Рішення № 81869036, 14.05.2019, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4413/18

Провадження № 2/740/197/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої -судді Ковальової Т.Г.,

за участю секретаря -Полєтавкіної М.О.,

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів - адвоката Луєнка Ю.В.,

відповідача ОСОБА_3 ,

представників органу опіки та піклування -

виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області-Мальованої В.В., Рацин Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , орган опіки та піклування - виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просять зобов`язати ОСОБА_3 не чинити їм перешкод у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та участі у його вихованні та визначити їм разом або кожному окремо наступний порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 : встановити їм дні побачень з малолітньою дитиною щосуботи з 10-00 год. до 18-00 год. та щороку в день народження дитини (27 січня) з 11-00 год. до 14-00 год.; дозволити їм у визначені дні та години побачень забирати дитину разом або кожному окремо до себе додому за адресою: АДРЕСА_1 без присутності ОСОБА_3

В обґрунтування позову посилаються на те, що з 08 жовтня 2016 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано на підставі рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року, що набрало законної сили 26 березня 2018 року. Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З січня 2017 року ОСОБА_1 та відповідач проживали разом у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 і яка в ній також постійно проживає.

У кінці жовтня 2017 року, коли стосунки між ОСОБА_1 та відповідачем погіршилися, ОСОБА_3 разом з дитиною переїхала до батьків в квартиру АДРЕСА_3 .

До травня 2018 року ОСОБА_3 не перешкоджала їм у спілкуванні з дитиною і, навіть, залишала її у квартирі ОСОБА_2 на цілі тижні, а потім відповідач перестала давати їм можливість спілкуватися з дитиною, мотивуючи свою поведінку тим, що ОСОБА_1 може негативно впливати на дитину через те, що в нього з`явилася інша жінка.

За заявою ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради №282 від 30.08.2018 року на підставі ст.ст.157, 158 СК України ОСОБА_1 встановлені дні побачень з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи з 10-00 год. до 18-00 год. та щороку в день народження дитини з 11-00 год. до 14-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , проте відповідач вказане рішення не виконує та у визначені дні жодного разу не допустила ОСОБА_1 до дитини.

Відповідач також чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною і не дає можливості брати участь у її вихованні і бабі дитини - ОСОБА_2

Вони проживать у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності і забезпечена всім необхідним для комфортного перебування в ній дитини. Житлові умови в цій квартирі обстежувалися органом опіки та піклування - виконавчим комітетом Ніжинської міської ради, про що було складено акт.

У них є всі необхідні умови, а також вміння і навички у поводженні з дитиною, її догляді, тощо.

Виконавчий комітет Ніжинської міської ради, як орган опіки і піклування, прийняв цілком обґрунтоване і законне рішення про визначення ОСОБА_1 днів та часів побачень з дитиною у вищевказаній квартирі щосуботи з 10-00 год. до 18-00 год. та щороку в день народження дитини з 11-00 год. до 14-00 год.

Вважають, що буде розумним і необтяжливим для сторони відповідача визначити дні та часи побачень з внуком для ОСОБА_2 , як баби дитини.

05 жовтня 2018 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що порушення прав та інтересів у позові стосується саме спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною, а не ОСОБА_2

Після народження дитини вона разом зі своєю сім`єю проживала за адресою: АДРЕСА_1 до березня 2017 року, а потім вони переїхали до будинку, в якому вона зареєстрована,за адресою: АДРЕСА_4 .

До травня 2018 року вона не чинила перешкод позивачам у спілкуванні з дитиною, а з червня 2018 року перестала дозволяти забирати дитину позивачам у зв`язку з тим, що спільно з ними в цій квартирі проживає дружина позивача ОСОБА_1 та їх новонароджена дитина.

У зв`язку з віковими особливостями дитини вона, як мати, не може й надалі дозволяти позивачам забирати дитину в їх квартиру, оскільки це може негативно вплинути на її психоемоційний стан.

Вона не перешкоджає у спілкуванні з дитиною та її вихованні, але встановлює чіткі вимоги щодо побачень, а саме: спілкування має відбуватися в її присутності в будь - який день, так як вона несе повну відповідальність за виховання, життя і здоров`я їх малолітньої дитини.

Вона не згодна з прийнятим рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №282 від 30.08.2018 ОСОБА_1 , яким встановлені дні побачень з малолітньою дитиною, оскільки воно носить рекомендаційний характер, є незаконним та суперечить віковому розвитку дитини.

Орган опіки та піклування не вивчав умови життя батьків, їх ставлення до дитини, а також ставлення дитини до них, інші обставини.

Вона не чинила перешкод батьку у спілкуванні з дитиною в будь-який час, але з вимогою про їх спілкування у її присутності, на що останній не погоджувався і вимагав від неї виконання рішення виконавчого комітету.

У неї є сумніви, що неконтрольована поведінка позивача ОСОБА_1 може мати місце при побаченнях батька з дитиною в квартирі ОСОБА_2 і впливати на психоемоційний розвиток дитини.

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Луєнко Ю.В. в судовому засіданні просили задовольнити позов за викладених в ньому обставин.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала частково та пояснила, що ОСОБА_2 бачиться з дитиною, а ОСОБА_1 навіть не телефонує сину. Вона дозволяє їм спілкуватися з дитиною, але в її присутності. Батько дитини - позивач ОСОБА_1 не бере участі у вихованні сина і вже півроку його не бачив.

У квітні 2017 року вона разом із дитиною, якій виповнилося три місяці, переїхала проживати до свого батька по причині зради її колишнього чоловіка - позивача ОСОБА_1

Вона не згодна віддавати позивачам дитину додому, оскільки їй ще не виповнилося трьох років. Син після відвідування позивачів дещо збуджений і його неможливо заспокоїти.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що він проживає однією сім`єю з ОСОБА_2 Умови проживання у них задовільні, вони влаштували усе необхідне для онука, виділивши йому окрему кімнату з іграшками та ліжком для відпочинку. ОСОБА_1 звертався до виконавчого комітету Ніжинської міської ради з приводу того, що відповідач не дозволяла йому

спілкуватися з дитиною, хоча наполягала на тому, щоб він проводив час із сином у неї вдома. Але, коли вони хотіли побачити дитину, ОСОБА_3 їм не відчиняла двері.

Позивачі здатні самостійно доглянути дитину в себе вдома. ОСОБА_2 завжди купує подарунки онуку. Відповідач приводила дитину до них додому засівати - 14 січня 2019 року. ОСОБА_3 дозволяє гратися з дитиною в її присутності.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що позивачі завжди доглядали дитину, коли його мати відвідувала навчання. ОСОБА_1 їздив на заробітки, а відповідач разом із сином жила у ОСОБА_2 вдома. Зі слів їй відомо, що ОСОБА_3 не давала дитину позивачам. Під час навчання ОСОБА_3 онука ОСОБА_2 забирала разом із собою на роботу.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що у його присутності відповідачка не дозволяла забирати її сина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та вимагала, щоб вони бачилися з дитиною лише в її присутності. У його присутності ОСОБА_3 вручили рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради, з яким вона не погодилася. Вони разом із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 декілька разів їздили до відповідачки додому, але двічі вона, навіть, не відчинила їм двері.

Представник органу опіки та піклування - виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області - Рацин Н.Б. у судовому засіданні висловила думку про необхідність задоволення позову.

Заслухавши сторони, свідків та дослідивши усі докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

За змістом статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Положеннями статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно частин першої, другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.13).

Батьки малолітнього перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 жовтня 2016 року, який рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року було розірвано (а.с.14).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинили фактичні шлюбні відносини між собою і малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає зі своєю матір`ю - відповідачем ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради №282 від 30.08.2018 року ОСОБА_1 встановлені дні побачень з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи з 10-00 год. до 18-00 год. та щороку в день народження дитини (а.с.26).

Згідно акту обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 05 липня 2018 року, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чисто та охайно, наявні речі загального вжитку та необхідна побутова техніка, приміщення умебльоване. Для виховання та розвитку дитини в квартирі наявне дитяче ліжко, речі та іграшки, які відповідають віку дитині. На момент обстеження у родині панує позитивна атмосфера.

За правилами ч.ч.1,2 ст.257 передбачено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька та баби на спілкування з малолітньою дитиною, чи обставин, які б свідчили про їх спілкування з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.

Суд, вирішуючи питання щодо порядку та місця спілкування позивачів з малолітньою дитиною, приймає до уваги, стосунки, які склалися між сторонами (неприязні відносини, відсутність спільного бажання вирішення ситуації, яка склалася в родині), дійшов висновку про те, що визначення місця спілкування позивачів з дитиною не повинно перешкоджати їм разом виходити на прогулянку, відвідувати відповідні заклади культури, з урахуванням необхідності розвитку дитини та її оздоровлення.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року, рішення у справі Olsson V. Sweden (N 2) від 27.11.92) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, в найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним (справа «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року).

З урахуванням встановлених судом обставин, віку дитини та обговоривши варіанти можливого спілкування дитини з батьком та бабою, враховуючи баланс інтересів дитини та її батьків, суд вважає за необхідне визначити наступний порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 : встановити їм дні побачень щосуботи з 10-00 год. до 18-00 год. та щороку в день народження дитини (27 січня) з 11-00 год. до 14-00 год.; дозволити їм у визначені дні та години побачень забирати дитину разом або кожному окремо до себе додому за адресою: АДРЕСА_1 без присутності ОСОБА_3

У разі зміни обставин, пов`язаних з віком дитини, при наявності спору між батьками, позивач ОСОБА_1 не позбавлений можливості згідно вимог ст.158 СК України звернутись до органу опіки та піклування для встановлення способів участі у вихованні дитини або відповідно

ст.159 СК України знову звернутись до суду про визначення іншого способу його участі у вихованні дитини.

Керуючись ст.ст.141, 153, 157, 159, 257 СК України, ст.15 Закону України "Про охорону батьківства", ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, ст.ст. 81, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та участі у його вихованні.

Визначити наступний порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 : встановити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дні побачень з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи з 10-00 год. до 18-00 год. та щороку в день народження дитини (27 січня) з 11-00 год. до 14-00 год.; дозволити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у визначені дні та години побачень забирати дитину разом або кожному окремо до себе додому за адресою: АДРЕСА_1 без присутності ОСОБА_3 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 21 травня 2019 року.

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.