Рішення № 81876723, 08.01.2019, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2280/18

№ 2/207/341/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 року м. Кам`янське

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Юрченко І.М.

при секретарі: Сівачук А.А.

за участю

представника позивача Сагайдак А. ОСОБА_1 .

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспецмаркет» до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої під час виконання трудових обов`язків (в порядку регресу),-

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач, в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 15 червня 2017р. о 08.15 год. - у світлий час доби, ОСОБА_2 (надалі відповідач), керуючи технічно справним автобусом «БАЗ А079.46», номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ТОВ «Інтерспецмаркет» (надалі позивач), здійснював рух по проспекту Аношкіна з боку вул. Медичної в напрямку перехрестя з проспектом Свободи в м. Кам`янське. ОСОБА_2 , як водій механічного транспортного засобу, здійснюючи управління технічно справним автомобілем, на сухому асфальтобетонному покритті, здійснюючи рух по проспекту Аношкіна зі швидкістю 3-5 км/год та наближаючись до перехрестя з проспектом Аношкіна, усвідомлюючи те, що знаходиться на другорядній дорозі, не переконався у відсутності небезпеки для себе та інших учасників, не маючи перешкод ні технічною, ні механічного характеру, при необмеженій видимості, своєчасно транспортні засоби, що рухаються по головній дорозі - по проспекту Свободи, не виявив, та зупинившись згідно вимог п. 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» правил дорожнього руху України, відновив свій рух через перехрестя з головною дорогою - проспектом Свободи, допустив зіткнення з моторолером «МХ 150 С», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , що рухався по проїжджій частині проспекту Свободи, з боку площі Визволителів у напрямку перехрестя з проспектом Аношкіна зі швидкістю 60,0 км/год.

В результаті вказаної ДТП водію моторолера «МХ 150 С» ОСОБА_4 завдано тілесні ушкодження у вигляді тупої травми живота з розривом селезінки, яка ускладнилась внутрішньо черевневою кровотечею, які відносяться до тяжких тілесних пошкоджень, по ознаці небезпеки для життя Таким чином, у прямому причинному зв`язку з вчиненням вказаної ДТП, що спричинило настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних пошкоджень, знаходиться грубе порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.16.11 ПДР України, оскільки зазначене порушення безпосередньо спричинило настання даної ДТП.

Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 березня 2018 р, у справі №207/2372/17, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Отримавши вирок від 30 березня 2018 р. у справі №207/2372/17, підприємством було виявлено заподіяння працівником шкоди, а саме, суд у даному вироку вказав: «суд приходить до висновку, що потерпілому ОСОБА_4 дійсно спричинена моральна шкода, яка полягала в перенесенні фізичних страждань від спричинення тілесних ушкоджень, в отриманні психологічного стресу, в зв`язку з тривалим лікуванням та реабілітаційними заходами та втратою життєво важливого органу селезінки, нормальні життєві устої у потерпілого ОСОБА_5 ІВ були порушені. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд, оцінивши аргументи потерпілого, виходячи з характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення), з врахуванням отриманих потерпілим травм, тривалості знаходження на лікуванні, характеру і глибини пов`язаних з цим душевних страждань, пов`язані з цим вимушені зміни в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, беручи до уваги вік потерпілого, виходячи із засад розумності і справедливості, вважає достатнім і відповідним визначення розміру заподіяної моральної шкоди в сумі 50000 грн., яка підлягає стягненню з ТОВ «Інтерспецмаркет»».

Отже, відповідач ОСОБА_2 , вчинив дорожньо-транспортну пригоду під час виконання трудових обов`язків та перебування у трудових відносинах з ТОВ «Інтерспецмаркет», що підтверджено його трудовою книжкою БТ-І №5585641 (записи 12, 13) та також встановлено у вироку від 30 березня 2018 р. у справі №207/2372/17.

Шкода завдана відповідачем внаслідок ДТП при виконанні ним трудових обов`язків складає 50000,00 гри., була покладена судом на підприємство ТОВ «Інтерспецмаркет», перед яким винний працівник ОСОБА_2 несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами цивільного та трудового законодавства.

Згідно платіжного доручення № 2900 від 05.06.2018 року позивачем ТОВ «Інтерспецмаркет» було сплачено громадянину ОСОБА_4 шкоду, завдану працівником ОСОБА_2 в розмірі 50000 грн., на підставі вироку суду від 30.03.2018 р. у справі №207/2372/17.

Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оскільки відповідачем завдана шкода позивачу під час здійснення трудових обов`язків та на спірні правовідносини, виникли між сторонами з приводу відшкодування матеріальної шкоди, поширюється дія норм КЗпП України та позивач може захистити своє порушене право, обравши даний спосіб його захисту, який передбачено чинним законодавством.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадку, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (пункт 3 частини першої статті 134 КЗпП)

На підставі зазначеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспецмаркет», суму в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, як відшкодування (в порядку регресу) покриття шкоди заподіяної з його вини підприємству та сплачений судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що дійсно під час заподіяння шкоди він перебував у трудових відносинах з позивачем ТОВ «Інтерспецмаркет», позовні вимоги позивача визнав.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована в АСК "Омега", юридична адреса якої 04053 м.Київ, вул Обсерваторна, 6.17А. Згідно ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не може звернутися до страхувальника з регресним позовом за обставин, вказаних в позовній заяві та вироку суду.

Згідно п.16 постанови ВСУ №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства про вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" кожен водій транспортного засобу повинен мати поліс обов`язкового страхування, і якщо є такий поліс, то суд повинен залучити до участі у справі страхову компанію, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винуватця. При цьому суд наголосив, що "непред`явлення вимог до страховика, за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика, є підставою для відмови в позові до завдавала шкоди у відповідному розмірі".

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків:

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У судовому засідання встановлено наступне.

Ніким не залепечуться та відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК, суд вважає доведеним наступні обставини справи, а саме те, що відповідач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Інтерспемаркет» станом на 15 червня 2017 року (дата дорожньо-транспортної пригоди), що також підтверджується копією трудової книжки відповідача (ар.с.31-32). Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 березня 2018 р, у справі №207/2372/17, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вказаним вироком суд зазначив, що потерпілому ОСОБА_4 дійсно спричинена моральна шкода, яка полягала в перенесенні фізичних страждань від спричинення тілесних ушкоджень, в отриманні психологічного стресу, в зв`язку з тривалим лікуванням та реабілітаційними заходами та втратою життєво важливого органу – селезінки, нормальні життєві устої у потерпілого ОСОБА_4 були порушені.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд, оцінивши аргументи потерпілого, виходячи з характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення), з врахуванням отриманих потерпілим травм, тривалості знаходження на лікуванні, характеру і глибини пов`язаних з цим душевних страждань, пов`язані з цим вимушені зміни в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, беручи до уваги вік потерпілого, виходячи з засад розумності і справедливості, вважає достатнім і відповідним визначення розміру заподіяної моральної шкоди в сумі 50000грн.00коп., яка підлягає стягненню з ТОВ «Інтерспецмаркет».

Отже, відповідач ОСОБА_2 , вчинив дорожньо-транспортну пригоду під час виконання трудових обов`язків та перебування у трудових відносинах з ТОВ «Інтерспецмаркет», що підтверджено його трудовою книжкою БТ-І №5585641 (записи 12, 13) (ар.с.31-32), а також встановлено у вироку Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 березня 2018 р, у справі №207/2372/17 (ар.с.22-28).

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 , вчинив дорожньо-транспортну пригоду під час виконання трудових обов`язків та перебування у трудових відносинах з ТОВ «Інтерспецмаркет», що підтверджено його трудовою книжкою БТ-І №5585641 (записи 12, 13) та також встановлено у вироку від 30 березня 2018 р. по справі №207/2372/17.

Шкода, завдана відповідачем внаслідок ДТП при виконанні ним трудових обов`язків складає 50000,00 гри., була покладена судом на підприємство ТОВ «Інтерспецмаркет», перед яким винний працівник ОСОБА_2 несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами цивільного та трудового законодавства.

Згідно платіжного доручення № 2900 від 05.06.2018 року позивачем ТОВ «Інтерспецмаркет» було сплачено громадянину ОСОБА_4 шкоду, завдану працівником ОСОБА_2 в розмірі 50000 гри, на підставі вироку суду від 30.03.2018 р. у справі №207/2372/17 (ар.с.33).

Вирішуючи спір у даній справі суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і маг похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювана шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.

Юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану працівником, мас право зворотньої вимоги (регресу) до цієї особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України), тобто розмір відшкодування визначається трудовим законодавством.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», роз`яснено, що за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах За вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своіх трудових обов`язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров`ю, виплаченої пенси, допомоги по соціальному страхуванню та ін.), в силу сі. 441 ЦК України, відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

Загальні правила щодо матеріальної відповідальності працівників визначаються главою IX КЗпП України, Положенням про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затвердженим Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року.

Зазначені норми матеріального права визначають як підстави й умови покладення матеріальної відповідальності на працівників (стаття 130 КЗпП України, розділ І Положення), так і розмір такої матеріальної відповідальності (статті 132-135 КЗпП України, розділи II-IV Положення).

Зокрема, в статті 130 КЗпП визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Крім того, за положеннями статті 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно.

За вимогами п.3 ст. 134 КЗпП, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування (у порядку регресу) у повному розмірі шкоди, завданої третій особі під час дорожньо-транспортної пригоди, діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, на підставі ст. 134 КЗпП України.

У пункті 10 Положення про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, також зазначено,що робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

При визначенні розміру шкоди 50000 грн., що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, слід врахувати ступінь вини працівника повністю встановленої вироком суду і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно, зокрема, те, що у прямому причинному зв`язку з вчиненням вказаної ДТП, що спричинило настання суспільно- небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних пошкоджень, знаходиться грубе порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 16.11 ПДР України, оскільки зазначене порушення безпосередньо спричинило настання даної ДТП.

Також суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на необхідність пред`явлення зазначених вимог до страховика, так як навіть відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Стаття 23 вказаного Закону визначає, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;

шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Разом з цим при даній ДТП страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого не визначалась. Таким чином вирахувати 5 відсотків від неї не має можливості, а відповідно до вироку моральна шкода стягувалась на підставі ст.23 ЦК України та ст.1172 ЦК України.

На підставі вищезазначеного, ретельно дослідивши всі надані суду докази та проаналізувавши досконало законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспецмаркет», підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, ст. 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспецмаркет», ЄДРПОУ 32293278, що знаходиться за адресою: м. Кам`янське, вул. Фізкультурна, 3 до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення шкоди, завданої під час виконання трудових обов`язків (в порядку регресу) – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспецмаркет», ЄДРПОУ 32293278, що знаходиться за адресою: м. Кам`янське, вул. Фізкультурна, 3, суму в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, як відшкодування (в порядку регресу) покриття шкоди заподіяної з його вини підприємству.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспецмаркет» витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчисляються з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 14 січня 2019 року

Суддя І.М. Юрченко