Рішення № 81878699, 16.05.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2019р. Справа № 904/9761/17

За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, м. Дніпро

До: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство оборони України, м. Київ

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління містобудування архітектури та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальна установа «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

За участю: Заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, м. Дніпро

Про: визнання незаконним та скасування рішення

Суддя Васильєв О.Ю.

Секретар судового засідання Кучма Т.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача : Сулима В.І. (дов.№220/58/д від 11.01.19р.);

Від відповідача: Ольховська А.М. (дов. №17/26/4309 від 28.1218р.); ОСОБА_1 (дов. №17/26/4311 від 28.12.18р.);

Від третьої особи-1: не з`явився;

Від третьої особи-2: не з`явився;

Від третьої особи-3: не з`явився;

Від прокуратури : Лісняк А.І. (прокурор, служб.посв. №052300 від 27.02.19р.)

СУТЬ СПОРУ :

КЕВ м. Дніпро (позивач) в листопаді 2017 р. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради (відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради №939 від 25 січня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3338 га на мкр-ні Всебратське-2, 65а, та надання її в постійне користування для розміщення існуючої будівлі міської поліклініки №1». Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями позивача на перевищення Криворізькою міською радою наданих їй законом повноважень під час ухвалення спірного рішення , яким спричинено шкоду інтересам держави та порушення прав Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро як постійного користувача земельної ділянки.

Криворізька міська рада (відповідач) проти позову заперечував вказуючи, що обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову. Також, відповідач зазначає, що згідно нотаріально посвідченої заяви від 22.10.2009 №6232 Криворізька квартирно-експлуатаційна частина району, від імені якого діяв начальник ОСОБА_2 , не заперечувала проти відведення (при необхідності відчуження) у встановленому законом порядку ділянки розміром 0,3338 га, на якій розташована нежитлова будівля поліклініки за адресою: м. Кривий Ріг, мікрорайон Всебратське-2, буд.65 А, що знаходиться на балансі комунального закладу «Міська поліклініка №1».

Міністерство оборони України ( третя особа-1) в письмових поясненнях підтримало позовні вимоги та вказало, що земельна ділянка площею 0,3338 га, яка розташована в мкр-ні Всебратське-2,65а, Центрально-Міського району м. Кривого Рогу знаходиться на обліку та балансі Криворізької КЕЧ району, право постійного користування земельною ділянкою посвідчувалось державним актом серії «Б» №009798. Відповідно до Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 01 липня 2013 року №Д-322/1/1/2 Криворізька КЕЧ району розформовано, а правонаступником визначено КЕВ м. Дніпро. Також, згадане майно є військовим, знаходиться на балансі КЕВ м. Дніпро, рішення щодо його передачі та відчуження не приймалось. Відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України, затверджений постановою КМУ від 28.12.2000 року №1919, визначає, що рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням, за пропозицією Міністерства оборони України, погодженого з Міністерством економіки України. При цьому, цей порядок підтверджено та рекомендовано Вищим господарським судом України до застосування господарськими судами. Таким чином, на думку третьої особи -1, Криворізька міська рада з 25.01.2012 незаконно вилучила земельну ділянку, яка належить Міністерству оборони України, та передала в постійне користування військове майно, для розміщення існуючої будівлі міської поліклініки № 1.

Управління містобудування архітектури та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради (третя особа-2) проти позову заперечувало , зазначаючи, що земельна ділянка на мкр. Всебратському-2, 65а, розташована в межах міста Кривого Рогу та адміністративно підпорядкована Криворізькій міській раді. Крім того, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно нежитлова споруда на мкр. Всебратському-2, 65а є власністю територіальної громади міста та передана на баланс комунальному закладу «Міська поліклініка №1». З огляду на зазначене та беручи до уваги нотаріально посвідчену заяву від 22.10.2009 №6232, відповідно до якої Криворізька квартирно-експлуатаційна частина району не заперечувала проти відведення (при необхідності відчуження) у встановленому законом порядку земельної ділянки розміром 0,3338 га, на якій розташована нежитлова будівля поліклініки за адресою: м. Кривий Ріг, мікрорайон Всебратське-2, буд. 65 А, що знаходиться на балансі комунального закладу «Міська поліклініка №1», керуючись діючим на той час земельним законодавством України, Криворізькою міською радою прийнято рішення від 25.11.2009 №3586 «Про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та надання дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок”, згідно якого комунальному закладу «Міська поліклініка №1» затверджено матеріали вибору земельної ділянки та надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки. Розглянувши звернення КЗ «Міська поліклініка №1» щодо надання в постійне користування земельної ділянки на мікрорайоні Всебратському-2, 65а, в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення існуючої будівлі міської поліклініки, за результатами його опрацювання встановлено, що відповідно до експлікації земель (форма 6-зем) земельна ділянка площею 0,3338 га на мікрорайоні Всебратському-2, 65а, яка надається в постійне користування КЗ «Міська поліклініка №1», належить до земель житлової та громадської забудови, погоджений комісією з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, враховуючи правовстановлюючий документ на нерухоме майно, керуючись ст.ст. 12, 39 92, 134, 186, 186-1 Земельного кодексу України, Криворізька міська рада ухвалила рішення від 25.01.2012 №939 про надання комунальному закладу «Міська поліклініка №1» у постійне користування земельної ділянки житлової та громадської забудови площею 0,3338 га для існуючої будівлі міської поліклініки №1 на мкр-ні Всебратському-2, 65 а, в Центрально-Міському районі за рахунок забудованих земель громадського призначення.

КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Криворізької міської ради ( третя особа-3) проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на те, що предметом розгляду в даній справі є спірні правовідносини щодо надання у постійне користування земельної ділянки для розміщення саме будівлі лікувального закладу, який забезпечує надання якісного та доступного медичного обслуговування мешканців мікрорайону Всебратське, та існування якого є надважливим і життєвонеобхідним для територіальної громади міста Кривого Рогу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.18р. (суддя Суховаров А.В. ) у справі №904/9761/17 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою ДАГС від 20.08.18р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.18р. у справі № 904/9761/17 скасовано, прийнято нове рішення; позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення Криворізької міської ради № 939 від 25.01.2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на мкр-ні Всебратському-2, 65а та надання її у постійне користування для розміщення існуючої будівлі міської поліклініки № 1».

Постановою Верховного Суду від 20.11.18р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.18р. та постанову ДАГС від 20.08.18р. у справі №904/9761/17 скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. При цьому , Верховний Суд у своїй постанові зазначив: … колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Однак, як убачається із матеріалів справи, заяву заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону про залучення до участі у справі Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону було подано до суду апеляційної інстанції 08.08.2018 і задоволено судом без урахування наведених положень господарського процесуального законодавства.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Менчинська проти Росії», пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мартіні проти Франції»).

Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі на застосування позовної давності до заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає, що за змістом частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, однак така заява подана відповідачем до суду касаційної інстанції, що не ґрунтується на наведених положеннях законодавства...».

Відповідно до ч.1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

03.01.19р. матеріали справи №904/9761/17 розподілено на суддю Васильєва О.Ю.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.19р. справу №904/9761/17 прийнято до свого провадження суддею Васильєвим О.Ю. за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні.

Під час нового розгляду справи позивач наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав , наведених ним раніше у позовній заяві .

Від Криворізької міської ради (відповідач) надійшла заява про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин. Заява обґрунтована посилання на обізнаність позивача про наявність оскаржуваного рішення міської ради ще у листопаді 2013 року; починаючи з 30.11.13р. по 30.11.16р. позивач не скористався своїми правами та не звернувся до суду за захистом своїх прав; у зв`язку з чим, враховуючи приписи ст. 257 ЦК України, відповідач наголошує на тому, що позивач звернувся з позовом ( у листопаді 2017р.) з пропуском строку позовної давності, а тому в позові слід відмовити ( т.3, а.с.7-8, 15). Також, представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог , вказуючи , що оспорюване рішення прийняте міськрадою в межах наданих їй законом повноважень та клопотали про залучення до матеріалів справи витягу із Плану існуючих меж земельних ділянок усіх форм власності та користування із зазначенням їх цільового призначення Центрально-Міського району м. Кривого Рогу та копію рішення Криворізької міськради від 24.04.13 р. № 1921 , якою затверджено План земельно-господарського устрою м. Кривого Рогу.

04.04.19р. до канцелярії суду надійшли письмові пояснення заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, в яких він обґрунтовував підставу участі прокурора у цій справі об`єктивною необхідністю захисту державних інтересів в сфері оборони. Також наголошував, що спірне рішення Криворізької міської ради є незаконним , оскільки на підставі нього було вилучено земельну ділянку площею 1,6228 га з користування міністерства оборони.

Треті особи під час нового розгляду справи письмових пояснень не надали ,явку представників в судових засіданнях неодноразово не забезпечили .

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ :

У 1980 році виконавчим комітетом Широківської ради депутатів трудящих квартирно-експлуатаційній частині Криворізького району (далі - Криворізька КЕЧ району) для потреб оборони видано державний акт на право користування землею серії «Б» НОМЕР_1 , яким посвідчувалось право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 9819,7 га для використання в якості випробувального полігону, та встановлювались її межі в натурі на місцевості. До складу вищезазначеної земельної ділянки входить земельна ділянка площею 0,338 га, що розтошована в мкр-ні Всебратському-2, 65а, Центрально-Міського району м. Кривого Рогу ( т.1, а.с.14-18).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24.10.2002р. № 217-IV «Про зміну меж міста Кривого Рогу Дніпропетровської області» (а.с. 107, т. 1) постановлено включити в межі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, зокрема, 548,6 га земель Зеленобалківської сільради (т.1,а.с. 107)

Згідно акту приймання-передачі земель та технічної документації землекористувачів Широківського району в межі міста Кривого Рогу на підставі Постанови Верховної Ради України від 24.10.2002р. № 217-IV «Про зміну меж міста Кривого Рогу Дніпропетровської області», складеного 22.07.04р., комісією у складі першого заступника голови Широківської райдержадміністрації, виконуючого обов`язки начальника Широківського районного відділу земельних ресурсів, головного спеціаліста Широківського районного відділу земельних ресурсів, заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, начальника Криворізького міського управління земельних ресурсів, начальника відділу міського управління земельних ресурсів Широківською райдержадміністрацією передані, а Криворізькою міською радою прийняті землі загальною площею 2410, 2 га, в тому числі землі Зеленобалківської сільської ради – 548, 56 га (т.1, а.с. 108-112).

За даними наведеного акту приймання – передачі Криворізькій міській раді передані у складі земель Зеленобалківської сільради 448,4 га земель мкр. Всебратське-2 (військове містечко 35), що перебували у користуванні Криворізької квартирно-експлуатаційної частини, при цьому в акті вказано, що земля перебувала у користуванні без правових документів. В акті приймання-передачі також зазначено, що землі слід вважати переданими в межі міста Кривого Рогу з 28.07.04 р. Цей акт приймання - передачі узгоджено Головою Широківської райдержадміністрації та Головою Криворізької міської ради. Відповідна відмітка щодо передачі земельної ділянки військового містечка № 35 (наразі № 53), площею 448,4 га, до меж міста наявна і у індивідуальній картці № 18 обліку земельної ділянки (т.1, а.с. 219-220).

Рішенням Криворізької міської ради XVIII сесії VI скликання №939 від 25.01.2012р. вирішено , зокрема :

1. Затвердити комунальному закладу «Міська поліклініка №1» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на мкр-ні Всебратське-2, 65а в Центрально-Міському районі для розміщення існуючої будівлі міської поліклініки № 1.

2. Надати комунальному закладу «Міська поліклініка №1» у постійне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови пло щею 0,3338 га для розміщення існуючої будівлі міської поліклініки №1 мкр-ні Всебратському-2, 65а в Центрально-Міському районі за рахунок забудованих земель громадського призначення, облікованих за експлуатаційною частиною району, згідно з доданою схемою.

3. Головному лікарю комунального закладу «Міська поліклініка №1» - Круподеру Володимиру Михайловичу:

3.1. Виступити замовником виконання робіт щодо:

- винесення та закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевос ті);

- складання державного акта на право постійного користування земель ною ділянкою.

3.2. Зареєструвати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою в органі, що здійснює державну реєстрацію правоустановчих документів на землю.

3.3. Охоронні зони інженерних мереж загальною площею 0,0756 га у межах земельної ділянки використовувати з обмеженнями, передбаченими Правилами охорони магістральних трубопроводів, та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

3.4. Забезпечити виконання вимог, викладених у висновку комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, щодо по годження проектів землеустрою з відведення земельних ділянок від 25.11.2011 №133, ст. 48 Закону України «Про охорону земель», Постанов Кабінету Мініст рів України від 08.04.1999 №559 та від 01.08.2006 №1045.

3.5. Передбачити встановлення земельного сервітуту площею 0,0106 га для проїзду до теплорозподільчого пункту комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа».

3.6. Виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог ст.96 Земельного кодексу України.

4. Управлінню Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (Ніколаєв С.В.) внести зміни до земельно-облікової документації.

5. Відділу інформатизації виконкому міської ради (Білогай О.Ю.) за безпечити оприлюднення рішення на офіційному веб-сайті виконкому Кри ворізької міської ради в мережі Інтернет у визначений чинним законодавством термін.

6. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію мі ської ради з питань регулювання земельних відносин, планування та забудови міста, міської комунальної власності (Іванов Ю.О.), координацію роботи - на заступника міського голови Гальченка А.В. ( т.1, а.с.21-23)

Наказом начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 94 від 9 серпня 2013 року на виконання директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 01 липня 2013 року № Д-322/1/*2 Криворізьку КЕЧ району розформовано. Правонаступником усіх її прав і обов`язків визначено Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпро ( т1, а.с.24-27) .

У подальшому рішенням Криворізької міської ради від 31.03.2014 р. № 2607 внесено зміни до рішення від 25.12.2012 р. , яким змінено назву медичної установи на Комунальна установа «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Криворізької міської ради».

На вказаній земельній ділянці за адресою: мкр-н Всебратське-2, 65а. м. Кривий Ріг, розташована нежитлова будівля, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Кривого Рогу, право оперативного управління будівлею здійснює Комунальна установа «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Криворізької міської ради (т.1, а.с. 163-164), до цього будівля перебувала на балансі комунального закладу «Міська поліклініка №1» ( т.1, а.с. 44-45, 155) .

За результатами звірки з Управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі у Дніпропетровської області щодо обліку та наявності площ земельних ділянок, які рахуються за Міністерством оборони України по КЕВ м. Дніпро, станом на 01.01.2016р. КЕВ м. Дніпро було виявлено різницю даних обліку на 1,6228 га, в томі числі і земельну ділянку площею 0, 338 га, які вилучені рішеннями Криворізької міської ради № 939 від 25.01.2012, № 688 від 26.10.2011 року.

Як вказує позивач, Криворізькою міською радою без відповідної згоди Міністерства оборони України здійснено розпорядження земельною ділянкою 0,338га на мкр-ні Всебратське, 65а в Центрально-Міському районі, яка є об`єктом державної власності, отже рішення Криворізької міської ради №939 від 25.01.2012р., є таким, що прийнято з перевищенням повноважень, а тому підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Криворізька міська рада ( відповідач ) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову. Також, відповідач зазначає, що згідно нотаріально посвідченої заяви від 22.10.2009 №6232 Криворізька квартирно-експлуатаційна частина району, від імені якого діяв начальник ОСОБА_2 , не заперечувала проти відведення (при необхідності відчуження) у встановленому законом порядку ділянки розміром 0,3338 га, на якій розташована нежитлова будівля поліклініки за адресою: м. Кривий Ріг, мікрорайон Всебратське-2, буд.65 А, що знаходиться на балансі комунального закладу «Міська поліклініка №1». Окрім того, відповідач у своїй заяві просив застосувати до позовних вимог наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Згідно зі статтею 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (стаття 19 зазначеного Кодексу).

За змістом статей 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно зі статтею 77 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

За змістом частини 2 статті 14 Закону України «!Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Статтею 1 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до положень статей 83, 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення ради) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Саме суд здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.

Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави. Конституція України (частина 2 статті 19) передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Цей принцип відображено у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

У частинах 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема у сфері регулювання земельних відносин.

Пункт 34 частини 1 статті 26 зазначеного Закону встановлює, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Також відповідно до пунктів "а"–"г" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З аналізу наведених норм у їх сукупності можна зробити висновок, що прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, що пов`язані із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу місцевого самоврядування є підставою для виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статей 152, 155 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Разом з тим із зазначеного Рішення Конституційного Суду України вбачається, що такі рішення органу місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в інший спосіб.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018р. у справі № 923/466/17, від 19.06.2018р. у справі № 916/1979/13.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про правомірність обраного позивачем способу захисту порушеного права, а саме подання позову про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради №939 від 25 січня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3338 га на мкр-ні Всебратське-2, 65а, та надання її в постійне користування для розміщення існуючої будівлі міської поліклініки №1.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; з`єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що військове майно – це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Частина перша статті 19 Земельного кодексу України містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, і землі оборони.

Згідно з частиною 2 та абзацом 3 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Доказів зміни цільового призначення спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку повноважним органом матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Пунктом "б" частини 3 статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Згідно імперативних приписів статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Відповідно до ст.ст. 77, 84 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» на момент прийняття оспорюваного рішення Криворізької міської ради вищевказані землі, передані у користування за Державним актом на право користування землею серії "Б" НОМЕР_1 , відносилися за формою власності до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони.

Форма власності на землю та її цільове призначення відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України визначають правовий режим земель, суб`єктний склад земельних правовідносин, а відтак і особливості їх правового регулювання.

Включення в межі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області частини земель, що перебувають у позивача на праві постійного користування, не змінює автоматично статусу цих земель як державних та їх цільового призначення – землі оборони ; та не припиняє наявного у позивача права постійного користування ними.

Частиною першою статті 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад (ч. 1 ст. 174 Земельного кодексу України).

Згідно з частинами першою та другою статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Проте, відповідно до ч. 3 статті 173 Земельного кодексу України включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу. Відповідно до положень частини першої статті 176 вказаного Кодексу межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України.

Статтею 149 Земельного кодексу України визначено порядок вилучення земельних ділянок. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч.ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України).

Доказів вилучення з користування позивача спірної земельної ділянки, переданої у межі міста Кривого Рогу, та з дотриманням установленого порядку, матеріали справи не містять.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою встановлені ст. 141 Земельного кодексу України, зокрема, такою підставою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Особливості користування земельними ділянками, наданими для потреб Збройних Сил України, визначені Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженим наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483 (далі - Положення).

Відповідно до п. 44 цього Положення за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України.

Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України (п. 45 Положення).

Вказаним Положенням передбачено певну процедуру відмови від користування землею, наданою для потреб Збройних Сил України, за відсутністю потреби та передачі цієї землі місцевим органам влади згідно зі статтею 27 Земельного кодексу України.

Однак, вказана процедура при відмові від користування спірною земельною ділянкою у спірних правовідносинах не була дотримана позивачем.

Заява начальника Криворізької квартирно-експлуатаційної частини (району), згідно якої КЕЧ району не заперечує проти відведення (при необхідності відчуження) у встановленому законом порядку земельної ділянки розміром 0,3338 га, на якій розташована нежитлова будівля поліклініки за адресою: м. Кривий Ріг, мікрорайон Всебратське-2, буд. 65 А, не є достатньою підставою для припинення права користування на зазначену земельну ділянку (т.1, а.с. 48). Окрім того, вказаною заявою також підтверджуються обставини перебування спірної земельної ділянки розміром 0,3338 га у загальному масиві земель за актом на право постійного користування землею серії "Б" НОМЕР_1 .

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку про те , що начальник Криворізької квартирно-експлуатаційної частини (району) не мав повноважень одноособово, без погодження з Міністром оборони України здійснювати відмову від користування спірною земельною ділянкою, наданою для потреб Збройних Сил України ; а відтак, право постійного користування Квартирно-експлуатаційною частиною Криворізького району зазначеною спірною земельною ділянкою припинено безпідставно.

Згідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України).

Вище встановлено, що земельна ділянка, на якій розміщена будівля поліклініки, не вибула із державної власності у комунальну.

За положеннями ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, то вона знаходиться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, а власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається відповідними земельними ділянками.

Саме Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 Земельного кодексу України (ч. 7 ст. 122 Земельного кодексу України). Так само, відповідно до ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Отже, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам, є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Оскільки спірна земельна ділянка не відноситься до земель комунальної власності, розпоряджатися нею можуть лише компетентні органи державної виконавчої влади, а не органи місцевого самоврядування. Криворізькою міською радою прийнято оспорюване рішення з перевищенням наданих їй повноважень шляхом розпорядження земельною ділянкою площею 0,3338 га на мкр-ні Всебратське-2, 65а, в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу попри вимоги законодавства.

Знаходження на земельній ділянці нежитлової будівлі міської лікарні , яка перебуває у комунальній власності ( та була збудована навіть ще до часу прийняття Криворізькою міською радою оскаржуваного в цій справі рішення №939 від 25 січня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3338 га на мкр-ні Всебратське-2, 65а, та надання її в постійне користування для розміщення існуючої будівлі міської поліклініки №1» ) , жодним чином не впливає на оцінку відповідності цього рішення вимогам чинного законодавства України.

В той же час, розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, суд приходить до висновку про її обґрунтованість з урахуванням наступного.

У відповідності до приписів ЦК України: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ( ст.256 ) Відповідно до ст.257 цього Кодексу : загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ст.261 цього Кодексу ).Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) ( ст.266 ЦК України ) . Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту ( ст.267 ЦК України )

Як вбачається із додатку №1 «Проблемні питання по земельним ділянкам, які потребують подальшого вирішення», а саме – розділу IV «Різниця в обліку земельних ділянок по Криворізькій КЕЧ району ( форма 405) та Держкомземом у м. Кривий Ріг ( форма 6-зем)» (т.1, а.с.212) до акту прийому-передачі земельних ділянок від Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району до КЕВ м. Дніпропетровська від 30.11.2013р., позивач був обізнаний про існування оскаржуваного ним рішення Криворізької міської ради не пізніше 30.11.2013р. Тобто, починаючи з 01.12.2013р. позивач, вважаючи свої права порушеними , мав право звернутися до суду із даним позовом , проте він звернувся з цим позовом до суду лише у листопаді 2017р. Таким чином, слід дійти висновку, що позивач пропустив строк позовної давності. Обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності, суд не знаходить. За викладених обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають та в позові слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13,73-74, 79, 86 , 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.

Повне рішення складено 22.05.2019р.