`язку із чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

02.05.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує на те, що позивачем, при виплаті страхового відшкодування, витрати з відшкодування ПДВ не здійснювались і така вимога до відповідача не виставляється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА", як страховиком та ОСОБА_1 , як страхувальником, був укладений договір добровільного страхування "Пряме врегулювання" №3700009/4640/0000064 (далі - Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу "Renault", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідки Управління патрульної поліції у м. Києві № 3017184550867743 про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Святошинського районного суду м. Києва від 24.07.2017 у справі № 759/10778/17, 27.06.2017, приблизно о 17:15, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки "Газ", державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Гната Юри, 3 в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки "Газ", державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який в свою чергу здійснив зіткнення з транспортним засобом марки "Renault", державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Відповідно до вищезазначеної постанови Святошинського районного суду м. Києва від 24.07.2017 у справі № 759/10778/17, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як вбачається зі звіту про оцінку КТС № 05-06/07-1 від 06.07.2017, складеного Фізичною особою-підприємцем Кулішем О.В. та копія якої містяться в матеріалах справи, розмір відновлювального ремонту автомобіля "Renault", державний номерний знак НОМЕР_4 склав 40 853,29 грн.

Так, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту № 00228985 від 28.12.2016, позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування в сумі 40 853,29 грн. та виплачено зазначені грошові кошти на рахунок страхувальника - Іванчикова Анатолія Володимировича, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 036941 від 06.09.2017, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Так, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 - водія транспортного засобу "Газ", державний номерний знак НОМЕР_2 , який є винною особою у скоєнні ДТП, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на підставі полісу № АК/3482104 зі строком дії з 31.03.2017 по 30.03.2018, цим полісом встановлено ліміт по майну у розмірі 100 000,00 грн. франшизу в розмірі 1 000,00 грн.

Отже, в даному випадку відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля "Газ", державний номерний знак НОМЕР_2 - Шутяка С. М., тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 74, 76 ГПК України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Водночас, суд враховує, що Закони України "Про страхування" та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачають зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 р. у справі № 3-50гс15, проте, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при здійсненні відшкодування обов`язковим є врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана:

- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.

Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) (надалі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 7.38 Методики, значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Так, оскільки ДТП сталося у 2017 році, а як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль "Renault", державний номерний знак НОМЕР_4 2013 року випуску, тобто на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації "Renault", державний номерний знак НОМЕР_4 не перевищував 7 років, слід дійти висновку, що коефіцієнт фізичного зносу не має враховуватися при розрахунку розміру страхового відшкодування.

Таким чином, у зв`язку із настанням страхового випадку, у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом автомобіля "Renault", державний номерний знак НОМЕР_4 у розмірі фактичних витрат на суму 39 853,29 грн., приймаючи до уваги те, що розмір франшизи згідно полісу № АК/3482104 становить 1 000,00 грн.

Разом із тим, як вбачається із платіжного доручення № ID-99476 від 23.10.2017, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідач виплатив на користь позивача 33 044,41 грн. страхового відшкодування згідно договору страхування (полісу) № АК/3482104 без ПДВ.

Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 808,88 грн. суми залишку зобов`язання за полісом ОСЦПВВНТЗ № АК/3482104.

Щодо заперечень відповідача проти позову щодо необхідності зменшення суми страхового відшкодування на ПДВ в сумі 6 808,88 грн. суд зазначає, що дійсно, за приписами ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму ПДВ у випадку відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника).

Разом з тим, відповідно до наведеного вище звіту про оцінку КТС № 05-06/07-1 від 06.07.2017, складеного Фізичною особою-підприємцем Кулішем О.В. вбачається, що усі обрахунки здійснювалися без збільшення сум у розрахунках на суми ПДВ (тобто, ПДВ не нараховувалося), тому відповідно відсутні підстави і зменшувати указані суми на суму ПДВ.

Виплата страхового відшкодування не здійснювалась платнику такого податку. Зменшення суми вимог на розмір такого податку - безпідставне. Відповідачем не додано доказів того, що в суму позову включено ПДВ. До позивача, на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування", перейшло, право вимоги в межах фактичних затрат, якими є виплачене страхове відшкодування. Потерпілому була виплачена сума в розмірі 40 853,29 грн. на підставі договору страхування та звіту про оцінку. В суму позову ПДВ не включений.

Разом із тим, суд враховує положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Закріплене зазначеним положенням право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18).

Так, в матеріалах справи міститься копія заяви позивача про виплату страхового відшкодування № 20334 (вих. №6765 від 18.09.2017) про виплату страхового відшкодування, яка 22.09.2017 була отримана відповідачем, а тому суд приходить до висновку, що звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування виплаченого ним у із настанням описаної вище дорожньо-транспортної пригоди здійснено протягом однорічного терміну, тобто з дотриманням терміну, що визначений приписами статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду - порушені відповідачем, а отже - вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 6 808,88 грн. є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню.

Поряд із тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 740,46 грн. інфляційного збільшення та 245,12 грн. штрафних санкцій (3 % річних) за період з 23.12.2017 по 05.03.2019 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації), які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов`язанням, тобто грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі, а відтак, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірними, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 740,46 грн. інфляційного збільшення та 245,12 грн. штрафних санкцій (3 % річних) є обґрунтованими та позов у цій частині вимог також підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ч.18 ст. 9 та ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 12, 28, 29, 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 625, 993 Цивільного кодексу України та ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, 6-р. Л. Українки, 26; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 20033533) заборгованість в загальній сумі 7 794, 46 грн., що включають в себе 6 808,88 грн. суми залишку зобов`язання за полісом ОСЦПВВНТЗ, 740,46 грн. інфляційного збільшення та 245,12 грн. штрафних санкцій (3 % річних) та окрім того судовий збір в сумі 1 921,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22.05.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко