Ухвала суду № 81876387, 22.04.2019, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1684/16-ц

4-с/467/10/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

представник особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_1

представника стягувача — Співак А.І.

представника заінтересованої особи — Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ в Миколаївській області — Тетеричко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка скаргу ОСОБА_2 на визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ :

Суть питання, що вирішується ухвалою і за чиєю ініціативою воно розглядається

ОСОБА_2 звернулась до Арбузинського районного суду Миколаївської області із вказаною скаргою, в обгрунтування якої посилалась на те, що 25 січня 2019 року приватний виконавець Баришніков А.Д. відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 467/1684/16-ц, виданого 02 лютого 2017 року Арбузинським районним судом Миколаївської області про стягнення з неї та ОСОБА_3 на користь ПАТ “Ощадний банк України” заборгованості в розмірі 177 297, 65 грн. солідарно.

Суб`єкт звернення вважає такі дії приватного виконавця незаконними, зокрема, через таке.

10 грудня 2018 року Арбузинським районним судом Миколаївської області скаргу ПАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії Миколаївського обласного управління було задоволено та скасовано постанову старшого державного виконавця Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ в Миколаївській області про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме : виконавчого листа від 02 лютого 2017 року по справі № 467/1684/16-ц.

На виконання цієї ухвали, 22 січня 2019 року виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа було відновлене державним виконавцем.

Проте, в порушення ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” стягувач не надав виконавчий лист до Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ в Миколаївській області, а натомість протиправно пред`явив його до виконання приватним виконавцем, а останній, у свою чергу, протиправно прийняв її до виконання, про що виніс оскаржувану постанову.

Зокрема, приватний виконавець повинен був скористатись своїм правом перевірити автоматизовану систему виконавчих проваджень і в разі наявності відкритого виконавчого провадження щодо цього ж боржника відмовити у відкритті виконавчого провадження, що передбачено п. 10 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”, а саме : у зв`язку із тим, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином, на думку особи, що подала скаргу, Закон України “Про виконавче провадження” не надає права приватному виконавцю прийняти до виконання виконавчий документ, який уже перебуває на виконанні у іншому органі державної виконавчої служби чи іншого приватного виконавця, а тому дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є незаконними.

У зв`язку із таким, ОСОБА_2 просила визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 січня 2019 року неправомірними, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 25 січня 2019 року щодо виконання виконавчого листа, виданого Арбузинським районним судом Миколаївської області 02 лютого 2017 року у справі № 467/1684/16.

Позиція учасників судового провадження

В судовому засіданні представник особи, яка подала скаргу, підтримала висунуті нею вимоги, просила їх задовольнити з підстав, що викладені у скарзі.

Представник заінтересованої особи — Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області також вказувала на протиправність дій приватного виконавця, вимоги скарги підтримувала.

Представник стягувача в судовому засіданні заперечив доводи особи, яка подала скаргу, та її представника, і вважав, що дії приватного виконавця відповідають вимогам закону, а стягувач не бажає звертати виконавчий документ до органу державної виконавчої служби.

Сам же приватний виконавець Баришніков А.Д. в судове засідання не прибув, проте, про його дату, час і місце повідомлений належно, направив до суду письмову заяву, якою просив розглядати скаргу за його відсутності.

Крім того, надав до суду відзив на скаргу, у якому посилався на право стягувача пред`явити виконавчий документ як до примусового виконання, так і за відновленим виконавчим провадженням, через що просив у задоволенні скарги відмовити.

Установлені фактичні обставини із даного питання і мотиви, з яких суд дійшов висновків, а також положення закону, якими він керувався, постановляючи ухвалу

У свою чергу, суд дослідивши надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, також достатності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, з огляду на правову аксіому «Atrium habet se intromittere indicia prae se» (суд має справу з тими доказами, які перед ним), керуючись законом, зробив такі висновки.

Зокрема, суд установив, що 02 лютого 2017 року Арбузинським районним судом Миколаївської області видано виконавчий лист у справі № 467/1684/16-ц про стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії — Миколаївське обласне управління АТ “Ощадбанк” заборгованості за кредитним договором № 129 від 17 березня 2009 року в розмірі 177 297, 65 грн.

05 липня 2017 року старшим державним виконавцем Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ в Миколаївській області Абакумовою О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.

Проте, вже 29 жовтня 2018 року цим же державним виконавцем виконавчий лист було повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю купівельного попиту, після закінчення терміну реалізації арештованого майна — промислового будинку.

Та не погодившись із цим, стягувач 30 листопада 2018 року подав до Арбузинського районного суду Миколаївської області скаргу на такі дії державного виконавця, яка ухвалою цього ж суду від 10 грудня 2018 року була задоволена.

Зокрема, суд скасував постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29 жовтня 2018 року та зобов`язав Арбузинський РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області розглянути питання щодо прийняття виконавчого листа від 02 червня 2017 року по справі № 467/1684/16-ц, виданого Арбузинським районним судом Миколаївської області.

Тож, 22 січня 2019 року державним виконавцем Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Абакумовою О.Ю. виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа було відновлене.

Між тим, 25 січня 2019 року стягувач звернув його до приватного виконавця Баришнікова А.Д., який своєю постановою, винесеною цього ж числа, відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 467/1684/16-ц, виданого 02 червня 2017 року Арбузинським районним судом Миколаївської області.

Таким чином, виконавчі провадження з виконання одного й того самого виконавчого документа мали місце одночасно : з 22 січня 2019 року — у Арбузинському РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області та з 25 січня 2019 року — у приватного виконавця Баришнікова А.Д.

Вважаючи відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, за таких обставин, незаконним Мягель І.А ОСОБА_4 подала цю скаргу.

Зокрема, представник скаржника посилалась на те, що приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу через те, що він вже перебував на виконанні у відділі державної виконавчої служби або ж передати його туди.

Апелювала також до того, що приватний виконавець станом на 25 січня 2019 року знав про відновлення виконавчого провадження державним виконавцем, позаяк, його обв`язок перевірити це визначено ст. 8 Закону України “Про виконавче провадження”.

Натомість, він відкрив виконавче провадження, незважаючи на те, що стягувач пред`явив виконавчий лист не за місцем його виконання та не за підвідомчістю.

З цих підстав просила скасувати оскаржувану постанову приватного виконавця і визнати його дії щодо відкриття виконавчого провадження протиправними.

Та суд не погоджується із такими доводами.

Зокрема, відповідно до ч.1 та 2 ст. 8 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Втім, ця правова норма не установлює прямого обов`язку приватного виконавця перевірити факт наявності відкритого виконавчого провадження за тим документом, із яким до нього звернувся стягувач.

При цьому, твердження представника скаржника про те, що приватний виконавець знав із даних автоматизованої системи виконавчого провадження про факт відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом № 467/1684/16-ц, є припущенням.

А доказуванням не може грунтуватись на припущеннях, що прямо визначено ч.6 ст. 81 ЦПК України.

Слід також вказати, що відповідного обов`язку для приватного виконавця не установлено і Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02 червня 2016 року № 1403-VIII, а так само і Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 за № 2432/5.

Та навіть якщо й припустити, що приватний виконавець Баришніков А.Д. перевірив факт відновленого виконавчого провадження за виконавчим листом № 467/1684/16-ц, то будь — яких правових підстав повернути його стягувачу не мав.

Так, частина 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” установлює підстави, за яким приватний виконавець повинен повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Зокрема, повернення виконавчого документу може мати місце якщо : 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника

визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Та жодної із цих обставин на момент відкриття приватним виконавцем Баришніковми А.Д. виконавчого провадження за виконавчим листом № 467/1684/16-ц не існувало.

А твердження представника скаржника про те, виконавчий документ було пред`явлено не за місцем виконання та не за підвідомчістю грунтуються на помилковому тлумаченні норм Закону України “Про виконавче провадження”.

Зокрема, за правилами ч.2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Водночас, за положеннями ч.1,2 ст. 25 Закону України “ Про органи і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

А приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Тож, виходячи із системого аналізу цих правових норм, а також з огляду на те, що приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д. має право приймати виконавчі документи, місцем виконання яких є територія Миколаївської області, ураховуючи, місце реєстрації ОСОБА_2 та місце виконання виконавчого листа № 467/1684/16-ц, останній був пред`явлений стягувачем саме за місцем виконання, а як наслідок, повернути його на підставі п. 10 ч.4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” приватний виконавець не мав підстав.

Що стосується доводів представника скаржника про те, що стягувач пред`явив виконавчий лист не за підвідомчістю, то із цим суд також не може погодитись.

Зокрема, згідно ч.2 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім : 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Та рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 06 березня 2017 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором не відноситься до цього переліку.

Натомість, такого роду рішення підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, що прямо випливає із положень п.1 ч.1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”.

А як слідує із ст. 1 Закону України “ Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

То якщо виходити із того, що підвідомчість це визначена законом сукупність повноважень приватного та державного виконавців, які належать до їх компетенції, то виконавчий документ у цій ситуації був пред`явлений за підвідомчістю, позаяк, судове рішення, на підставі якого він був виданий не входить до переліку, встановленого ч.2 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, тобто тих, які приватний виконавець не повноважний виконувати.

Таким чином, доводи, на які посилалась представник особи, що подала скаргу, є неспроможними із мотивів, що викладені судом вище, у той час, як порушень при відкритті виконавчого провадження приватним виконавцем Баришніковим А.Д. суд, принаймні із підстав, що зазначені у скарзі, не установив.

Стосовно ж тверджень представника скаржника про обов`язок приватного виконавця передати виконавче провадження до Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ в Миколаївській області, оскільки державний виконавець першим відновив виконавче провадження стосовно одного й того ж боржника, то суд зазначає наступне.

Положення Закону України “Про виконавче провадження” не зобов`язують приватного виконавця передавати виконавче провадження, яке перебуває у нього на виконанні, державному виконавцю з тієї підстави, що державний виконавець відкрив перше виконавче провадження щодо одного боржника.

Натомість частина п`ята статті 5 цього ж Закону допускає передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю лише за заявою стягувача.

Але ж як установив суд стягувач не звертав своєю заявою виконавчий лист до Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ в Миколаївській області після відновлення виконавчого провадження та більш того, представник стягувача в судовому засіданні висловив бажання співпрацювати з приватним виконавцем.

А окрім цього, із пояснень представника Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ в Миколаївській області та матеріалів виконавчого провадження слідує, що наразі виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_2 державним виконавцем закінчене на підставі п. 13 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” у зв`язку із непред`явленням виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього ж Закону.

Представник стягувача не заперечував факт непред`явлення виконавчого документа до Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області після відновлення виконавчого провадження державним виконавцем.

Тож, за таких обставин, скасування постанови приватного виконавця призведе фактично до вибуття ОСОБА_2 із виконавчого проадження, а доводи її представника про те, що стягувач вправі повторно звернутись із заявою до приватного виконавця не кореспондуються з положеннями щодо розумності строків виконавчого провадження ( п.7 ч.1 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження”), а також така дія є зайвою, позаяк, виконавчий лист відносно ОСОБА_2 й так вже перебуває на виконанні приватного виконавця.

Суд, при цьому, відхиляє доводи представника стягувача про сплату певної суми заборгованості за рішенням суду, а також стосовно строків відновлення виконавчого провадження державним виконавцем, так як це не має будь — якого правового значення у цій ситуації, оскільки суд в межах скарги здійснює перевірку дій приватного виконавця вимогам закону.

Що ж до доводів представника скаржника про те, що стягувач зобов`язаний був пред`явити виконавчий лист до Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області протягом одного місяця, то суд вкотре зауважує, що він у цьому провадженні здійснює перевірку дій приватного виконавця на відповідність вимогам закону, а не дій стягувача.

Крім того, суд виходив із засади диспозитивності виконавчого провадження, визначеної п.4 ч.1 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження”, який полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору — пред`являти виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців. Тобто, ця засада надає стягувачу право на власний розсуд обирати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

З цих мотивів, суд не знаходить правових відстав для задоволення скарги, що внесена на його розгляд, позаяк, остання є необгрунтованою, адже суд не установив порушень закону з боку приватного виконавця Баришнікова А.Д. при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 467/1684/16-ц, виданого Арбузинським районним судом Миколаївської області 02 червня 2017 року, а як наслідок, його відповідна постанова від 25 січня 2019 року є законною, що виключає задоволення вимог про визнання його дій неправомірними і її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена учасниками справи або особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 15 (п`ятнадяцяти) днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя І.В. Явіца