Рішення № 81872274, 21.05.2019, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/229/19

Номер провадження по справі 2/387/139/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2019 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Цоток В. В.

при секретарі Придатченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

В С Т А Н О В И В :

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У березні 2019 року публічне акціонерне Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 124387 грн 75 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7954,08 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом з 16.08.2012 по 30.10.2017 - 116433,67 грн., та судові витрати в сумі 1921 гривень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі кредитного договору б/н від 16 серпня 2012 року ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 не виконувала належним чином зобов`язання по договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 31.01.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 367166,68 грн., яка складається : з заборгованості по тілу кредиту - 7954,75 грн; заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 353593,55 грн.; заборованості за пенею та комісією - 5619,05 грн.

Оскільки в добровільному порядку відповідач борг не сплачує, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості - 124387 грн. 75 коп., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 7954,08 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом з 16.08.2012 по 30.10.2017 - 116433,67 грн. та судові витрати в сумі 1921 гривень.

Відповідач щодо позовних вимог заперечувала та надала відзив і заперечення, в яких зазначила, що заборгованість по кредитній картці НОМЕР_1 , виданій за кредитним договором №б/н від 16 серпня 2012 року, виникла не з її умисної чи необережної вини. На обґрунтуваннсвоїх доводів, зазначила, що 24 грудня 2013 року вона звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про втрату кредитної картки № НОМЕР_1 , блокування цієї картки та отримання нової. З результатами розгляду звернення, 24.12.2013 ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснено перевипуск кредитної картки НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 17.04.2019. Під час видачі нової картки №5168755351309493 працівники банку поінформували, що втрачена кредитна картка № НОМЕР_1 закрита (заблокована). Водночас 27 березня 2014 року із використанням втраченої кредитної карти № НОМЕР_1 невідомою особою викрадено кредитні кошти за кредитним договором №б/н від 16 серпня 2012 року на загальну суму 7960 гривень. Про крадіжку коштів відповідач дізналася випадково 07.04.2014, коли переглянула стан її рахунків в електронній системі «Приват 24». Наступного дня, 08.04.2014, відповідач заявила до поліції про злочин за фактом вчинення крадіжки коштів із кредитної картки у зв`язку із чим відкрито кримінальне провадження №12014120140000157 від 08.04.2014. Також відповідач 28.04.2014 та 27.05.2014 зверталася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з письмовими заявами, в яких повідомляла, що 25.12.2013 вона зверталася до ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо втрати (викрадення) кредитної картки № НОМЕР_1 і її було заблоковано. За результатами розгляду звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовив відповідачу щодо призупинення нарахування процентів. Також, 12 травня 2014 року та 17 лютого 2016 року відповідач зверталася до Добровеличківського відділення прокуратури на бездіяльність органу досудового розслідування щодо бездіяльності органів досудового розслідування. Крім того 16.01.2015 зверталася до Добровеличківського відділу міліції про бездіяльність слідства щодо розслідування даного злочину. До сьогоднішнього дня розслідування злочину не завершене. Водночас, відповідач наполягає, що кредитних коштів особисто не знімала, картки нікому не передавала, а викрадення коштів мало місце після спливу 3 місяців після звернення до банківської установи про втрату кредитної картки та необхідність її блокування. Після видачі нової картки відповідач була впевнена, що попередня картка заблокована. Вважає, що її активні дії доводять її бажання встановити винних осіб у крадіжці коштів і відсутність її вини. Крім того, відповідач не погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості, так як у період з 16.08.2012 по 31.01.2019 нараховано проценти на суму 353593,55 грн на кредитну заборгованість 7954,08 гривень. Станом на 27.03.2014 сальдо по кредиту, процентам, іншому було нульовим, тобто ні поточної ні простроченої заборгованості не існувало. За розрахунками відповідача, сума процентів на поточну заборгованість за кредитом станом на 31.01.2019 становить 11523,62 грн., сума процентів на прострочену заборгованість за кредитом станом на 31.01.2019 становить 4349,26 гривень. Загальна заборгованість за процентами має складати близько 15872,88 гривень. Враховуючи зазначене, відповідач просить суду в задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком умов та правил надання банківських послуг, тарифів. Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 16 ст. 14 Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та / або використання електронного платіжного засобу або його реквізитів. Відповідно до умов договору клієнт зобов`язаний: застосовувати заходи до запобігання втрати картки, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, або їх незаконного використання (п 1.1.2.10 УіП); інформувати банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, ПІНу, або отримання звістки про їх незаконне використання (п 1.1.2.11 УіП); у 3-х денний термін після усної заяви про втрату картки, ПІНа надати письмову заяву в Банк (п. 1.1.2.12 УіП). Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування коштів на картрахунку і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки до стоп-листа платіжної системи (п. 1.1.5.29 Договору). За результатами проведеної перевірки було встановлено, що мав місце факт проведення несанкційованих транзакцій з карти НОМЕР_2 через банкомат, причиною якого були дії третьої особи, що мала доступ до конфіденційної інформації щодо карти відповідача. Відповідачем було порушено умови та правила надання банківських послуг щодо запобігання втрати картки, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, або їх незаконного використання.Оскільки клієнт не подавав заяву до банку про постановку карти в стоп-лист платіжної системи згідно п.1.1.5.29 кредитного договору, а тому несе повну відповідальність за операції проведені з картою.Також відповідачем не надано до суду інформації, стосовно встановлення винної особи, не надано вироку суду щодо такої особи. Щодо наданого банком розрахунку заборгованості, то розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції*).Вважають, що розрахунок, який здійснив відповідач не є належним доказом, тому що останній немає спеціальних знань для здійснення такого розрахунку.Відповідачем не доведено, що останній має спеціальні знання для здійснення такого розрахунку заборгованості. Судово-бухгалтерської експертизи з метою з`ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором не проводилась. Отже, на даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. Враховуючи викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою суду від 01.074.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом і справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у встановлений термін подав до суду відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своїх доводів.

Позивач у встановлений термін подав до суду відповідь на відзив та докази на підтвердження своїх доводів.

Відповідач у встановлений термін подав до суду заперечення на відзив та докази на підтвердження своїх доводів.

ІІІ. Мотивувальна частина

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ

На підставі кредитного договору №б/н від 16 серпня 2012 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На виконання вказаного договору банком відкрито кредитний рахунок, оформлено і видано відповідачці платіжну картку та ПІН-код до неї.

Із виписки по рахунку ОСОБА_1 та наданої позивачем банківської виписки, що 27.03.2017 року відбулося зняття коштів з рахунку на загальну суму 7960 гривень із картки за №5168755351309543. До моменту зняття вказаних вище коштів, станом на 27.03.2014 сальдо по кредиту та процентам було нульовим, тобто ні поточної ні простроченої заборгованості не існувало. Зняття вказаних коштів відбулося у банкоматі Добровеличківської ЦРЛ.

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 17.04.2019, встановлено, що 24.12.2013 ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснено перевипуск кредитної картки НОМЕР_1 на карту НОМЕР_1 . Тобто, виходячи із змісту довідки, перевипуск картки потрібно розуміти як заміна банком старої або втраченої картки та припинення її дії. Суд також з`ясував, що відповідачу не видавалась додаткова картка, а здійснено саме перевипуск картки яка видана відповідачу. Отже доводи Відповідача щодо звернення до АТ КБ «ПриватБанк» про втрату попередньої картки доводяться фактичним перевипуском нової картки відповідачу 24.12.2013.

З витягу з ЄРДР № 12014120140000157 від 08.04.2019, встановлено, що вказаного відповідач звернулася із заявою до відділу міліції про факт крадіжки із втраченої картки готівкових коштів в сумі 7960 гривень (а.с.79).

Також відповідач 28.04.2014 та 27.05.2014 зверталася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з письмовими заявами, в яких повідомляла, що 25.12.2013 вона зверталася до ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо втрати (викрадення) кредитної картки № НОМЕР_1 і її було заблоковано, а тому просила припинити нарахування відсотків (а.с.61, 65).

За результатами розгляду звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовило відповідачу щодо призупинення нарахування процентів, та повідомило, що оскільки кошти було знято за допомогою правильно введеного ПІН-коду картки, банк не несе відповідальність за такі операції (а.с.62).

Також 12 травня 2014 року та 17 лютого 2016 року відповідач зверталася до Добровеличківського відділення прокуратури на бездіяльність органу досудового розслідування щодо бездіяльності органів досудового розслідування. Крім того 16.01.2015 зверталася до Добровеличківського відділу міліції про бездіяльність слідства щодо розслідування даного злочину. Відповідно до наданих відповідей на скарги та звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів від 14.05.2014 №3-20-14 (а.с.64), від 26.01.2015 №4-157-155 (а.с.67) - досудове розслідування по даному кримінальному провадженню триває.

НОРМИ ПРАВА ЯКІ ЗАСТОСОВУЄ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Частина 1статті 13 ЦПК України: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 статті 19 ЦПК України: суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 81 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платнику з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Постанови Правління НБУ від 30.04.2010 №223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», яка була чинна на момент виникнення правовідносин, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п.6.4. Постанови НБУ № 223, користувач зобов`язаний негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором. В іншому разі емітент не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цього спеціального платіжного засобу, до отримання такого повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1.1.5.29. Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення клієнта в банк та блокування клієнта, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ платіжною системою, а в разі підключення до послуги "Екстрені гроші " також протягом часу блокування платіжної карти. Відповідно до умов та правил користування платіжною карткою відповідальність за операції по картках, що проведені покладається на позивача.

Отже, положеннями Постанови НБУ №223 визначено, що відповідальність за здійснення всіх операцій за карткою несе позивач до моменту письмової заяви про блокування коштів та/або постановки картки в СТОП-ЛИСТ.

Тому наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15 та у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі справа №570/2219/17.

ОЦІНКА СУДУ

Суд зазначає, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Як було встановлено судом, позивачем в порядку статті 81 ЦПК України не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 березня 2014 року щодо зняття з її карткового рахунку грошових коштів у загальному розмірі 7960,00 грн, що є підставою для притягнення саме її до цивільно-правової відповідальності. При цьому суд приймає до уваги, що грошові кошти були зняті після спливу 3-ох місяців з часу звернення до банківської установи про втрату кредитної картки та необхідність її блокування, а також після превидачі нової картки. Суд також зазначає, що картка саме перевидана, а не видана додаткова. Тобто усі операції по кредитуванню коштами повинні були бути прив`язаними саме до перевиданої картки за НОМЕР_1 .

Крім того, відповідач після виявлення факту зникнення коштів, звернулася до правоохоронних органів та банку з метою повторного блокування картки та призупинення нарахування процентів на суму викрадених коштів.

Судом також встановлено, що станом на 27.03.2014 сальдо по кредиту та процентам було нульовим, тобто ні поточної ні простроченої заборгованості до викрадення коштів у відповідача не було.

Водночас суд акцентує увагу, що матеріали справи не місять даних про те, що відповідач повідомляла стороннім особам відомості, які б сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Доказів на підтвердження вказаного в порядку статті 81 ЦПК України не надано.

Отже, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, АТ КБ «ПриватБанк» порушив права відповідача.

Суд зазначає, що не надання суду письмової заяви про постановку карти в стоп-лист платіжної системи не зводиться до її відсутності так як перевипуск картки можливий був виключно на підставі звернення відповідача із зазначених підстав. Також на відповідача не може перекладатись відповідальність щодо виявлення та притягнення винних осіб до відповідальності за вчинений злочин, оскільки це є обов`язком держави в особі правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі та з інших підстав, а тому не вбачає потреби наводити мотиви відповідача щодо розрахунку процентів на прострочену заборгованість.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1.У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору № б/н від 16.08.2012 року - відмовити повністю.

2.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», адреса: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_3 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Цоток В. В.