Ухвала суду № 81878037, 20.05.2019, Городнянський районний суд Чернігівської області

справа № 732/997/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2019 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді - Лиманської М.В., в присутності секретаря - Бруй І.В., за участі представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відповідачки - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Городня заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08.08.2017 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до директора Городнянської ЗОШ №1 ОСОБА_3 , Відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправними дій та скасування наказу про надання основної відпустки,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов`язати директора Городнянської ЗОШ №1 та Відділ освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області надати їй основну щорічну відпустку з 01.09.2017 року - як ветерану праці. В обґрунтування позовних вимог вказала, що відповідач - директор Городнянської ЗОШ №1 ОСОБА_3 видала незаконний наказ №19 від 17.05.2017 року про надання їй щорічної відпустки в період з 12.06.2017 по 07.08.2017 року. Вказаний наказ позивачка оскаржила до суду, оскільки вона зверталася з заявою про надання їй щорічної відпустки не у період, визначений у оскаржуваному наказі, а з 01.09.2017 року, як ветерану праці. У зв`язку з цим просила зобов`язати директора школи та відділ освіти видати відповідний наказ про надання відпустки згідно поданої заяви, а саме з 01.09.2017 року.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 08.08.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що позивачка працювала на момент вирішення справи у Городнянській ЗОШ №1 на посаді вчителя підготовчого класу. Згідно наказу директора школи ОСОБА_3 . № 19 від 17.05.2017 року позивачці було надано щорічну основну відпустку за календарний рік тривалістю 56 календарних днів з 12.06.2017 року по 07.08.2017 року, без урахування поданої заяви позивачки, в якій позивачка просила про надання їй відпустки з 01.09.2017 року. Відмовляючи в позові, суд послався на положення статті 10 Закону України «Про відпустки» та Постанови КМУ №346 від 14.07.1997 року, в силу яких позивачці було надано щорічну відпустку як педагогічному працівнику в період літніх канікул. Суд урахував наявність у чинному законодавстві конкуренції правових норм, які визначають порядок надання відпусток ветеранам праці та педагогічним працівникам. Оскільки існує загальноприйняте правоположення, згідно із яким пріоритет у застосуванні надається спеціальній нормі, суд, урахувавши конкретні обставини справи, застосував до спірних правовідносин спеціальну норму, яка регламентує порядок надання відпусток педагогічним працівникам.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивачка його оскаржила в апеляційному та касаційному порядку з посиланням на невідповідність висновків суду нормам матеріального права. У апеляційній та касаційній скаргах позивачка наголошувала на необхідності застосування загальної норми, яка передбачає право ветерана праці отримати відпустку у будь-який час.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21.09.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08.08.2017 року - залишено без змін. Постановою Верховного суду від 11 квітня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалені в цій справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій – без змін.

24.01.2019 року представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просив скасувати рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08.08.2017 року року за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу про надання основної відпустки.

Заява мотивована тим, що після ухвалення оскаржуваного рішення суду у Городнянському районному суді Чернігівської області було розглянуто цивільну справу №732/728/18, за наслідками чого було ухвалено рішення про встановлення юридичного факту того, що наказ директора Городнянської загальноосвітньої школи I ступеня ОСОБА_4 . ОСОБА_5 . №19 від 17.05.2017 року не відповідає дійсності, оскільки був виданий не на підставі заяви ОСОБА_1 про надання відпустки та не відповідно до графіку відпусток на 2017 рік. Заявник вважає, що оскільки рішенням суду встановлений вказаний факт, що має юридичне значення, наявні підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами та скасування ухваленого у даній справі судового рішення.

В судовому засіданні представник позивачки наполягав на скасуванні рішення суду, про перегляд якого подано заяву. Вважає, що встановлення в судовому порядку факту того, що наказ директора Городнянської загальноосвітньої школи I ступеня Федоренко Г.Г. №19 від 17.05.2017 року про надання позивачці відпустки не відповідає дійсності, є підставою для перегляду оскаржуваного рішення суду, його скасування та ухвалення рішення про задоволення позову.

Відповідач – директор Городнянської загальноосвітньої школи I ступеня ОСОБА_3 . – заперечувала з приводу заявлених вимог, вважає, що підстав для скасування рішення суду не вбачається, оскільки всі наведені представником позивачки доводи та обставини були предметом розгляду апеляційної та касаційної інстанції та не є нововиявленими.

Представник відповідача у справі – Відділу освіти Городнянської міської ради Чернігівської області, який є правонаступником Відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області - в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, в поданій до суду заяві від 15.04.2019 року (а.с.60) начальник Відділу освіти Городнянської міської ради просив розгляд справи проводити без його участі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а також скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року №4, нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до п.7 вищезазначеної постанови, обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 27.11.2018 року встановлено факт того, що наказ № 19 від 17.05.2017 року «Про надання щорічних відпусток педагогічним працівникам», виданий директором Городнянської загальноосвітньої школи І ступеня Федоренко Г.Г., в частині зазначення про визначення періоду відпустки ОСОБА_1 з 12.07.2017 року по 07.08.2017 року відповідно до Закону України "Про відпустки", згідно графіку відпусток на 2017 рік та на підставі особистої заяви - не відповідає дійсності.

Вирішуючи питання, чи є вказана обставина нововиявленою, суд виходить з наступного. Ухвалюючи рішення від 08.08.2017 року про відмову у позові, суд ураховував той факт, що оскаржуваний наказ в частині визначення періоду відпустки ОСОБА_1 у 2017 році був виданий без врахування заяви позивачки, оскільки вона не бажала йти у відпустку в літній період. Вирішуючи справу, суд виходив з того, що порядок надання щорічних основних відпусток педагогічним працівникам врегульовано спеціальними нормами закону, якими передбачено надання щорічної відпустки педагогічному працівнику саме в період літніх канікул.

Отже обставини, на які посилається представник позивачки в своїй заяві про перегляд судового рішення, а саме встановлення судом факту того, що формулювання наказу від 17.05.2017 року не відповідає дійсності, не є такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення.

Таким чином, наведені представником позивачки в заяві обставини не спростовують факти, покладені в основу судового рішення і не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, а тому не є істотними та нововиявленими.

Наведене є підставою для відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Керуючись ст. 259-261, 423, 429 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08.08.2017 року - відмовити та залишити в силі рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08.08.2017 року, ухвалене у цивільній справі №732/997/17.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя М.В. Лиманська