Вирок № 81870476, 20.05.2019, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/97/19

Провадження № 1-кп/191/77/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Твердохліб А.В.,

за учасю секретаря Якимчук-Полянички Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019040420000023 від 21.01.2019 року відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сєвероморськ Мурманської області Російської федерації, громадянина України, українця, освіта середня, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в силу ст. 89 КК України раніше не судимого

-за ч. 1 ст. 185 КК України,за участю сторони обвинувачення - прокурора Третьякова А.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в період з 16.00 по 16.30 годину 19.01.2019 року з дозволу матері ОСОБА_2 перебував за адресою: АДРЕСА_1 .

Приблизно о 16.20 годині, 19.01.2019 року ОСОБА_1 знаходячись в спальній кімнаті АДРЕСА_1 , на підлозі виявив обігрівач масляний марки «DELFA FON-9». В цей момент у ОСОБА_1 виник злочинний намір, направлений на протиправне вилучення чужого майна та звернення його на свою користь, а саме обігрівача масляного марки «DELFA FON-9», що належить його матері ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на протиправне заволодіння чужим майном та звернення його на свою користь, ОСОБА_1 19.01.2019 оку приблизно о 16:20 годині, знаходячись в спальній кімнаті АДРЕСА_1 , скориставшись тим що в цей час за ним ніхто не спостерігає та його дії є непомічними, не маючи відповідного дозволу власника, на розпорядження обігрівачем масляним марки «DELFA FON-9», таємно, за допомогою сили рук викрав його.

Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим розпорядився на власний розсуд.

Згідно висновку експерта № 43/12.1/41 від 24.01.2019 року своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальний збиток на суму 783 гривні 33 копійки.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро покаявся, підтвердив обставини вчинення злочину, викладені вище та при цьому пояснив, що дійсно 19.01.2019 року приблизно о 16:30 годині року, перебуваючи в спальній кімнаті АДРЕСА_1 , здійснив крадіжку масляного обігрівача марки «DELFA FON-9», що належав його матері ОСОБА_2 здійснив з корисливих мотивів.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 19.01.2019 року її син здійснив крадіжку її обігрівача, який повернув, лише через тиждень. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просить призначити покарання не повязане з позбавленням волі.

Враховуючи те, що обвинувачений, та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.

Обвинувачений ОСОБА_1 надав показання в судовому засіданні, які є послідовними та повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті, та погодився на скорочений порядок судового слідства, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту та потерпілої, та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, пояснивши, що рішення його добровільне і наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_1 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна /крадіжка/.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

В ході кримінального провадження суд вважає за можливим визнати пом`якшуючою обставиною у відповідності до ст. 66 КК України - щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину, щодо особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до середнього ступеню тяжкості, особу обвинуваченого: його вік, стан здоров`я, соціальне становище, відсутність даних про перебування його на профілактичному обліку у лікаря психіатра та нарколога, те, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, має тимчасові заробітки, характеристику за місцем проживання, той факт, що він є учасником АТО, а також враховує ту обставину, що шкода завдана кримінальним правопорушенням, потерпілій відшкодована, шляхом повернення майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути від кримінальної відповідальності, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів буде достатнім призначення покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі у мінімальному розмірі та із застосуванням ст.75 КК України, оскільки є всі підстави вважати, що таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Розглядаючи можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд керується позиціями Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Виходячи із всіх встановлених у провадженні обставин, керуючись ст.75 КК України, суд вважає за доцільне встановити обвинуваченому ОСОБА_1 випробувальний термін, при цьому покласти на останнього обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1, ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

Заходи забезпечення у кримінальному провадженні до обвинуваченого не застосовувалися

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 (один) рік.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сєвероморськ Мурманської області Російської федерації, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в розмірі 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривні 00 коп., одержувач платежу: УК у Шевченківському районі м. Дніпро/24060300; н/р НОМЕР_2 ; МФО 899998; код ЄДРПОУ 37989274, за експертизу №43/12.1/41 від 24.01.2019 року;

Речовий доказ, а саме обігрівач масляний марки «DELFA FON-9», залишити за належністю потерпілій (а.с.15.16).

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: А. В. Твердохліб