Рішення № 81871941, 13.05.2019, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3840/18

Провадження № 2/345/72/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2019 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Онушканича В.В.

з участю секретаря судового засідання Мостової Ю.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал», ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом. Позов мотивує тим, що 24.07.2015 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. та зареєстрований в реєстрі за №2291. 08.09.2015 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. та зареєстрований в реєстрі за №2611.

На підставі постанови Правління НБУ від 17.03.2016р. № 169 «Про віднесення ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичнихосіб прийнято рішення від 17.03.2016р. №368 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку. Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення банку з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, строком на один місяць з 18.03.2016р. до 17.04.2016 р. включно. 13.04.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №505 про продовження строків тимчасом адміністрації в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» з 18.04.2016р. до 22.04.2016р. включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.04.2016р. №280 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22.04.2016р. №561 «Про початок процедури ліквідації до категорії неплатоспроможних ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та делегування повноважень ліквідатора банку. Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації банку з 22.04.2016р. до 21.04.2018р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», визначені, зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі із підписанням всіх договорів, пов`язаних із реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом.

На виконання повноважень, делегованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації відповідно до ч.ч. 2,3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснено перевірку правочинів (договорів) на предмет їх нікчемності. Після здійснення перевірки правочинів було виявлено низку угод, які призвели до зменшення активів банку, зниження його платоспроможності, укладених з наданням пільг окремим кредиторам, тобто правочинів, які є нікчемними.

Так, за результатами перевірки встановлено нікчемність договору купівлі-продажу від 08.09.2015р., укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» нерухомого майна, а саме: літера «А» - магазин «Альф», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. та зареєстровано в реєстрі №2611.

Згідно попереднього договору від 24.07.2015р., укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал», продавець зобов`язується до 10.09.2015 року укласти з покупцем договір купівлі-продажу та передати йому нерухоме майно, а саме: літера «А» - магазин «Альф», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 771 000,00 грн., у тому числі з ПДВ – 128500,00 грн.

24.07.2015р. між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» було укладено договір застави майнових прав №3702/840-з-, згідно якого ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал», для забезпечення повного і своєчасного виконання основного зобов`язання за попереднім договором, надав у заставу майнові права, які належать заставодавцю на підставі №3702/840 від 17.07.2015 року «Договір банківського вкладу», в частині, що дорівнює 35020,47 доларів США, що еквівалентно 771000,00 грн. за офіційним курсом НБУ.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.09.2015р. ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» продав ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» нерухоме майно, а саме: літера «А» - магазин «Альф», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . П.3 договору передбачено, що продаж цього об`єкту вчинено за 771 000,00 грн., у тому числі ПДВ – 128500,00, які продавець одержав повністю до підписання цього договору. Відповідно до п.4 договору балансова вартість об`єкта продажу складає 79194,59 грн. списання відбулося згідно різновалютного меморіального ордеру №31757761 від 31.08.2015р.в розмірі 36392,92 доларів США, що еквівалентно 771 000,00 грн.

Згідно висновку про вартість майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Вектор Оцінки» ринкова вартість майна об`єкта оцінки склала 642500,00 грн. без ПДВ. Проте відповідно до рецензії №732/2 від 10.11.2016р. на звіт нерухоме майно, а саме: літера «А» - магазин «Альф», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: м АДРЕСА_2 Калуш, АДРЕСА_1 , 4, висновок рецензента був таким: звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки.

Згідно звіту вих. №732 від 10.11.2016р. про оцінку вищевказаного об`єкту нерухомого майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТзОВ «Українська Експертна Група», ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 23.07.2015р., становить 824 167,00 грн. без ПДВ.

Отже, нерухоме майно було відчужено за ціною 642500,00 грн. без ПДВ, в той час, як ринкова вартість складає 824167,00 грн. без ПДВ, що на 181667,00 грн. – 20,04% менше від ринкової вартості. Тобто дане нерухоме майно було відчужено банком на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» за ціною нижчою від ринкової вартості нерухомого майна, що перевищує 20% та підпадає під п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, до ТзОВ «ФК «Централ Капітал» право власності за договором купівлі-продажу від 08.09.2015р. не перейшло на нерухоме майно, а саме літера «А» - магазин «Альф», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

17.05.2016 року на адресу ТзОВ «ФК «Централ Капітал» було відправлено повідомлення про нікчемність правочину з вимогою негайно повернути майно банку, отримане за нікчемним договором, та забезпечити безперешкодне скасування записів, внесених в державні реєстри щодо даного нерухомого майна. Проте на даний час вимога банку ТзОВ «ФК «Централ Капітал» так і не виконана.

Згідно інформаційної довідки №131544194 від 20.07.2017р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником нерухомого майна є фізична особа ОСОБА_1 .

Отже, у зв`язку із нікчемністю договору купівлі-продажу від 08.09.2015р. до ТзОВ «ФК «Централ Капітал» не перейшло право власності на дане нерухоме майно, про що відповідач був належним чином повідомлений. Відповідно, враховуючи наслідки нікчемності вказаного договору, право власності на спірне нерухоме майно до ОСОБА_1 так і не перейшло.

Оскільки отримане ТзОВ «ФК «Централ Капітал» за нікчемним договором нерухоме майно було ним незаконно відчужено на користь ОСОБА_1 , тому банк звертається до суду із вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння. Тому позивач просить витребувати із чужого незаконного володіння нерухоме майно літера «А» - магазин «Альф», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», а також стягнути в рівних частках з ТзОВ «ФК «Централ Капітал» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» 12362,64 грн. судових витрат.

Представник відповідача ТзОВ «ФК «Централ Капітал» подав відзив на позов (т. 1 а.с. 174-176), згідно якого просить в задоволенні позову відмовити. ТзОВ «ФК «Централ Капітал» вважає позов необґрунтованим, оскільки, не дочікуючись результатів перевірок та висновків робочої групи по перевірці договорів, укладених банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації, уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації банку Гулей О.І. 15.04.2016 року видає наказ №60 від 15.04.2016 року, яким визнає нікчемним договір купівлі-продажу від 08.09.2015р., укладений між ПАТ «Банк «Петрокоммерц-Україна» та ТзОВ «ФК «Централ Капітал».

ТзОВ «ФК «Централ Капітал», як сторона по вказаному договору, вважає відсутніми (надуманими) ознаки нікчемності, на які посилається позивач. Так, ціна договору перевищує ринкову вартість об`єкта оцінки. Крім того, датою складання Рецензії №732/2 та Звіту №732, на які позивач посилається, як на підставу визнання договору нікчемним, є 10.11.2016 року. В той же час (як стверджує сам позивач) ще 17.05.2016 року на адресу ТзОВ «ФК «Централ Капітал» було відправлено повідомлення про нікчемність правочину. З усього викладеного випливає логічне запитання, на підстав чого позивач у вищевказаному повідомлені від 17.05.2016 р. робить висновки про нікчемність правочину.

Адже рецензія та звіт про оцінку майна, складені ТОВ «Українська Експертна Група» на замовлення позивача лише 10.11.2016р., тобто майже через півроку після відправлення повідомлення. Вказане свідчить, що ніякої перевірки договору на нікчемність проведено не було, банк зловживає своїми правами.

Представник ТзОВ «ФК «Централ Капітал» вказує, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб О.І.Гулей не мав права визнавати нікчемними договори. Тому вважає даний наказ №60 незаконним і таким, що не може братися судом до уваги. Позивач зазначає, що відповідач ТзОВ «ФК «Централ Капітал» відчужив майно ОСОБА_1 за ціною, що на 0,04% начебто менше від ціни, мінімально допустимої для продажу даного об`єкта нерухомості. А якщо здійснити заокруглення відсотків до десятих, а не до сотих, то вийде, що майно було відчужено за ціною, рівно на 20% меншою, ніж ринкова. Такі підрахунки налаштовують на думку, що тимчасова адміністрація банку займається пошуком неіснуючих нікчемних договорів, щоб начебто «забезпечити збереження активів та документації банку» у відповідності до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зважаючи на відсутність у договорі ознак нікчемності, передбачених ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», представник відповідача вважає позовні вимоги банку необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 подала відзив на позов (т.1 а.с. 185-187). Відповідач ОСОБА_1 повністю заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення. Так, 28.07.2017р. між ОСОБА_1 та ТзОВ «ФК «Централ Капітал» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: літера «А» - магазин «Альф», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І.В. Майно належало на праві власності ТзОВ «ФК «Централ Капітал» на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 08.09.2015р. між позивачем (продавцем за договором) та відповідачем (покупцем за договором).

Договір між позивачем та відповідачем ТзОВ «ФК «Централ Капітал» було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. та зареєстровано в реєстрі за №2611. Жодних підстав у ОСОБА_1 для того, щоб сумніватися в дійсності договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем ТзОВ «ФК «Централ Капітал» і, відповідно, в тому, що ТзОВ «ФК «Централ Капітал» є повноправним власником майна і має право ним розпоряджатися у ОСОБА_1 не було і не могло бути. Отже, договір, укладений між відповідачами, є дійсним, не суперечить вимогам чинного законодавства та немає підстав для визнання його недійсним в судовому порядку.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу майна між відповідачами було укладено згідно із всіма вимогами чинного законодавства, нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем за договором. Ч. 1 ст. 388 ЦК України наводить виключний перелік підстав, за яких власник має право витребувати майно у добросовісного набувача, жодна з яких не може бути застосована до даних правовідносин. Так, вказаний об`єкт нерухомого майна не був загублений власником, не був викрадений у нього. Майно вибуло з володіння як відповідача ТзОВ «ФК «Централ Капітал», так і з володіння позивача виключно з їхньої волі, ніхто не примушував їх до укладення договорів купівлі-продажу

Представник відповідача зазначає, що, враховуючи відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, за яких власник майна має право витребувати майно у добросовісного набувач, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем і майно придбане ним за договором купівлі-продажу від 28.04.2017р. належить йому на праві приватної власності та не може бути ніким витребуване.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав суду письмові пояснення (т. 1 а.с. 201-206). Вказує, що у спорах, пов`язаних із виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Враховуючи те, що у ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» було розпочато процедуру ліквідації, застосуванню підлягають норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як пріоритетного.

Третя особа вказує, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить імперативну норму, якою в обов`язковому порядку зобов`язує Уповноважену особу Фонду забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (договорів), що вже є нікчемними та повідомити сторін таких договорів про їх нікчемність, а також вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Уповноважена особа Фонду вправі звернутися з вимогою про повернення майна(коштів), відчужених за нікчемним правочином, як на стадії тимчасової адміністрації, так і на стадії ліквідаційної процедури, оскільки вона виконує повноваження органу управління неплатоспроможного банку, у розумінні ст. 37 зазначеного Закону. Тому представник третьої особи просить позов задоволити у повному обсязі.

Представник позивача подав відповідь на відзив (т.2 а.с.1-9), згідно якого наголошує, що, якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Просить звернути увагу на спосіб оплати за договором купівлі-продажу, що був укладений між банком та відповідачем, оскільки попередній договір та договір купівлі- продажу також мають ознаки нікчемності, передбачені п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (правочин є нікчемним, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку).

Між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТзОВ «ФК «Централ Капітал» укладено договір від 23.07.2015 року про внесення змін до Договору банківського вкладу (Депозиту) «Максимум» №3702/840 від 17.07.2015р., за умовами якого банком фінансовій компанії відкрито рахунок №2651336854901 для розміщення вкладу в розмірі 2 248 797 доларів США, строком з 17.07.2015 року по 26.10.2015 року. 24.07.2015 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТзОВ «ФК «Централ Капітал» було укладено попередній договір, а також договір застави майнових прав №3702/840-з-2 в якості забезпечення виконання зобов`язання за попереднім договором.

Згідно договору застави предметом застави є майнові права заставодавця (ТзОВ «ФК «Централ Капітал»), які належать заставодавцю на підставі договору банківського вкладу №3702/840 від 17.07.2015 року, укладеного між заставодавцем та заставодержателем в частині 35020,47 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору становить 771 000,00 грн. Отже, зобов`язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського вкладу (депозиту) мають майново-грошовий характер, а відтак у цьому випадку ТОВ «ФК «Централ Капітал» є кредитором банку за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами. 31.08.2015 року банком достроково на підставі різновалютного меморіального ордеру з депозитного рахунку ТОВ «ФК «Централ Капітал» №2651336854901, відкритого в банку, вчинено списання грошових коштів у розмірі 36392,92 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору становить 771 000,00 грн. в рахунок оплати за попереднім договором від 24.07.2015р. Покупець ТзОВ «ФК «Централ Капітал» не здійснив оплату за придбане майно та й не збирався цього робити, оскільки ціль цього правочину та подібних правочинів – за рахунок майна банку отримати депозит у повному обсязі, строк поверненення якого мав би закінчитися 26.10.2015 року, після закінчення якого ТзОВ «ФК «Централ Капітал» не зміг би отримати кошти поза межами ліквідаційної процедури.

Представник позивача вказує, що таким чином укладення договору купівлі-продажу від 28.04.2017 року між ТзОВ «ФК «Централ Капітал» та ОСОБА_1 відбулося без волі власника, тобто ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», оскільки договір купівлі-продажу від 08.09.2015 року є нікчемним в силу закону, про що ТзОВ «ФК «Централ Капітал» був належним чином повідомлений ще в 2016 році.

Щодо різниці в часі між рішенням про нікчемність договору у квітні 2016року та рецензією, що датована 10.11.2016 року, то рецензія – лише додатковий захід, висновок про різницю вартості продажу майна було зроблено на підставі самого звіту, де прослідковується, що вона складала 20,04%. Договір купівлі-продажу від 08.09.2018 року є нікчемним в силу приписів п.3 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Представник позивача наголошує, що підставою звернення з позовом до суду є не Наказ №60 від 15.04.2016р., а те, що за результатами перевірки правочинів, укладених банком протягом одного року, а саме з 18.03.2015р. по 17.03.2016р. виявлено ознаки нікчемності договору купівлі-продажу від 08.09.2015 року, укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТзОВ «ФК «Централ Капітал». Відповідно до приписів п.2 та п.3 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочин є нікчемним. Тому ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Представник відповідачів подала заперечення (т. 2 а.с. 122-125). Зазначає, що оскільки договір купівлі-продажу, за яким майно перейшло у власність ОСОБА_1 , не є нікчемним і позивач не довів протилежного, то позивач не має права витребовувати це майно від ОСОБА_1 Лише у разі нікчемності договору від 28.04.2017 року банк міг би звертатись із вимогою до відповідача про застосування наслідків недійсності правочину, а саме про витребування майна.

Представник відповідача звертає увагу, що одна з найбільш спірних підстав визнання Фондом гарантування правочинів нікчемним, а саме п.7 ч.3 ст.38 Закону, на яку посилається позивач, згідно до норм якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банкує нікчемними, зокрема, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, не може бути застосована до договору купівлі-продажу від 08.09.2015 року. Так, укладення між банком та ТзОВ «ФК «Централ Капітал» договорів банківських вкладів та договору купівлі-продажу майна жодним чином не свідчить про дроблення вкладів та надання останньому яких-небудь переваг чи пільг. Договір, укладений між позивачем та відповідачем з приводу продажу майна, не може вважатись нікчемним, так як його умови передбачають продаж майна за конкретно визначену суму грошей (згідно експертної оцінки майна), не надаючи при цьому ніяких переваг ТзОВ «ФК «Централ Капітал», яке являлось вкладником банку.

Представник відповідача вказує, що звіт про оцінку майна №732 від 10.11.2016 року складений ТОВ «Українська Експертна Група» із суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства України, тому є неналежним доказом по справі. Зокрема, невірно зазначено найменування об`єкта оцінки, також на стор.18 звіту помилково вказано місто Кіровоград, а не ОСОБА_2 . Замовником оцінки виступило ТОВ «Укр-Трейд-Менеджмент», а не власник майна. Згідно інформації, наведеної у звіті від 10.11.2016 року, встановлення відповідності об`єкта оцінки наявним вихідним даним проведено не було. Оцінювач покладався на інформацію замовника (стор.5 звіту). Був проведений лише зовнішній огляд будівлі, в якій розташований об`єкт оцінки. Також серед об`єктів порівняння, доданих до Звіту, наявні об`єкт порівняння 2 та об`єкт порівняння 3. При цьому дати опублікування даних об`єктів порівняння відповідно 20.10.2015р. та 10.12.2015р., тобто через кілька місяців після продажу майна, що свідчить про недопустимість застосування вартості зазначених приміщень для визначення ринкової вартості майна. Таким чином, наявні розрахунки у звіті від 10.11.2016 року не відповідають оціночним процедурам, так як за базу розрахунків взяті дані по об`єктам порівняння, які не відповідають вимогам Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ від 10.12.2004 року №189.

Відповідно до Рецензії на вказаний звіт, яка складена суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 від 10.11.2018 року, згідно із висновками рецензента, звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів, є неякісним і не може бути використаний. Згідно нового звіту про оцінку нежитлових приміщень магазину «Альф» вартість об`єкта оцінки станом на 23.07.2015 року, визначена шляхом використання порівняльного підходу, з метою вирішення спорів у судовому порядку без урахування ПДВ складає 735841 грн. А тому жодних підстав для того, щоб вважати договір купівлі-продажу від 08.09.2015р. нікчемним та витребовувати на цій підставі майно у його добросовісного набувача, у позивача немає. Тому представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача надав суду письмові пояснення, а саме просить врахувати, що під час перевірки оспорюваного договору на нікчемність аналізувався ринок нерухомості у м.Калуш, який існував станом 23.07.2015 року із інформації, яка була наявна на сайтах з продажу нерухомого майна, оскільки, при визначенні вартості майна береться середньо ринкова вартість майна з оголошень про його продаж. Таким чином, замовивши висновок зі звітом про вартість майна, позивач підтвердив свої висновки щодо невідповідності вартості майна за нікчемним договором, що була занижена більше, ніж на 20%.

Представник позивача зазначає, що аналізуючи наданий відповідачем звіт про оцінку майна від 11.12.2018 року встановлено, що даний звіт не відповідає вимогам, встановленим для проведення оцінки, а дані звіту суперечать одні одному. При перевірці даних звіту відповідності оголошенням було виявлено, що повідомлення про продаж об`єкту порівняння №2 було опубліковано не станом на 18.05.2015 року, а значно пізніше (через 4 місяці) 30.09.2015року, тобто вказане оголошення було розміщене не на день вчинення нікчемного договору станом на 23.07.2015 року і навіть не до моменту вчинення договору, а встановлена після укладення нікчемного договору. За таких обставин звіт не може підтверджувати достовірну вартість об`єкта оцінки, а тому є неналежним доказом. Отже, представник позивача просить позов задоволити у повному обсязі (т. 2 а.с. 213-218).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів. Позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідачів подала до суду про розгляд справи без її участі, в задоволенні позову просить відмовити з підстав, наведених у відзиві та запереченні.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, хоча про час і місце розгляду повідомлявся в установленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.07.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. та зареєстрований в реєстрі за №2291 (т. 1 а.с. 12-13). За умовами вказаного попереднього договору продавець зобов`язується до 10.09.2015 року укласти з покупцем договір купівлі-продажу належного йому нерухомого майна, а саме з: літера «А» - магазин «Альф», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2 попереднього договору продавець (ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна») зобов`язується продати належне йому вищевказане нерухоме майно за 771 000,00 грн., у тому числі ПДВ 128500,00 грн., за умови повної оплати покупцем ціни зазначеної нерухомості, визначеної цим договором.

Матеріалами справи встановлено, що 24.07.2015року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» було укладено договір застави майнових прав №3702/840-з-2, згідно якого ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал», для забезпечення повного і своєчасного виконання основного зобов`язання за попереднім договором, надав у заставу майнові права, які належать заставодавцю (ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал») на підставі Договору банківського вкладу №3702/840 від 17.07.2015 року, укладеного між заставодавцем (ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал») та заставодержателем (ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна») в частині, що складає 35020,47 доларів США, що еквівалентно 771 000,00 грн. за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору (т. 1 а.с. 130-135).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.09.2015 року ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» продав, а покупець ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» купив нерухоме майно, а саме: літера «А» - магазин «Альф», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із п. 3 вказаного договору передбачено, що продаж цього об`єкту нерухомого майна вчинено за 771 000,00 грн., у тому числі ПДВ – 128500,00, які продавець одержав повністю до підписання цього договору (т.1 а.с.14-15).

На виконання умов вказаного договору, списання коштів відбулося згідно різновалютного меморіального ордеру №31757761 від 31.08.2015 р. в розмірі 36392,92 доларів США, що еквівалентно 771 000,00 грн. за курсом НБУ, станом на дату здійснення відповідного платежу (т. 1 а.с. 33).

На підставі постанови Правління НБУ від 17.03.2016 р. № 169 «Про віднесення ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.03.2016р. №368 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку. Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення банку з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, строком на один місяць з 18.03.2016р. до 17.04.2016 р. включно. 13.04.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №505 про продовження строків тимчасом адміністрації в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» з 18.04.2016р. до 22.04.2016р. включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.04.2016р. №280 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22.04.2016р. №561 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації банку з 22.04.2016р. до 21.04.2018р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», визначені, зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі із підписанням всіх договорів, пов`язаних із реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом (т.1 а.с. 58-59).

Спеціальним законом, який регулює відносини між сторонами після віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження в ньому тимчасової адміністрації є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у ст.ст. 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого, - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

Згідно із ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» незалежно від того, чи проведена перевірка правочинів, передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону, і видане з цього приводу рішення.

Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Отже, наказ №60 від 15.04.2016 року, виданий Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», яким визнано нікчемним договір купівлі-продажу від 08.09.2015 року, укладений між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» (т.1 а.с. 52) є внутрішнім розпорядчим документом банку і не підтверджує факту недійсності договору.

Нікчемність вказаного договору купівлі-продажу може бути встановлена лише у разі доведення факту порушення під час його укладення вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами першою, третьої, четвертою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи із змісту статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно із вимогами п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, в тому числі якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

З урахуванням викладених норм матеріального права підставою віднесення договору до числа нікчемних правочинів є встановлення факту відчуження майна кредитної установи, що ліквідується, за ціною, що на 20 відсотків є нижчою або вищою від звичайних цін на таке майно.

Згідно із статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Поняття «звичайна ціна» наведено в Податковому кодексі України. Підпунктом 14.1.71 ПК України передбачено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Якщо під час здійснення операції обов`язковим є проведення оцінки, вартість об`єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Відтак рівень звичайної ціни (рівень ринкової ціни) може бути визначений за результатами оцінки об`єкта продажу.

Як вказувалося вище, продаж спірного об`єкту нерухомого майна: літера «А» - магазин «Альф», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 вчинено за 771 000,00 грн. (т. 1 а.с. 14, 33).

Згідно висновку про вартість майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Вектор Оцінки» (т.1 а.с.34) на замовлення ПАТ «Банк «Петрокоммерц-Україна» ринкова вартість вищевказаного майна, станом на 23.07.2015 року, становить 642 500,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до наданої представником позивача рецензії №732/2 від 10.11.2016 року, яка складена ТОВ «Укрїнська експертна група», висновок про вартість майна ТОВ «Вектор Оцінки», не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків (т. 1 а.с. 113-116).

Згідно звіту вих. №732 від 10.11.2016р. про оцінку вищевказаного об`єкту нерухомого майна (літера «А» - магазин «Альф», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ), складеного суб`єктом оціночної діяльності ТзОВ «Українська Експертна Група», ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 23.07.2015року, становить 824 167,00 грн. без ПДВ (т.1 а.с.61-112). Даний звіт про оцінку складений ПАТ «Банк «Петрокоммерц-Україна» на замовлення ТОВ «Укр-Трейд-Менеджмент».

Відповідно до Рецензії на звіт, яка складена суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , звіт №732 від 10.11.2016р. про оцінку вищевказаного об`єкту нерухомого майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний (т. 2 а.с. 169-175). Згідно звіту про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на замовлення відповідача, ринкова вартість об`єкта оцінки (літера «А» - магазин «Альф», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 ), станом на 23.07.2015 року, визначена шляхом використання порівняльного підходу, з метою вирішення спорів у судовому порядку без урахування ПДВ складає 735 841,00 грн. (т.2 а.с.126-168).

Отже, в матеріалах справи наявні по суті три звіти про оцінку спірного майна, в кожному з яких суб`єкти оціночної діяльності прийшли різних висновків щодо вартості даного майна. Враховуючи, що дані звіти складені на замовлення сторін, які безпосередньо зацікавлені в результатах розгляду даної справи, вони не можуть вважатися об`єктивними доказами, які містять достовірну інформацію щодо вартості спірного майна.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Водночас позивачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт продажу спірного нерухомого майна за ціною, що є нижчою за звичайну на цей вид майна на 20 %.

Як вказувалося вище, відповідно до Рецензії на звіт, яка складена суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , на замовлення відповідача, долучений стороною позивача звіт № 732 від 10.11.2016р. про оцінку спірного об`єкту нерухомого майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. Доказів, які б спростовували висновки, наведені у даній Рецензії, та достовірність вартості майна, визначеного саме у цьому звіті, позивачем не надано.

Обставини, на які посилається позивач, підлягають доведенню за допомогою певної судової експертизи, оскільки для встановлення таких обставин існує об`єктивна потреба у спеціальних знаннях. Водночас представником позивача не було заявлено клопотання про призначення відповідної незалежної судової експертизи. Отже, достовірні докази позивачем не надані, наведені обставини ним належним чином не доведені.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином відсутні підстави для визнання нікчемним оспорюваного договору купівлі-продажу від 08.09.2015року, укладеного між ПАТ «Банк «Петрокоммерц-Україна» та ТзОВ «ФК «Централ Капітал». Пункт 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до спірних правовідносин не може бути застосований.

Також позивачем не надано доказів, що внаслідок укладення оспорюваного правочину погіршилась ліквідність банку, що призвело до неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.

Крім того, суд не бере до уваги покликання позивача на п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно до норм якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банкує нікчемними, зокрема, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Дана норма не може бути застосована до договору купівлі-продажу від 08.09.2015 року.

Адже ТзОВ «ФК «Централ Капітал» був не кредитором, а вкладником банку. За таких обставин вимоги п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не порушені, оскільки зазначеним пунктом передбачено нікчемність угод, укладених з метою надання переваг (пільг) саме окремим кредиторам, а не вкладникам банку. Крім того, та обставина, що розрахунок за договором купівлі-продажу був проведений за рахунок списання коштів ТзОВ «ФК «Централ Капітал» з рахунку банківського вкладу, не свідчить про наявність підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Умови договору купівлі-продажу передбачали продаж майна за конкретно визначену суму грошей (згідно експертної оцінки), не надаючи при цьому ніяких переваг ТзОВ «ФК «Централ Капітал».

За таких обставин ТзОВ «ФК «Централ Капітал» став законним власником спірного об`єкту нерухомого майна (літера «А», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: м АДРЕСА_1 ), а тому, як власник, мав законне право розпоряджатися даним майном.

Так, матеріалами справи встановлено, що 28.07.2017р. між ОСОБА_1 та ТзОВ «ФК «Централ Капітал» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: літера «А», загальною площею 141,2 кв.м., що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І.В. (т. 1 а.с.192-193). Належність відповідачу ОСОБА_1 на праві власності вищевказаного мйна підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.41,а.с.194-195)

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що витребування майна його власником від добросовісного набувача можливе за умови, що це майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК Українизастосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом документів.

Враховуючи викладене, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, так як ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» добровільно відчужив ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» спірне нерухоме майно, відсутні підстави для визнання оспорюваного договору нікчемним, ТзОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал», до якого у передбачений законом спосіб перейшло право власності на нерухоме майно, на підставі норм чинного законодавства, здійснив відчуження спірного майна.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді - органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Отже, оскільки ОСОБА_1 є законним власником спірного нерухомого майна, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 202, 207, 215, 216, 388, 632, 655, 656 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал», ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про витребування майна з чужого незаконного володіння – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 21.05.2019 року.

Суддя