Ухвала суду № 81878884, 16.05.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/65/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

16.05.2019 справа № 908/898/19

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", код ЄДРПОУ 37062759 (72312, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. О. Невського, 16/14)

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Свистак Мелани Юріївни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача-2: Фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 )

про стягнення 73 767,79 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Камишев В.Е., довіреність № 80 від 08.02.2019;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВЛЕНО:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Свистак Мелани Юріївни та Фізичної особи ОСОБА_1 , про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту № ДК 44-13 від 11.07.2018 у сумі 73767,79 грн., яка складається з: 39237,47 грн. - тіла кредиту, 33 892,93 грн. - процентів за користування кредитом та 637,39 грн. - пені.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу від 15.04.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/898/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/898/19 (номер провадження 9/65/19). Справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 16.05.2019.

У судовому засіданні 16.05.2019 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої у зв`язку зі здійсненням відповідачем-1 часткового погашення заборгованості (банківська виписка від 26.04.2019 на суму 500,00 грн.), просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором кредиту № ДК 44-13 від 11.07.2018 та договору поруки № 20 від 11.07.2018 в загальній сумі 73267,79 грн., в тому числі: 38737,47 грн. - тіло кредиту, 33892,93 грн. - проценти а користування кредитом, 637,39 грн. - пеня та покласти на відповідачів судові витрати зі сплати судового збору.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З частини 5 ст. 46 ГПК України слідує, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду відповідну заяву.

Заява позивача не містить доказів направлення її копій та копій доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог залишена судом без розгляду, як така, що подана з порушенням вимог п. 2 ч. 2, ч. 5 ст.46 ГПК України.

Відповідачі в судове засідання 16.05.2019 не з`явилися про причини неявки суду не повідомили. Направлені на адреси відповідачів копії ухвал від 18.04.2019 про відкриття провадження у справі № 908/898/19 відділенням поштового зв`язку повернуто до суду з відміткою про відмову адресатів від одержання поштових відправлень.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 554, 543, 611, 651, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 193, 196, 199 ГК України та мотивовано неналежним виконанням фізичною особою-підприємцем Свистак Міланою Юріївною (відповідач-1 у справі) зобов`язань за договором кредиту № ДК 44-13 від 11.07.2018, на забезпечення виконання зобов`язань за яким між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 20 від 11.07.2018. Також, в тексті позовної заяви зазначено про те, що ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 27 лютого 2019 та вказано відповідачем-2 у позовній заяві фізичну особу ОСОБА_1 .

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду справ стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, названі в статті 4 цього Кодексу, тобто, в т.ч. фізичні особи, які не є підприємцями; а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, крім вищевказаного, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 1, 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

З аналізу вищевикладених приписів процесуального законодавства слідує, що фізична особа може виступати відповідачем у господарському процесі при розгляді справ стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, а саме у разі: якщо такий правочин був укладений з фізичною особою (поручителем).

Як вбачається зі змісту договору поруки № 20 від 11.07.2018, він був укладений між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.05.2019, отриманого на запит господарського суду відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань", запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (за власним рішенням) було внесено 27.02.2019.

Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до абз. 4 п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 (яка наразі є чинною) громадянин, який мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

Враховуючи те, що припинення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відбулось у лютому 2019, спір у справі № 908/898/19 за позовом поданим до суду у квітні 2019 (тобто після припинення фізичної особи-підприємця) не належить до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на те, що предметом позову у справі № 908/898/19 є вимоги про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів, тобто вимоги до відповідачів нерозривно пов`язані, тому провадження у справі підлягає закриттю в цілому.

Разом з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивач не позбавлений можливості звернутися з даним позовом до місцевого загального суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до господарського суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі закриття (припинення) провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, сплачена сума судового збору буде повернута позивачу за ухвалою за наявності відповідного клопотання позивача.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ч.ч. 2,3,4 ст. 231, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 908/898/18, так як спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.05.2019.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва