Вирок № 81873248, 21.05.2019, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/691/19

Провадження № 1-кп/352/166/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого – судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Бардюк-Кавецької Л.В.,

з участю прокурорів Шутки Л.І., Боднар Г.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019090250000004 від 05.01.2019 р. по обвинуваченню :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, утриманця однієї малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 та вагітної дружини, з вищою освітою, працюючого неофіційно, комісованого з лав ЗСУ, участь в бойових діях не приймав, депутатом будь-якої ради не обиралася, раніше не судимого, якому пам`ятку про права обов`язки вручена, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

04.01.2019 р. приблизно о 07 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 проїжджав ділянкою автодороги Н-09 «Мукачево – Івано-Франківськ – Львів» в с АДРЕСА_3 по вул. Миру Тисменицького району, Івано-Франківської області у напрямку м. Івано-Франківська технічно несправним автомобілем (експлуатація якого заборонена відповідно до п. 31.4.1. а) Правил дорожнього руху України) марки "FIAT DOBLO" реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якому робоча гальмівна система знаходилась у стані часткової відмови, пов`язаної із заклинюванням робочого гальмівного механізму лівого заднього колеса, що носить експлуатаційний характер.

Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений попереджувальним знаком 1.32 "Пішохідний перехід", горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1. "зебра" та інформаційно-вказівними знаками 5.35.1, 5.35.2 "Пішохідний перехід", по якому в цей час у напрямку з ліва на право, відносно руху автомобіля марки "FIAT DOBLO" проїзну частину дороги переходили пішоходи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , і відповідно до п. 4.16 а) Правил дорожнього руху України, мали перевагу в русі, водій ОСОБА_1 , маючи об`єктивну можливість виявити пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості транспортного засобу, щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, наближаючись до пішохідного переходу на якому знаходився пішохід, не зменшив швидкість автомобіля аж до його зупинки, не надав дорогу пішоходу, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2

При цьому ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

1.10. в частині визначення поняття "небезпека для руху" – зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися;

п. 2.3 а) в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

п. 2.3. б)., згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;

п. 2.3. д)., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 4.16.а)., відповідно до якого пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

п. 12.1. в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку;

п. 12.3. відповідно до якого, в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п. 18.1. згідно якого, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

п. 31.1., відповідно до якого технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

п. 31.4., згідно якого забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

п. 31.4.1 гальмові системи:

а) заборонено змінювати конструкцію гальмових систем, застосовувати гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника;

У результаті порушення ОСОБА_1 , Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої пішохід ОСОБА_2 , отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, з субдуральною гематомою лівої півкулі, та забійною раною голови, (що викликало необхідність проведення операції «фрезери трепанації черепа в лівій лобно-скроневій та тім`яній ділянках, видалення під гострої субдуральної гематоми, первинна хірургічна обробка рани»).

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні пред`явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед потерпілою дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Унаслідок ДТП та постійних переживань значно погіршився стан його здоров`я. Заподіяні потерпілій злочином збитки відшкодував в повному обсязі у добровільному порядку. Просить суд суворо його не карати та при призначенні покарання врахувати, що він являється утриманцем малолітньої дитини та вагітної дружини, працюючи займається суспільно-корисною працею, по місцю проживання характеризується позитивно.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність обвинуваченого обставини судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_1 , щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілій заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди.

Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд приймає до уваги думку потерпілої щодо несуворості міри покарання яку слід призначити ОСОБА_1 , як враховує і те, що останній негативно ставиться до вчиненого, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, працюючи займаються суспільно-корисною працею, раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, має незадовільний стан здоров`я, являється утриманцем малолітньої дитини та вагітної дружини.

З врахуванням всіх вищеперелічених обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначаючи основне покарання у вигляді позбавлення волі, суд застосовує щодо підсудного норми ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України. Також суд застосовує щодо обвинуваченого додаткове покарання, визначене вищевказаною частиною ст..286 КК України – позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання – три роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (код ЄДРПОУ – 37952250, розрахунковий рахунок -31118115009002 за кодом класифікації доходу 24060300, банк отримувача – ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 899998) – 1144 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109/26-51ІТ/19 від 25.03.2019 р., 858 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109/26-161ІТ/19, а всього 2002 грн. понесених Івано-Франківським НДЕКЦ МВС витрат на проведення судових експертиз.

Речові докази: автомобіль марки «Фіат Добло» реєстраційний № WF2985R, що знаходяться на зберіганні на майданчику для затриманого транспорту Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківськів області, повернути власникам чи особам, уповноваженим власниками на розпорядження даними транспортними засобами.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду вручити прокурору та обвинуваченому негайно після його проголошення.

Суддя Р.Р. Струтинський