Рішення № 81873960, 20.05.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3672/18

Провадження № 2/638/2279/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2019 Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий: суддя Штих Т.В.

за участі секретаря: Тарасовій О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Харківської місцевої прокуруратури №1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Інспекції Державного архітектурно- будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про заборону експлуатації приміщень, -

встановив:

Позивач – керівник Харківської місцевої прокуратури №1 звернувся в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до Дзержинського районного суду міста Харкова 23.03.2018 з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про заборону експлуатації приміщень № 105-1, 105-2, 105-3, 105-4, 105-5, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони користування зазначеними приміщеннями, розпорядження ними, в тому числі будь-яким чином передавати їх у володіння та користування третім особам, до введення об`єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

У відзиві на позовну заяву Харківська міська рада позов місцевої прокуратури просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у наданому на адресу суду відзиві та під час судового розгляду проти позову заперечував з тих підстав, що ОСОБА_1 є власником спірної нежитлової будівлі і, відповідно до приписів Цивільного кодексу України та Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та його право власності є непорушним, а прокуратура не має права представляти інтереси в особі Харківської міської ради.

Третя особа ОСОБА_2 проти задоволення позовної заяви заперечувала.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.10.2016 у справі №638/6703/16-ц задоволено позов ОСОБА_2 , та визнано право власності на нежитлові приміщення НОМЕР_1 105-1, 105-2, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24.01.2017 по справі №638/6703/16-ц задоволено апеляційну скаргу керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради та скасовано рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.10.2016. ОСОБА_2 відмовлено у визнанні права власності на нежитлові приміщення НОМЕР_1 105-1, 105-2, 105-3, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2017 по справі №638/6703/16-ц рішення апеляційного суду Харківської області від 24.01.2017 залишено без змін.

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07.03.2000 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Біккінеєвою І.А., реєстраційний № 281, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 02.03.2015 №1600303 перебудови у нежитлових приміщеннях № 105-1, 105-2, 105-3, 105-4, 105-5, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відсутні. Квартира, що належала ОСОБА_3 , переведена в нежитлові приміщення рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №925 від 12 липня 2000 року. Проте, акт приймання до експлуатації та свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» не надавались.

Державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва на спадщину за законом після померлого чоловіка ОСОБА_3 Відмовляючи у видачі свідоцтва, державний нотаріус зазначив, що відсутній правовстановлюючий документ на нежитлові приміщення.

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання права власності без наявності належних та допустимих доказів, підтверджуючих, що за життя ОСОБА_3 в установленому законом порядку було оформлене право власності на спірні нежитлові приміщення в АДРЕСА_1 , а також без відповідних даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено рішенням апеляційного суду Харківської області від 24.01.2017.

Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ в інформаційному листі №24-150/0/4-13 від 28.01.2013 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» підтверджує правову позицію апеляційної інстанції, де зазначено, що суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права.

ОСОБА_2 здійснила відчуження спірних нежитлових приміщень першого поверху № 105-1, 105-2, 105-3, 105-4, 105-5, загальною площею 34,6 кв.м. у будинку готельного типу літ. «А-9» (стоматологічний кабінет), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом дарування своєму сину ОСОБА_1

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на зазначені будівлі зареєстровано 17.01.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. на підставі договору дарування серія та номер 40 від 17.01.2017. Дарувальником спірних приміщень виступає ОСОБА_2 , обдарованим є її син ОСОБА_1

За положеннями ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Метою договору дарування спірних нежитлових приміщень першого поверху № 105-1, 105-2, 105-3, 105-4, 105-5, загальною площею 34,6 кв.м. у будинку готельного типу літ. «А-9» (стоматологічний кабінет), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є набуття права власності на самочинно реконструйовані приміщення ОСОБА_4 М ОСОБА_5 . Обізнаність ОСОБА_2 про наявність апеляційного провадження по справі №638/6703/16-ц стосовно спірних приміщень свідчить про наявність в неї умислу на набуття права власності на спірні приміщення поза судовим розглядом, використовуючи договір дарування як спосіб зробити свого сина добросовісним набувачем спірних приміщень та уникнути можливості виконання рішення апеляційного суду.

Відповідно до даних з Реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, інформація щодо прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку нежитлових приміщень № 105-1, 105-2, 105-3, 105-4, 105-5, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про заборону відповідачу експлуатації спірних нежитлових приміщень, шляхом заборони користування зазначеною будівлею, розпорядження нею, в тому числі будь-яким чином передавати її у володіння та користування третім особам, до введення об`єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Згідно з ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Правовідносини у сфері архітектури, містобудування та забудови території, визначаються особливості щодо створення, реконструкції, реставрації об`єктів містобудування, та прийняття об`єктів в експлуатацію з метою подальшої експлуатації (користування) регулюються спеціальними нормами законодавства.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація). Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (видача сертифікатів, реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатацію та повернення таких декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків) уповноважена Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, факт визнання стану об`єкту як закінченого будівництвом може встановлюватися тільки Інспекцією виключно в ході проходження встановленої законодавством процедури прийняття об`єкту в експлуатацію.

Згідно ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; надання (отримання, реєстрації), повернення (відмови у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Таким чином, нормами діючого законодавства передбачено обов`язковість прийняття закінчених будівництвом об`єктів до експлуатації.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Постановою Кабінету міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 671 «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю» органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов`язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення переданих повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Основним завданням органу держархбудконтролю є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю в м. Харкові є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Законом України, який введений державою для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме п. 8 ст. 39 зазначеного Закону вказує, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Враховуючи те, що приміщення № 105-1, 105-2, 105-3, 105-4, 105-5, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (стоматологічний кабінет) не приймалися до експлуатації у встановленому законом порядку, використання даних об`єктів у підприємницькій діяльності як самостійно, так і передачі в найм або іншим чином третім особам до вводу їх в експлуатацію є таким, що суперечить закону.

Статтею 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що власники та користувачі об`єктів архітектури зобов`язані:

- утримувати в належному стані будинки і споруди, а так само закріплені за ними земельні ділянки, забезпечувати поточний огляд, періодичне обстеження і паспортизацію об`єкта, додержуватися під час експлуатації об`єкта архітектури вимог, визначених у його паспорті, а також вимог законодавства;

- отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов`язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об`єкта архітектури;

- у разі необхідності внесення змін до об`ємно-просторових, планувальних та інших рішень об`єкта архітектури розробляти відповідну проектну документацію, затверджувати її та проводити будівельні роботи в установленому законодавством порядку;

- зберігати комплект проектної документації, за якою збудовано об`єкт архітектури, та паспорт об`єкта, та передавати цю документацію новому власнику.

Відповідно до п. 3.1.6 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва» термін реконструкція вживається у визначенні наведеному у ДБН А 2.2.-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», тобто перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об`єктів будівництва, яка передбачає зміну функціонального призначення є реконструкцією та потребує введення в експлуатацію.

Частиною 1 ст. 376 ЦК України визначені підстави, за якими будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна визначається самочинним, а саме: якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суд вважає, що експлуатація нежитлових приміщень приміщення № 105-1, 105-2, 105-3, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , порушує визначений чинним законодавством порядок будівництва об`єктів нерухомості та державної реєстрації речових прав на них та нівелює роль цілої системи органів державної влади та контролю, які здійснюють повноваження у цій сфері та покликані забезпечувати відповідність забудови вимогам закону. Крім того, відсутність висновків компетентних органів, які б підтверджували додержання при будівництві (реконструкції) архітектурних, екологічних, санітарних, протипожежних та іншим норм ставить під загрозу надійність та безпечність експлуатації самочинно збудованої будівлі.

Аналогічну правову позицію підтримує Вищий господарський суд України у своїй постанові від 30.06.2015р. по справі № 922/5579/14.

Отже, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень приміщення № 105-1 АДРЕСА_2 105-2, 105-3, 105-4, НОМЕР_4 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які до теперішнього часу не введені в експлуатацію у передбаченому законодавством порядку, оскільки у реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції відсутні будь-які відомості щодо декларацій по спірних нежитлових приміщеннях.

Щодо тверджень представника відповідача про порушення права власності варто зазначити наступне.

Так, за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це дійсно право особи володіти, користуватися та розпоряджатися їм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини 2 статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Також стосовно посилання відповідача на ч. 1,2,6 ст. 319 ЦК України щодо здійснення права власності, а саме: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1); власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2); держава не втручається у здійснення власником права власності (ч. 6); діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 7).

Таким чином, зважаючи на приписи ст. 331 ЦК України та ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що господарський суд Харківської області дійшов вірного висновку про заборону експлуатації будівлі.

З приводу тверджень відповідача щодо порушення його права власності, суд зазначає, що норми законодавства про заборону експлуатації нерухомого майна носять превентивну функцію, та право власності відповідача не спростовують.

Статтею 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що власники та користувачі об`єктів архітектури зобов`язані, зокрема, отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов`язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об`єкта архітектури; у разі необхідності внесення змін до об`ємно-просторових, планувальних та інших рішень об`єкта архітектури розробляти відповідну проектну документацію, затверджувати її та проводити будівельні роботи в установленому законодавством порядку; зберігати комплект проектної документації, за якою збудовано об`єкт архітектури, та паспорт об`єкта, та передавати цю документацію новому власнику.

Експлуатація нежитлових приміщень порушує визначений чинним законодавством порядок будівництва об`єктів нерухомості та державної реєстрації речових прав на них та нівелює роль цілої системи органів державної влади та контролю, які здійснюють повноваження у цій сфері та покликані забезпечувати відповідність забудови вимогам закону.

Крім того, відсутність висновків компетентних органів, які б підтверджували додержання при будівництві (реконструкції) архітектурних, екологічних, санітарних, протипожежних та іншим норм ставить під загрозу надійність та безпечність експлуатації.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 підлягають задоволенню як обґрунтовані та такі, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129, 145 Конституції України, ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 7, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 28 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст.ст. 10, 16, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст. 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов керівника Харківської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Інспекції Державного архітектурно- будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про заборону експлуатації приміщень, задовольнити.

Заборонити ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , експлуатацію нежитлових приміщень № 105-1, 105-2, 105-3, 105-4, НОМЕР_4 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом заборони користування зазначеними приміщеннями, розпорядження ними, в тому числі будь-яким чином передавати їх у володіння та користування третім особам, до введення об`єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ: 02910108; банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету 2800) - витрати з оплати судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Т.В. Штих