Рішення № 81866907, 08.05.2019, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2792/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Марціцкої І.Б.

- при секретарі судового засідання Пасько І.Б.

- з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Кушнірук В.М.,

третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи адвоката - Маркушевського Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золотниківської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Золотниківської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання за нею права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 площею 30 кв.м. за набувальною давністю. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 вказує, що 06 червня 1992 року між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу, подружжя оселилось в будинковолодінні по АДРЕСА_1 . Дане будинковолодіння складалося з двох частин. Одна частина під № 34 належала ОСОБА_4 , інша частина під № 36 ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем майна за заповітом був ОСОБА_6 , який запросив позивача разом з сім`єю проживати та користуватись частиною будинку по АДРЕСА_2 В подальшому, позивач разом з своєю сім`єю почали проживати і в частині будинку № 36 з дозволу власника ОСОБА_5 , з якою вели спільне господарство, допомагали в побуті та здійснювали догляд в останні роки життя. Після смерті ОСОБА_5 , позивачу стало відомо, що спадкоємцем майна за заповітом є ОСОБА_2 , остання не заперечувала проти того щоб позивач з сім`єю проживали в будинковолодінн під №36 . Так як ОСОБА_2 не оформила у встановленому законом порядку своїх спадкових прав, позивач вважає такі дії як відмову від спадщини. Позивач вказує, що добросовісно заволоділа частиною будинковолодіння по АДРЕСА_1 , відкрито та безперервно користується цим майном більше десяти років, а тому просить суд визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 площею 30 кв.м. за набувальною давністю.

В судовому засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задоволити на підставі доводів наведених в позовній заяві та досліджених під час судового розгляду.

Представники відповідача в судове засідання не з`явився, надав письмовий відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними тому у задоволенні позову слід відмовити. Вказує, що будинок по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 , спадкоємцем майна є ОСОБА_2 , якій на підставі рішення Теребовлянського районного суду поновлено строк для звернення в нотаріальну контору, крім того, на частині земельної ділянки, де розташований будинок під № 36 самочинно збудований житловий будинок.

Третя особа ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, вказавши, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна - будинковолодіння під АДРЕСА_1 , а тому право власності за ОСОБА_1 в порядку набувальної давності не може бути визнано.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Золотниківської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 площею 30 кв.м. за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 07 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Золотниківської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання права власності.

Суд, заслухавши доводи учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 20 серпня 1989 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане виконавчим комітетом Золотниківської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області.

Згідно з заповітом від 20 вересня 1989 року ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_2 належний їй житловий будинок в с. Золотники.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 квітня 2018 року справа №606/329/18 ОСОБА_2. визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

30 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Теребовлянської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.03.2019 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва на спадкове майно, оскільки неможливо встановити житлову площу спадкового будинку по АДРЕСА_1 .

Як слідує з акта обстеження земельної ділянки від 20 липня 2018 року в АДРЕСА_1 - 20 серпня 1989 року житлові будинки під 34 та 36 знаходились на одній земельній ділянці. Свідоцтва видавались на два окремі житлові будинки, які були спареними. На час обстеження на частині залишеного старого будинку залишився номерний знак 36, з чого зроблено висновок, що це частина будинку 36, а частину 34 було знесено. На місці розваленого 34 та частині 36 будинку самовільно збудовано новий житловий будинок. Визначити власника нового будинку неможливо так як документи на нове будівництво відсутні.

Відповідно до довідки БТІ виданої 18.09.2018 року № 305, житловий будинок № 34 розвалений, на місці спареного житлового будинку 34 та на місці розваленої частини будинку 36 самочинно збудований будинок загальною площею 145,8 та самочинно збудований сарай. Теребовлянське БТІ не може визначити до якого вуличного номера належить самочинно збудоване нерухоме майно.

Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в судовому засіданні показали, що позивач з своєю сім`єю дійсно проживала разом з ОСОБА_5 , в будинковолодіння по АДРЕСА_1, яке складалось з двох частин. Однак, частина будинку під № 36 складалася з двох кімнат, в подальшому позивач разом з своєю сім`єю одну кімнату знесли і побудували на цій частині новий житловий будинок. При цьому свідок ОСОБА_2 та ОСОБА_16 зазначили, що вся родина допомагала позивачу та її чоловікові будувати новий будинок.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідно враховувати, зокрема, наступне: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Суд приходить до переконання про відсутність правових підстав задовольняти позов ОСОБА_1 , оскільки останній було відомо, що майно, яким вона користується - будинок АДРЕСА_1 не є чужим, тобто таким, що нікому не належить, так як вказано в позовній заяві та підтверджено позивачем в судовому засіданні їй було відомо, що ОСОБА_5 складено заповіт ОСОБА_2 , яка звернулася в установленому законом порядку для реалізації своїх спадкових прав.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що будинок під АДРЕСА_1 як окремий об`єкт нерухомого майна на час вирішення спору в суді не існує, оскілкьи його частина знесена та на її місці самочинно збудовано будинок.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Золотниківської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на будинковолодіння за набувальною давністю.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 81, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Золотниківської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 за набувальною давністю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Теребовлянський районний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 17 травня 2019 року.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка