Рішення № 81869617, 10.05.2019, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1987/18

Провадження № 2/177/209/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 травня 2019 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

представника позивача Чорної О.Р.,

представника третьої особи Стрельцової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою органу опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа - Криворізький районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

24.10.2018 орган опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом, уточнивши який просив суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з неї аліменти на утримання дитини, у розмірі ј частини з усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь особи або закладу куди буде влаштована дитина.

В обґрунтування позову вказував, що позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , відповідає інтересам дитини, оскільки мати зловживає алкогольними напоями, не забезпечує дитині необхідні умови життя, розвитку і виховання. Так, однокімнатна квартира, в якій проживає сім`я ОСОБА_1 , перебуває в антисанітарних умовах, всюди бруд, а у зв`язку з наявністю заборгованості відключено газо- та водопостачання, відсутнє опалення. У квартирі зламані меблі, відсутні засоби гігієни та постільна білизна.

Малолітній ОСОБА_2 , за сприяння органу опіки та піклування влаштовувався до дитячого садочка, але відповідач перестала водити дитину до садка, у зв`язку з наявністю заборгованості.

У вересні 2016 ОСОБА_1 не зібрала ОСОБА_3 до першого класу, а з 02.08.2016 дитина влаштована до КЗ «Криворізький дитячий туберкульозний санаторій № 1» м. Кривий Ріг, в якому він постійно перебуває. ОСОБА_1 самоусунулася від виховання, утримання та піклування про розвиток і здоров`я дитини, навіть на період канікул дитину не забирала. На неодноразові профілактичні бесіди дільничного інспектора, органу опіки та піклування не реагує, у зв`язку з чим, представник органу опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в ході судового засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду повідомлялася у визначеному законом порядку, а саме, в приміщенні суду під розписку, але в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила. Відзиву, заяв з процесуальних питань відповідач не надавала.

У попередніх судових засіданнях ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову вказувала, що бажає щоб син ОСОБА_4 був поруч з нею, однак не заперечила, що на даний момент не створила належних умов для його життя, розвитку та виховання. Причиною цього вказувала відсутність грошових коштів.

Вказані обставини даються суду підстави для розгляду справи за відсутності відповідача, згідно ст. 223 ЦПК України.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області - Стрельцова А.В. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, оскільки задоволення вимог відповідає інтересам дитини.

Третя особа - Криворізький районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Криворізької РДА, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, участь свого представника у розгляді справи не забезпечив, надавши клопотання про розгляд справи за їх відсутності. У клопотанні третя особа вказала, що сім`я ОСОБА_1 перебувала на обліку як така, що опинилася у складних життєвих обставинах, однак знята з обліку з негативним результатом та невиконанням рекомендацій Центру (а.с. 53).

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, докази надані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень , оцінивши докази на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо та їх достатності у взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , а відомості про батька вказано зі слів матері, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 5), актовим записом про народження та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 (а.с. 29-31).

Відповідно до ст. 150, 151 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право передати дитину на виховання фізичним та юридичним особам.

Статтею 152 СК України передбачено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У п. 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 20.11.1959 зазначено: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою та відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

Як слідує з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що діє в Україні з 27.09.1991 «Держави-учасники зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для злагоди, приймаючи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_5 та старшим сином ОСОБА_6 проживала в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 11, 15), однак не забезпечила у вказаному житлі належні умови життя, розвитку та виховання дитині.

Так, згідно з актів обстеження житлово-побутових умов від 13.01.2017 та 12.09.2017, у вказаній квартирі антисанітарні умови, відключено газо- та водопостачання, відсутнє опалення. У квартирі брудно, відчувається запах диму від паління, наявні порожні пляшки від алкогольних напоїв, відсутні необхідні меблі, посуд, кухонне приладдя, засоби гігієни (а.с. 7-8).

Вказані обставини відповідач не заперечила.

Факт неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків щодо малолітнього ОСОБА_2 , підтверджується також даними характеристики ОСОБА_1 з місця проживання, відповідно до якої вона характеризується негативно, як така, що зловживає алкогольними напоями, ніде не працює, не піклується про добробут сім`ї, не відвідує школу та не переймається навчанням сина (а.с. 12), а також інформацією ОКНЗ «Лозуватська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. Т.Г. Шевченка», згідно з якою, ОСОБА_4 прийшов до першого класу непідготовленим, не забезпеченим шкільним приладдям, одягом, у зв`язку з чим, за сприяння органів місцевого самоврядування, був влаштований до КЗ «Криворізький дитячий туберкульозний санаторій № 1», де лікується та навчається (а.с. 9-10).

Як слідує з характеристики ОСОБА_1 від 25.01.2019, незважаючи на неодноразові профілактичні бесіди з нею, про проведення яких вказувала представник позивача та свідок ОСОБА_7 , вона належних висновків не зробила, житлово-побутові умови для життя та розвитку дитини не забезпечила (а.с. 60).

Відповідно до інформації КЗ «Криворізький дитячий туберкульозний санаторій № 1» Дніпропетровської обласної ради, за період знаходження малолітнього ОСОБА_2 у даному закладі з 13.06.2018 по 10.12.2018, мати йому не телефонувала та не відвідувала. Піклування про дитину проявляла бабуся, яка забезпечувала його всім необхідним (а.с. 58).

Згідно з висновком органу опіки і піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Соколовська І.М. не забирала сина додому навіть на період канікул (а.с. 12, 59).

Той факт, що мати не цікавилася долею дитини, її успіхами в навчанні, на зауваження щодо необхідності зміни ставлення до виховання і розвитку дитини не реагувала, підтвердили в судовому засіданні свідки, - працівники навчального закладу ОСОБА_8 та ОСОБА_7

20.08.2018 органом опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 (а.с. 59).

Твердження відповідача про те, що основною причиною незабезпечення належних умов для розвитку, життя та виховання її сина, є відсутність коштів, суд розцінює критично, оскільки як вказувала представник Лозуватської сільської ради - ОСОБА_9 ., з нею неодноразово проводилася роз`яснювальна робота щодо права на отримання допомоги, як одинокої матері, однак ОСОБА_1 не знайшла часу для оформлення допомоги, неофіційно влаштувалася на роботу в с. Тернуватка, однак звичний для себе спосіб життя не змінила, належні умови проживання в квартирі не забезпечила, продовжуючи споживати алкогольні напої.

ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів вжиття нею хоча б елементарних заходів для поліпшення умов життя та виховання дитини, зокрема тих, які не потребують матеріальних затрат, а саме наведення ладу в квартирі, облаштування дитині куточку для навчання, сну, тощо.

Відповідач, допитана в судової засіданні, вказані факти не спростувала, свого бачення щодо її участі у вихованні та розвитку сина, забезпеченні йому нормальних умов для життя і розвитку не висловила. Пояснювала лише, що бажає, щоб він був поруч.

Згідно інформації наданої Опорним КНЗ «Лозуватська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка», КП «Криворізький дитячий туберкульозний санаторій № 1» ДОР» та службою у справах дітей Криворізької РДА, малолітній ОСОБА_10 виписаний з санаторію 25.04.2019, але приступив до навчання лише 03.05.2019, пропустивши навчання 26.04.2019 та 02.05.2019 (а.с. 84, 91-92). Вказане свідчить про недобросовісне відношення відповідача до обов`язку по забезпеченню навчання дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати може бути позбавлена батьківських прав, у разі ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 № 3 (далі - Постанова) роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Беручи до уваги все вище викладене, виходячи з найкращих інтересів малолітнього ОСОБА_2 , з метою забезпечення його права на гідні умови життя, розвитку, навчання та виховання, суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, та інші обставини, які мають істотне значення. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину (ч. 2, 3 ст. 166 СК України).

Зважаючи на те, що відповідач є повнолітньою, фізично здоровою людиною, здатною працювати та виконувати обов`язок щодо матеріального забезпечення свого сина ОСОБА_3 , доказів протилежного відповідач суду не надала, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів, тобто не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту звернення до суду, тобто з 24.10.2018 до досягнення дитиною повноліття, на користь майбутнього опікуна або державної установи, до якої буде влаштовано дитину.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (судовий збір за дві вимоги, одна з яких майнового, а інша немайнового характеру).

Керуючись ст. ст. 10, 81,141, 263, 265, 273, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги органу опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа - Криворізький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти в розмірі ј частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь майбутнього опікуна або державної установи, до якої буде влаштована дитина, починаючи стягнення з 24.10.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

Передати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 органу опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області для вирішення питання подальшого його влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1409 (одну тисячу чотириста дев`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.05.2019.

Суддя: